Ухвала суду № 43505520, 23.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 78899/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Попка Я.С.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» (надалі - позивач; ТзОВ) звернулося з адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0001272321 від 18.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що підставою для його прийняття є Акт перевірки № 827/23-209/23959053 від 27.04.2011 року, який не містить законодавче обґрунтування порушень позивача. У Акті перевірки описано порушення ТзОВ «Іртас», а не позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд виходив того, що в актах приймання виконаних робіт замовником вказано Галицьку районну адміністрацію міста Львова, а підрядником ТзОВ «Іртас». Засновник і директор ТзОВ «Іртас» пояснювала, що вона жодною підприємницькою діяльністю не займалась та будь-яких документів не підписувала. Відтак мали місце нікчемні правочини.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та задоволити позовні вимоги.

Покликання маються на обставини подібно викладеним в позовній заяві. Крім того, відповідач не міг втручатися в господарську діяльність іншого господарського суб'єкта. Оцінка нікчемності правочинів є перевищенням повноважень позивачем, оскільки ні вироком і судовими рішеннями цього не встановлено.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в Сихівському районі м. Львова була проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Підприємство «Турист», з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Іртас» за липень, серпень та вересень 2010 року, внаслідок такої складено Акт № 827/23-209/23959053 від 27.04.2011 року, та на його підставі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272321 від 18.05.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 18 256,00 грн. (за основним платежем 14605.00 гри.; та штрафними санкціями у розмірі 3651,00 грн.).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закону № 168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037), на час виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із матеріалами справи вбачається, а саме з протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 - засновника та директора ТзОВ «Іртас» (ас.51-52), остання вказує на те, що вона свідоцтво платника ПДВ не отримувала, службою особою чи засновником не була, звітність в податкову не заповнювала та не подавала, установчі документи не підписувала, рахунки в банку не відкривала.

У ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що ТзОВ «Іртас», податкові накладні якої стали підставою для формування ТзОВ «Підприємство «Турист» податкового кредиту, зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, податковим органом долучено лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 27.03.2014 року за №7/13-6-1555, яким надано інформацію про те, що нею не видавався дозвіл на початок виконання будівельних робіт, а також не здійснювались дії щодо реєстрації повідомлення чи декларації про початок виконання будівельних робіт на капітальний ремонт покрівлі житлового будинку на пл. Григоренка, 5 у м. Львові. Згідно договорів підряду між позивачем та ТзОВ «Іртас» від 01.07.2010 року №01/07-01 і №01/07-02 та 02.08.2010 року вбачається, що їх предметом були роботи по ремонту будівель за адресами м. Львів: вул. С.Бандери,7; Вербипького.4; Григоренка,5, даний лист ставить під сумнів реальність здійснення даних робіт.

Здійснивши системний аналіз вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що контрагент відповідача не мав будь-яких ресурсів для виконання робіт підряду та первинні документи складені не тою особою, як цього вимагає законодавство.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року по справі № 2а-9825/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Я.С. Попко

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 30.03.2015 року