Ухвала суду № 43502422, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7049/14 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробничо-комерційна фірма «Промагросервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 10.07.2014 року № 0005062220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий - травень 2014 року у розмірі 875760,00 грн. та від 05.09.2014 року № 0001032209, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 218940,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українська виробничо-комерційна фірма «Промагросервіс» є юридичною особою, що зареєстрована 02.11.1993 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Позивач також є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ від 12.02.2007 року № 100021630).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво житлових і нежитлових будівель; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

У червні 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди, а саме: за лютий 2014 року (декларація від 18.023.2014 року № 9013962079); за березень 2014 року (декларація від 17.04.2014 року № 9021294483); за квітень 2014 року (декларація від 14.05.2014 року № 9027296784); за травень 2014 року (декларація від 11.06.2014 року № 9033133749).

Результати перевірки оформлено актом від 20.06.2014 року № 313/10-04-22-20/19417702.

З акта перевірки від 20.06.2014 року вбачається, що податковим органом встановлено розбіжність на суму 218940,00 грн. у кожному місяці (позивач задекларував залишок у сумі 218940,00 грн., а за даними перевірки цей показник дорівнює « 0», таким чином, розбіжність становить «-218940,00 грн.»).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні суми залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, на загальну суму 875760,00 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2014 - на суму 218940,00 грн.; за березень 2014 - на суму 218940,00 грн.; за квітень 2014 - на суму 218940,00 грн.; за травень 2014 - на суму 218940,00 грн.

У зв'язку з встановленням зазначених обставин, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2014 року № 0005062220, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий - травень 2014 року у загальному розмірі 875760,00 грн.

Крім того, у серпні 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Українська виробничо-комерційна фірма «Промагросервіс» за червень 2014 року (акт перевірки від 19.08.2014 року № 160/10-04-15-20/19417702).

Як убачається з акта перевірки від 19.08.2014 року, при перевірці декларації з ПДВ за червень 2014 року встановлено, що позивач задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) в сумі 218940,00 грн., від'ємне значення виникло у серпні 2007 року - грудні 2010 року.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні від'ємного значення ПДВ, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) за червень 2014 року на суму 218940,00 грн.

За результатами перевірки Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 0001032209, згідно з яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 218940,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відображений позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) в сумі 218940,00 грн. є результатом господарських операцій позивача з придбання товарів (робіт, послуг) у період з серпня 2007 по грудень 2010 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що у спорі між сторонами справи з приводу оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями за період з період з серпня 2007 по грудень 2010 року є судові рішення, які мають преюдиційне значення.

Так, у листопаді 2013 року Бориспільська ОДПІ провела перевірку позивача (акт Бориспільської ОДПІ від 22.11.2013 № 272/22-2/19417702), за результатами якої податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело, зокрема, до завищення суми податкового кредиту за податкові періоди, в яких виникло від'ємне значення, та заниження ПДВ на загальну суму 2296,00 грн., а також про порушення вимог п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду по декларації з ПДВ за вересень 2013, на суму 219096,00 грн.

За результатами вказаної перевірки Бориспільська ОДПІ прийняла два податкових повідомлення-рішення, у тому числі: від 06.12.2013 року № 0004112220, згідно з яким зменшила позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 219096,00 грн., яке оскаржувалось в судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року в адміністративній справі № 810/2947/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 004112220, а також інші податкові повідомлення-рішення, були визнані протиправними та скасовані.

При цьому, у справі, що розглядалась, суди перевірили зміст господарських операцій та дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у вказаній сумі.

У свою чергу, Бориспільська ОДПІ, не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, подала касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року.

Оскільки позивач кожного місяця продовжував декларувати залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, у сумі 218940,00 грн., у тому числі й у лютому, березні, квітні, травні та червні 2014 року (періоди, що досліджуються у даній справі), податковий орган продовжував проводити камеральні перевірки з висновками про методологічну помилку та приймати податкові повідомлення-рішення про зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 218940,00 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України - у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України - у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В силу положень п. 56.12. ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року № 1236, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, в разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу додаткового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, за позивачем зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту) наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

З огляду на зазначені обставини, судова колегія вважає, що у податкового органу були відсутні підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідачем не доведено правомірність оспорюваних дій та рішень.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробничо-комерційна фірма «Промагросервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 07.04.2015 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 07.04.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.