Рішення № 43504512, 25.03.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 15/07/5026/1963/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю прокурора відділу прокуратури м. Черкаси Хабла О.М., представників позивача - не з'явились, відповідача - Сизька Б.Б. за довіреністю, третьої особи-1 - не з'явились, третьої особи-2 - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави - Державного агентства лісових ресурсів України в особі державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» до приватного підприємства «Тур-Люкс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Черкаської обласної державної адміністрації, про визнання недійсним договору користування лісами та зобов'язання повернення лісової ділянки,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2011 року Золотоніський міжрайонний прокурор в інтересах держави - Державного комітету лісового господарства в особі державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (далі - позивач) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Тур-люкс» (далі - відповідач), з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - нотаріуса Канівського міського нотаріального округу Лагутінської Є.П., в якому просив суд:

визнати, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, недійсним укладений між державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та приватним підприємством «Тур-Люкс» договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу 28.12.2009 року за реєстраційним № 3112, зареєстрований в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства 28.12.2009 року за № 15;

визнати недійсними нотаріальні дії, вчинені нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П., щодо нотаріального посвідчення спірного договору;

зобов'язати приватне підприємство «Тур-Люкс», на підставі ст. 216 ЦК України, повернути до державної власності лісову ділянку площею 0,98 га, надану йому в користування за спірним договором.

Позов прокурором вмотивовано порушенням сторонами спірного договору на час його укладання норм лісового законодавства, зокрема відсутністю у приватного підприємства «Тур-Люкс» спеціального дозволу - лісового квитка для використання корисних властивостей лісу у культурно-оздоровчих цілях та незаконністю розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації, на підставі якого був укладений спірний договір на право тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, через прийняття цього розпорядження не уповноваженою на те особою.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року у справі № 07/5026/2011 (т. 1 а.с. 52-58), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року (т. 1 а.с. 134-141), позов задоволено частково, визнано недійсним укладений між державним підприємством «Золотоніське лісове господарство» та приватним підприємством «Тур-Люкс» договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2009 року, зобов'язано приватне підприємство «Тур-Люкс» повернути державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» лісову ділянку площею 0,98 га, розташовану в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населеного пункту, що є предметом спірного договору. Провадження у справі в частині вимоги прокурора про визнання недійсними нотаріальних дій припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року у справі № 07/5026/2011 (т. 1 а.с. 213-217) постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року і рішення господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 року у цій справі скасовані в частині задоволення позовних вимог, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При касаційному розгляді справи колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що доводи прокурора щодо відсутності у відповідача на час укладення спірного договору лісового квитка правомірно відхилені судами попередніх інстанцій в якості підстави для визнання договору недійсним та, разом з тим зазначено, що Черкаська обласна державна адміністрація, як юридична особа, безпідставно судами не залучена до участі у справі, нею не подавались суду жодні документи і пояснення щодо питання, визначеного судами в якості предмета доказування, а саме - незаконність розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації, на підставі якого був укладений спірний договір, через прийняття розпорядження не уповноваженою особою, порушення саме відповідачем інтересів держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При повторному розгляді справи № 15/07/5026/2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Черкаську обласну державну адміністрацію, проведено заміну, за клопотанням прокурора, позивача - Державного комітету лісового господарства в особі державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» на його правонаступника - Державне агентство лісових ресурсів України в особі державного підприємства «Золотоніське лісове господарство» (т. 2 а.с. 1-2, 21-22, 86, 97-98).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.04.2013 року у справі № 15/07/5026/2011 (т. 2 а.с. 130-138), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 року (т. 2 а.с. 178-184), у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 року у справі № 15/07/5026/2011 (т. 2 а.с. 200-203) постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 року і рішення господарського суду Черкаської області від 08.04.2013 року у цій справі скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При касаційному розгляді справи колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що суди попередніх інстанцій не виконали вказівок, що містились у постанові касаційної інстанції від 18.12.2012 року у цій справі, а також не надали правової оцінки поясненням прокурора в порядку ст. 22 ГПК України, долученими до матеріалів справи під час нового розгляду справи у суді першої інстанції щодо підстав недійсності спірного договору. Зокрема, касаційний суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій в достатній мірі не встановили обставини і підстави, які входять до предмета доказування у цій справі і з якими закон пов'язує недійсність спірного договору і настання правових наслідків його недійсності, та не врахували, що без скасування у встановленому законом порядку розпорядження органу державної влади, на виконання якого укладено спірний договір, відсутні правові підстави для визнання такого договору недійсним.

