Ухвала суду № 43495303, 07.04.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючогосудді КОНДОРА Р.Ю.

суддівЛЕСКА В.В., КОЖУХ О.А.

при секретаріМАРЧИШАКУ Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за поданням заступника начальника відділу ДВС Воловецького районного управління юстиції Крижанівського Ярослава Івановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_4, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Воловецького районного суду від 25 листопада 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 оскаржив ухвалу Воловецького районного суду від 25.11.2014, якою задоволено подання заст. начальника ВДВС Воловецького РУЮ Крижанівського Я.І. про тимчасове обмеження апелянта у праві виїзду за кордон у зв'язку з наявністю неврегульованих боргових зобов'язань. На думку апелянта, подання необґрунтоване та недоведене, а судове рішення ухвалене з порушенням норм закону, оскільки доказів ухилення боржника від виконання боргових зобов'язань у справі немає. Обмеження боржника у праві виїзду за кордон лише ускладнить виконання судових рішень, оскільки позбавить його можливості заробити кошти для сплати боргу. Просить ухвалу скасувати, у задоволенні подання - відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, який скаргу підтримав, начальника ВДВС Воловецького РУЮ Палея М.М., який скаргу не визнав, а в судове засідання 07.04.2015 після перерви не з'явився, причини неявки не повідомив, процесуальне рішення суду щодо надання документів стосовно виконавчого провадження не виконав, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

Задовольняючи подання держвиконавця, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості. Утім, погодитись із таким судовим рішенням колегія суддів не може.

Встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Воловецького райуправління юстиції перебувають виконавчі листи щодо боржника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, видані Міжгірським районним судом (а.с. 4-14): 14.01.2011 у справі № 2-188/2010 про стягнення: на користь ОСОБА_7 34423,85 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 65000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 500,00 у рахунок компенсації витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_8 34423,85 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 65000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 500,00 у рахунок компенсації витрат на правову допомогу; 24.01.2011 у справі № 1-3/2009 про стягнення: на користь ОСОБА_9 10000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 на утримання малолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно по 300,00 грн, починаючи з 01.01.2008 і до досягнення дитиною повноліття, а також 5000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

16.10.2012 ОСОБА_4 уклав трудовий договір з приватним підприємцем ОСОБА_12, що був зареєстрований у Воловецькому районному центрі зайнятості, офіційно працював пекарем і мав регулярний заробіток, однак, 12.05.2014 трудовий договір був припинений (а.с. 22, 23). На доданих до подання документах виконавчого провадження містяться відмітки, зроблені держвиконавцем, про часткове виконання боржником виконавчих документів. Боржник пояснив, що сплачував за виконавчими листами, оскільки мав стабільний заробіток, після припинення трудового договору шукав роботу, проте, не може офіційно працевлаштуватися, тому не може сплачувати за виконавчими документами як раніше.

Листом Відділу ДРАЦС реєстраційної служби Воловецького РУЮ від 19.11.2014 № 2328/08.1-1.13 (а.с. 25) та іншими матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_4 змінив прізвище та ім'я і 23.09.2014 зроблено актовий запис, відповідно до якого його прізвищем, іменем і по-батькові є «ОСОБА_4». Цей факт визнаний і ОСОБА_4, який пояснив, що зобов'язання виникли внаслідок вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, він був засуджений до реального відбування покарання, звільнився з місць позбавлення волі після відбуття частини покарання, знайшов роботу, а прізвище та ім'я змінив для того, щоб мати можливість знову одержати закордонний паспорт, виїжджати за кордон з метою заробітку коштів для утримання своїх дітей та сплати за виконавчими документами. Боржник пояснив апеляційному суду також, що з 2001 р. одружений, дружина зараз не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення тою трирічного віку, вони мають трьох дітей: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, про що подав відповідні документи. Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що попри неможливість на даний час знайти офіційну роботу, він маючи наразі змогу виїжджати за кордон, намагається заробити певні кошти за рахунок відповідних поїздок і продовжуватиме сплачувати за виконавчими листами, на підтвердження чого надав квитанцію від 07.04.2015 про сплату 300,00 грн аліментів на користь ОСОБА_10

Як ОСОБА_4, так і Палей М.М. визнали, що боржнику належить 1/2 частка у праві власності на продовольчий магазин у с. Нижній Студений, щодо її продажу в рахунок погашення боргів за виконавчими документами проводилися прилюдні торги, на яких, однак, майно не було продане, тому проводитимуться повторні торги, проти чого боржник заперечень не має. За поясненням ОСОБА_4, вартість належної йому частки становить приблизно 40000,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що держвиконавець вживав заходів для стягнення коштів за виконавчими документами, з'ясовував наявність у боржника майна та отримав дані про відсутність у того у власності транспортних засобів, земельних ділянок, про відсутність рахунків у банках тощо (а.с. 16-21).

Будь-яких інших даних з виконавчого провадження, інших даних, окрім тих, що були додані до подання, і тих, наявність яких була визнана в апеляційному суді, що мають значення для вирішення справи, в т.ч., даних (розрахунку), які б підтверджували заборгованість за виконавчими листами в розмірі 208846,85 грн, яка зазначена в поданні, суду ініціатором подання та представником органу ДВС не було надано. Даних про будь-які перешкоди для подання держвиконавцем доказів і документів у справі немає. За таких обставин, твердження в поданні про те, що боржником не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду, не можна визнати обґрунтованими, а власне про дії боржника, спрямовані на ухилення від виконання боргових зобов'язань, у поданні не йдеться. Офіційна зміна боржником прізвища та імені як така не свідчить про дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань за судовими рішеннями, а не спростовані держвиконавцем пояснення боржника щодо мети такої зміни, про те, що він намагається заробити кошти для виконання судових рішень, не ухиляється від цього, від явки до держвиконавця, має сім'ю, знаходиться за місцем реєстрації і т.ін., заслуговують на увагу.

Судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 Конституції України). Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV), держвиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 1, ст. 2 ч. 1, ст. 11 ч. 1), заходи примусового виконання судового рішення, визначені ст. 32 Закону, і таким є, передусім, звернення стягнення на грошові кошти, інше майно (майнові права) боржника.

Держвиконавець управі в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням (ст. 11 ч. 3 п. 18 Закону № 606-XIV, ст. 6 ч. 1 п. 5, ч. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (Закон № 3857-XII)), це питання вирішується відповідно до ст. 377-1 ЦПК України. Предметом доказування є саме факт (факти) умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов'язань за умови об'єктивної спроможності божника виконувати зобов'язання, відсутності перешкод для цього (приховування майна, коштів, документів, порушення умов щодо арешту майна та заборони його відчуження, створення інших перешкод для виконання рішення тощо). Оскільки процедура реалізації майна (майнових прав) боржника не завершена, слід констатувати, що держвиконавцем наразі ще не використані усі можливі заходи для примусового виконання судових рішень. Наявні матеріали вказують на хоча й неповне, проте, виконання зобов'язань щодо сплати коштів, боржник не ухиляється від контакту з виконавчою службою.

Обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми, вичерпані, не повинно застосовуватися, якщо не є конче необхідним і обґрунтованим. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваними судовими рішеннями за відсутності відповідних доказів не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань. Посилання на процесуальні норми та на Закони України № 606-XIV і № 3857-XII хоч і відповідають характеру вирішуваного питання, проте, не є достатнім обґрунтуванням для обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон. Тож подання не враховує вимог закону та обставин справи.

Суд першої інстанції наведеного не врахував і не мав достатніх підстав для обмеження особи у праві виїзду за кордон, ухвала суду не є належно вмотивованою та обґрунтованою. Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, вимог ст.ст. 212-215 цього Кодексу щодо законності і обґрунтованості судового рішення, апеляцію слід задовольнити, ухвалу суду на підставі ст. 312 ч. 1 п. 2 ЦПК України скасувати, у задоволенні подання - відмовити.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 2, ст. 312 ч. 1 п. 2, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, ухвалу Воловецького районного суду від 25 листопада 2014 р. скасувати, у задоволенні подання заступника начальника відділу ДВС Воловецького районного управління юстиції Крижанівського Ярослава Івановича про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_4 за кордон відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді