Рішення № 43489355, 20.03.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/20516/14-ц

2/643/1137/15

20.03.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року Московський районний суд м.Харкова в складі головуючого судді - Єлізарова І.Є.,при секретарі -Зубковій Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія » до ОСОБА_1 про стягнення боргу-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу, де просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 7166152,69 грн, в тому числі непогашений кредит та несплачені відсотки 6193956,15 грн., пеня, штраф та 3% річних за невиконання умов договору 972196,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.04.2008 року між ВАТ «СКБ «Дністер» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77865/1 із наступними змінами та доповненнями. У відповідності до п. 1.1. кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на виробничі потреби в сумі 4 700 000 грн. терміном з 08.04.2008 р. по 04.04.2013 р. із сплатою 27 % річних (з урахуванням змін до договору).

Позивач зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №114 від 07.03.2014 року, укладеного Відкритим акціонерним товариством «Селянський комерційний банк «Дністер» та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (Новий кредитор). Первісний кредитор відступає за плату, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові відповідно до Контракту, укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та Боржником, а також відповідно до Договору забезпечення.

Позивач обґрунтовує підстави купівлі-продажу права вимоги ст. ст. 510, 512, 514 ЦК України, та вважає, що первісний кредитор мав право продавати право вимоги 07.03.2014 р. за кредитним договором. Також позивач стверджує, що зобов'язання за кредитним договором є тривалими, тому він має право вимагати стягнення заборгованості за спірним кредитним договором у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що строк дії спірного кредитного договору спливає 04.04.2013 р., тому до позивача перейшло від первісного кредитора право вимоги за кредитним договором. Також представник позивача заперечував щодо застосування позовної давності до позовних вимог, оскільки вважає, що строк позовної давності спливає за кредитним зобов'язанням 04.04.2016 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та надав заяву про застосування строків позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову з підстав спливу строків позовної давності за всіма вимогами у повному обсязі.

Пояснив, що первісний кредитор ВАТ СКБ «Дністер» у відповідності до п.п. 7.1. - 7.4 кредитного договору вчинив дії щодо зміни строку виконання зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором та направив йому відповідне повідомлення від 05.02.2010 р., та оскільки відповідачем було отримано це повідомлення 11.02.2010 р. перебіг строку позовної давності за вимогами ВАТ СКБ «Дністер» розпочинається 12.03.2010 р. та спливає 12.03.2013 р.

Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено ,що 08.04.2008 року між ВАТ «СКБ «Дністер» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77865/1 із наступними змінами та доповненнями. У відповідності до п. 1.1. кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на виробничі потреби в сумі 4 700 000 грн. терміном з 08.04.2008 р. по 04.04.2013 р. із сплатою 27 % річних.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надав відповідачу кредит на виробничі потреби в сумі 4 700 000,00 грн., а також відповідно до п. 3 кредитного договору банк зобов'язався відкрити на ім'я Позичальника у ВАТ СКБ «Дністер» кредитний рахунок 22039778650001 і провести з нього видачу кредиту в межах суми та в порядку, визначеному цим Договором шляхом видачі готівки з каси банку.

Судом встановлено, що ВАТ СКБ «Дністер» 08.04.2008 р. було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 700 000,00 грн., та такі обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №114 від 07.03.2014 року, укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (Новий кредитор). Первісний кредитор відступає за плату, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові відповідно до Контракту, укладеного між ВАТ СКБ «Дністер» та Боржником.

У ст. 514 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що у п. 7 кредитного договору визначено порядок дострокового припинення кредитування банком. Так у п. 7.2. договору зазначено, Банк може достроково припинити кредитування і вимагати від Позичальника достроково повернути кредит, оплатити проценти, штрафні санкції, інші витрати при: затриманні сплати частини кредиту та/або відсотків на один та більше календарний місяць; або перевищенні сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов даного договору, в тому числі: використання кредиту не за цільовим призначенням, надання Позичальником недостовірних даних при оформленні даного договору, порушення Позичальником обов'язку щодо забезпечення повернення кредиту.

Право дострокового припинення кредитування банком також конкретизоване в п. 7.3. та п. 7.4. кредитного договору де зазначено, що при достроковому припиненні кредитування Позичальник зобов'язаний повернути кредит, проценти, штрафні санкції, передбачені договором (у разі їх наявності) на протязі тридцяти днів з дати отримання повідомлення Банку про припинення кредитування, включаючи день отримання повідомлення. Якщо протягом цього періоду Позичальник усуне порушення умов договору, повідомлення втрачає чинність. Якщо протягом тридцяти днів після отримання Позичальником повідомлення про дострокове погашення кредиту Позичальник не виконає своїх зобов'язань, це вважається простроченням погашення всієї суми кредиту.

05.02.2010 р. ВАТ СКБ «Дністер» направив відповідачу повідомлення про дострокове припинення кредитування за договором чим змінив строк виконання кредитного зобов'язання .

У повідомленні зазначено, що ВАТ СКБ «Дністер» достроково припиняє кредитування по Договору № 77865/1 від 08.04.2008 року укладеному із ОСОБА_1 та вимагає повернення всієї суми кредиту , що складає 4 700 000,00 грн. (чотири мільйона сімсот тисяч гривень), а також відсотків та пені, станом на день повернення кредиту. Загальна сума кредитної заборгованості, згідно Договору № 77865/1 від 08.04.2008 р. становить 5 695 777,44 грн (п'ять мільйонів шістсот дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень сорок чотири копійки).

У судовому засіданні представник позивача визнав факт направлення відповідачу повідомлення ВАТ СКБ «Дністер» від 05.02.2010 р. про припинення кредитування за договором, тому суд оцінює цей доказ з урахуванням положень ст. 61 ЦПК України.

Представником відповідача було надано до суду заяву про застосування строку позовної давності, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав спливу строків позовної давності виходячи з наступного.

Пунктом 29 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Як підтверджується матеріалами справи ВАТ СКБ «Дністер» було встановлено новий строк виконання кредитного зобов'язання за кредитним договором та відповідно до повідомлення банку від 05.02.2010 р. про дострокове припинення кредитування, новий строк виконання зобов'язання за кредитним договором було встановлено до 12.03.2010 р., оскільки відповідачем було отримано це повідомлення лише 11.02.2010 р.

Ч. 3 п. 31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 262 ЦК України передбачає, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до статті 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первісний кредитор ВАТ СКБ «Дністер» змінив строк виконання кредитного зобов'язання, та встановив цей строк до 12.03.2010 р.

Доказів переривання строку позовної давності матеріали справи не містять, тому суд ухвалює рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у задоволенні позову з підстав спливу строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208,209 ЦПК України, ст..624,1046,1049,1050 ЦК України ,суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ТОВ «ФК «Довіра та гарантія » до ОСОБА_1 про стягнення боргу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Єлізаров І.Є.