Постанова № 43501750, 02.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року справа № 823/405/15

м. Черкаси

10 год. 27 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 (за паспортом);

представника відповідача - Непишного Р.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського центру зайнятості про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до Черкаського окружного адміністративного суду позов, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ № 789 від 20.11.2014 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 10255 грн. 77 коп.; зобов'язати поновити реєстрацію як безробітнього починаючи з 20.11.2014; зобов'язати поновити виплату допомоги по безробіттю починаючи з 20.11.2014.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. В обґрунтування зазначив, що 18.10.2014 року його було повідомлено про знаходження останнього в електронній базі як фізичної особи-підприємця. Позивач не заперечує факту реєстрації його як фізичною особою підприємцем, однак наголошує, що будь-якою діяльністю не займався та не отримував дохід. Позивач вказує, що сама по собі реєстрація фізичної особи, як підприємця в порядку чинного законодавства вказує лише факт такої реєстрації, а не на отримання доходу від цієї реєстрації. Отже, позивач вважає, що наказ відповідача № 789 є незаконним, оскільки підприємницька діяльність позивачем не здійснювалась а доходи від такої діяльності не отримувались.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд дійшов наступного.

02.07.2014р. гр. ОСОБА_1 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості в пошуках роботи. На підставі поданої заяви про надання статусу безробітного, в якій ОСОБА_1 вказав, що не забезпечує себе роботою самостійно, зокрема і не є суб'єктом підприємницької діяльності, йому з 08.07.2014 надано статус безробітнього та призначено виплату допомоги по безробіттю.

В подальшому, 18.11.2014 року до Черкаського міського центру зайнятості від державного реєстратора надійшла інформація про реєстрацію як фізичної особи-підприємця з 15.02.2005 по 22.10.2014 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 02.04.2015 року по гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Після чого був складений акт № 147 від 20.11.2014р. перевірки достовірності даних безробітних з якого вбачається, що Черкаським міським центром зайнятості встановлено факт приховування приватного підприємництва та зроблено висновок, що кошти виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 10255, 77 грн. підлягають до повернення.

На підставі даного акта перевірки відповідачем винесено оскаржуваний наказ від 20.11.2014р. № 789 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 10255, 77 грн.

Закон, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців є Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №755 визначено термін, зокрема: Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №755 дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.(ч.1 ст. 4 Закону №755).

Частиною 1 ст. 16 Закону №755 Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, судом встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості та здійснення виплат по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

А тому згідно ст. 4 п.1 ЗУ «Про зайнятість населення» встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно ч. 3 ст. 46 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. (ч. 2,3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Відповідно до п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року N 307 (далі Порядок) передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Судом встановлено, що 22.10.2014 відповідач припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 22.10.2014 №20260060003003236, що підтверджується наявним у справі витягом.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГК України фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення.

Тобто, суд зазначає, що реєстрація фізичної особи-підприємця покладає на особу не тільки права але й обов'язки, а оскільки під час такої реєстрації особа вважається (відноситься) до зайнятого населення (до припинення державної реєстрації) вона рахується фізичною особою що провадить таку діяльність.

Тому у відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Пунктом 6.14 Порядку визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п. 2 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про зайнятість населення»).

Частиною 1 статті 43 ЗУ «Про зайнятість населення» визначено, що статус безробітного може набутий зокрема особою працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства, суд зазначає, що винесений відповідачем наказ № 789 від 20.11.2014 є чинним та відповідає нормам Закону, оскільки в період одержання допомоги по безробіттю з 09.07.2014 по 20.11.2014 позивач відносився до зайнятого населення (зайняття підприємницькою діяльністю) та одержував інший дохід, ніж вказана допомога.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтується його вимога.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність заявленої позивачем вимоги, яка є необґрунтованою і не підтвердженою належними доказами, а відтак є такою, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2015р.