Прокурором, в порядку ст. 22 ГПК України, подано до суду: 20.09.2011 року заяву про уточнення обставин, які є підставою для визнання спірного договору недійсним (т. 1 а.с. 19); 18.10.2011 року заяву про зміну (уточнення, доповнення) підстав позову (т. 1 а.с. 28-30, 45); 04.03.2013 року пояснення (т. 2 а.с. 56-62); 14.11.2013 року пояснення (т. 2 а.с. 212-218); 16.02.2015 року пояснення (т. 3 а.с. 28-42), які прийняті до провадження судом. За їх змістом підставами визнання спірного договору недійсним прокурор визначив:

суперечність спірного договору, при укладенні його сторонами, спеціальним нормам, що регламентують відносини в частині особливостей укладення договорів оренди лісових ділянок, а саме: п. 2, 49 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2007 року № 761; п. 2.7. Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 року за № 1536/21848; постанови КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»; статей 18, 19, 21, 29, 32, 35, 48, 50, 51, 67, 69 Лісового кодексу України; статті 20 Земельного кодексу України; п. 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 року № 677; ст. 15 Закону України Про оренду землі; ст. 15 Закону України Про оцінку земель, ст. 628 ЦК України; статей 1, 9, 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації;

незаконність розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок» і від 24.12.2009 року № 376 «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 року № 175», підписаних першим заступником голови ОСОБА_5, внаслідок суперечності ч. 1 ст. 39, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про державні адміністрації», оскільки дні їх прийняття обліковувались робочими днями голови ОСОБА_6 (тобто, заступник голови ОСОБА_5 не мав права їх видавати).

Провадження у справі зупинялось з 06.12.2013 по 14.01.2015 року до вирішення справи № 2а/2370/2647/2011 Черкаського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи прокурор в засіданні суду позов з підстав, викладених у позовній заяві з доповненнями, поданими в порядку ст. 22 ГПК України, підтримав і просив суд позов задовольнити повністю, позивач явку свого представника не забезпечив, хоч про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи і пояснення не подав.

Відповідач в особі свого представника, в порядку ч. 2 ст. 22 ГПК України, подав 12.03.2015 року письмові пояснення (т. 3 а.с. 61-64), в яких проти позову заперечував з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, в засіданні суду представник відповідача позов не визнав і в його задоволенні просив суд відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Третя особа в засідання суду явку свого представника не забезпечила, на вимогу суду подала витребувані документи (вх. № 7079 від 24.03.2015 року.

З урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, суд розглянув справу без участі представників позивача і третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок» від 22.06.2009 року № 175, за підписом першого заступника голови ОСОБА_5, відповідно до статей 18, 31 п. 6 Лісового кодексу України, враховуючи погодження постійного лісокористувача та позитивні висновки відповідних органів і служб, виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення) лісову ділянку, що знаходиться в постійному користуванні державного підприємства «Золотоніське лісове господарство», в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів, зокрема, приватному підприємству «Тур-Люкс» площею 0,73 га для використання в культурно-оздоровчих цілях терміном на 49 років. Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» доручено укласти договір на довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, забезпечити його нотаріальне посвідчення і реєстрацію в Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства та належне зберігання матеріалів погодження, примірник договору подати облдержадміністрації.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 року № 175» від 24.12.2009 року № 376, за підписом першого заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_5, відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 18, 31 п. 6 Лісового кодексу України, змінено площу лісової ділянки, виділеної приватному підприємству «Тур-Люкс» з 0,73 га на 0,98 га.

28.12.2009 року державне підприємство «Золотоніське лісове господарство», як постійний лісокористувач з однієї сторони, і приватне підприємство «Тур-Люкс», як тимчасовий лісокористувач з другої сторони, уклали договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, згідно з яким постійний лісокористувач на підставі розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 і від 24.12.2009 року № 376 виділяє тимчасовому лісокористувачу, а останній приймає в строкове платне користування лісову ділянку загальною площею 0,98 га, розташовану в адміністративних межах Ліплявської сільської ради Канівського району Черкаської області за межами населених пунктів згідно з картосхемою, для використання в культурно - оздоровчих цілях.

Відповідно до п. 6 договору, його укладено на 49 років.

Того ж дня, 28.12.2009 року, договір був зареєстрований у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис за № 15, та посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П., зареєстрований нею у реєстрі нотаріальних дій за № 3112.

Із табеля обліку використання робочого часу працівниками апарату Черкаської обласної державної адміністрації за грудень 2009 року вбачається, що день прийняття розпорядження від 24.12.2009 року № 376 обліковується як робочий день голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_6, що, за висновком прокурора, свідчить про відсутність повноважень у першого заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 на видачу розпорядження 24.12.2009 року при наявності на робочому місці голови облдержадміністрації.

Представником третьої особи - Черкаської обласної державної адміністрації на вимогу суду подано суду Розподіл обов'язків між головою, першими заступниками та заступниками голови облдержадміністрації, затверджений розпорядженням голови облдержадміністрації від 10.01.2003 року № 16 у редакції розпорядження голови облдержадміністрації від 30.04.2004 року № 220. Зазначений Розподіл обов'язків розроблений у відповідності до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації «Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації» від 21.05.2010 року № 102 за підписом голови державної адміністрації ОСОБА_7, відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», протестів прокурора області від 14.05.2010 року № 07/4-2197-10 скасовані розпорядження облдержадміністрації, зокрема, від 22.06.2009 року № 175 «Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісових ділянок» і від 24.12.2009 року № 376 «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 року № 175».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року у справі № 2а/2370/2647/2011 повністю задоволено адміністративний позов приватного підприємства «Тур-Люкс» до Черкаської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб - Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Золотоніське лісове господарство», скасоване з моменту прийняття розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 21.05.2010 року № 102 «Про відміну окремих розпоряджень облдержадміністрації» в частині скасування розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 24.12.2009 року № 376 «Про внесення змін до розпорядження облдержадміністрації від 22.06.2009 року № 175».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року у справі № 2а/2370/2647/2011 була скасована, була прийнята нова постанова, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.11.2014 року у справі К/9991/28334/12 скасована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року у справі № 2а/2370/2647/2011 залишена в силі.

Таким чином, предметом позову, заявленого прокурором у справі, що розглядається, є визнання недійсним договору на право довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного 28.12.2009 року позивачем - державним підприємством «Золотоніське лісове господарство», як постійним лісокористувачем з однієї сторони, і відповідачем - приватним підприємством «Тур-Люкс», як тимчасовим лісокористувачем з другої сторони, з підстав його невідповідності вимогам лісового і земельного законодавства та недійсності розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 і від 24.12.2009 року № 376 про виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки, що є предметом договору, з підстав їх прийняття не уповноваженою особою. В разі задоволення позову в цій частині - і про повернення лісової ділянки, що є предметом цього договору, державі в особі позивача.

Із зазначених розпоряджень Черкаської обласної державної адміністрації і договору вбачається, що правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, які виникли з них, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 58 ЦК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Лісового кодексу України, який з урахуванням предмету договору, є спеціальним нормативним актом.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 7 статті 18 Лісового кодексу України у редакції, що діяла з 29.03.2006 року, тобто на час прийняття рішень облдержадміністрацією, і з 01.08.2009 року, на час укладення договору: об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності; тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року; довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт; довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 того ж Кодексу визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території, зокрема, приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Законом України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що:

місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (ч. 3 ст. 1);

на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження (ч. 1 ст. 6);

місцева державна адміністрація, зокрема, при здійснені своїх повноважень, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 21);

перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня (ст. 40);

голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 41);

акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду (ч. 1 ст. 43).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

У зв'язку із наведеним суд відзначає, що розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 22.06.2009 року № 175 і від 24.12.2009 року № 376, на підставі яких укладено оспорений договір, є чинними, їх відповідність законодавству перевірялась адміністративним судом, повторна перевірка їх в межах спору у даній справі неможлива із підстав непідвідомчості господарському суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, на яку посилається прокурор, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, укладений сторонами 28.12.2009 року, не суперечить загальним нормам цивільного законодавства щодо укладення договорів, вищенаведеним нормам лісового законодавства, як спеціального для договорів даного виду, посилання на це та на суперечність цього договору нормам земельного законодавства, як на підставу визнання цього договору недійсним, суд вважає необґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

За загальним правилом, згідно з приписами ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Виняток з цього правила становлять правочини, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки не можливо повернути усе одержане за ними.

Така ж правова позиція передбачена ч. 3 ст. 207 ГК України.

Відтак, з урахуванням характеру оспореного договору, визнаний недійсним і припинений він може були лише на майбутнє, тому вимога прокурора про повернення лісової ділянки до моменту припинення дії договору є передчасною.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З огляду на викладене суд вважає, що суперечність ос пореного договору, а відповідно і порушення прав і інтересів держави в особі позивача прокурором не доведено, тому з зазначених правових підстав позовні вимоги прокурора судом визнаються необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

На підставі статті 49 ГПК України, з позивача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в сумі (1218х2) 2436 грн., від сплати якого прокурор звільнений.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Золотоніське лісове господарство», ідентифікаційний код 00993366, місцезнаходження: 19736, Черкаська область, Золотоніський район, с. Вільхи до державного бюджету України через Золотоніську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Черкаській області, місцезнаходження: 19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 153 із зарахуванням на рахунок № 31213206783002, отримувач - УДКСУ м. Черкаси, Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 - 2436 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 06.04.2015 року.

Суддя В.М. Грачов