Ухвала суду № 43499749, 01.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/727/15-ц 01.04.2015 01.04.2015 01.04.2015

Провадження №22-ц/784/942/15 Суддя суду 1-ї інстанції - Разумовська О.Г.

Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю:

представника позивача - Гусєва М.М.,

представника відповідача ТОВ "Карлет" - Скалова С.Ю.,

представника третьої особи ТОВ "СПАКС" - Ферлія А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю

"СПАКС"

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва

від 18 лютого 2015 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" до товариства з обмеженою відповідальністю "Карлет" та ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Стадніченко Сергій Анатолійович, товариство з обмеженою відповідальністю "СПАКС", ОСОБА_8, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

В С Т А Н О В И Л А:

28 січня 2015 року ТОВ "Миколаївський центральний ринок" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, розташованих в м.Миколаєві по проспекту Леніна, 25/13, 25/14, 25/15, 25/16, 25/18, 25/19, 25/20, 25/22, 25/23, 25/24, укладених 03 жовтня 2014 року між ТОВ "Карлет" та ОСОБА_6

Разом з позовом позивач подав до суду заяву про його забезпечення шляхом: 1) заборони третім особам: ТОВ "СПАКС" та ОСОБА_8 вчиняти щодо спірного майна будь-які правочини щодо його відчуження, передачі у користування, заставу або до статутного фонду підприємств; 2) заборони Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності відносно даного майна.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 18 лютого 2015 року заяву ТОВ «Миколаївський центральний ринок» задоволено частково.

ТОВ «СПАКС» заборонено вчиняти будь-які правочини з відчуження нежитлових об'єктів за адресами: АДРЕСА_1 загальною площею 2352,0 кв.м.; АДРЕСА_10 загальною площею 2515,8 кв.м.; АДРЕСА_2 загальною площею 262,8 кв.м.; АДРЕСА_3 загальною площею 269,3 кв.м.; АДРЕСА_4 загальною площею 137,6 кв.м.; АДРЕСА_5 загальною площею 292,9 кв.м.; АДРЕСА_6 загальною площею 1644,4 кв.м.; АДРЕСА_7 загальною площею 1586,2 кв.м.; АДРЕСА_8 загальною площею 1630,3 кв.м.

ОСОБА_8 заборонено вчиняти будь-які правочини з відчуження нежитлового об'єкту за адресою АДРЕСА_9 загальною площею 237,0 кв.м.

Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції заборонено вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності відносно вищезазначених об'єктів.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, ТОВ "СПАКС" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову ТОВ «Миколаївський центральний ринок» шляхом заборони третім особам ТОВ «СПАКС» та ОСОБА_8 вчиняти будь-які правочини з відчуження спірних нежитлових об'єктів, а третій особі Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності відносно спірних об'єктів, виходив з того, що дані способи забезпечення позову є необхідними, оскільки позивач в позові ставить питання про визнання недійсними договорів купівлі-продажу вищезазначених об'єктів нерухомості і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.151,152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи зі змісту ст.ст.152-154 даного Кодексу, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Миколаївський центральний ринок" подало до суду позов про визнання недійсними укладених 03 жовтня 2014 року між відповідачами договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, розташованих у м.Миколаєві: 1) літ.У-2 загальною площею 2352,0 кв.м., АДРЕСА_1; 2) літ.У-2 загальною площею 2515,8 кв.м., АДРЕСА_10; 3) літ.З-1 загальною площею 262,8 кв.м., АДРЕСА_2; 4) літ.М-1 загальною площею 269,3 кв.м., АДРЕСА_3; 5) літ.Р-1 загальною площею 137,6 кв.м., АДРЕСА_4; 6) нежитлова будівля літ.К-1 загальною площею 258,8 кв.м., нежитлова будівля літ.Г-1 загальною площею 34,1 кв.м., навіс літ.Н, модуль «Кисловодськ» літ.Я1, сарай літ.С, кіоск літ.Е, вбиральня літ.Т, кіоск металевий №№156-158, 161, 155, споруди, огорожі №№116, 117, 120-122, 27-30, відкрита стійка №№51-66, 67-82, 83-98, 99, 114, АДРЕСА_5; 7) літ.П-1 загальною площею 246,3 кв.м., АДРЕСА_9; 8) літ.А-2 загальною площею 1644,4 кв.м., АДРЕСА_6; 9) літ.А-2 загальною площею 1586,2 кв.м., АДРЕСА_7; 10) літ.А-2 загальною площею 1630,3 кв.м., АДРЕСА_8.

Позивач зазначав, що з 14 грудня 2012 року він на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №1300 є власником зазначених об'єктів.

Однак, 29 березня 2013 року рішенням цього ж органу №325 пункти вищевказаного рішення виконкому, які визнавали за ним право власності, були скасовані та було визнано право власності на зазначені об'єкти за КП «Центральний ринок».

Після цього зазначене підприємство розпорядилося спірним об'єктом.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2013 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. були скасовані пункти рішення виконкому від 29.03.2013 р., які скасували рішення виконкому від 14.12.2012 р. щодо оформлення права власності на спірні об'єкти.

Отже, зазначав позивач, саме він є власником спірного майна.

За час розгляду справи адреса вказаних об'єктів була змінена з проспекта Леніна, 25 на проспект Леніна 25/13-25/20, 25/22-25/24 м.Миколаєва.

Зазначене призвело до того, що на даний час власниками спірного майна є позивач та треті особи: ТОВ «СПАКС» та ОСОБА_8, але воно рахується за ними під різними адресами.

Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перераховане свідчить, що існує спір про право власності на дані об'єкти нерухомого майна.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що реалізація зазначених об'єктів або будь-яке його відчуження до вирішення вищезазначеного позову може утруднити виконання судового рішення або взагалі зробити його виконання неможливим, оскільки існує спір про право власності на дані об'єкти, які неодноразово відчужувалися (протягом 2013-2014 років три рази).

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження вищезгаданого нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нього до закінчення розгляду справи по суті.

Обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Доводи представника третьої особи ТОВ «СПАКС» про те, що забезпечення позову вплине на його права власника спірних об'єктів нерухомого майна, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обраний судом засіб забезпечення позову жодним чином не впливає на права власника щодо володіння та користування майном. Розпорядження ж ним при вказаних вище обставинах не є доцільним до вирішення справи по суті.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СПАКС" відхилити.

Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді