Ухвала суду № 43488237, 20.01.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 2215/2884/2012

Провадження № 22-ц/792/141/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Корніюк А.П.,

суддів: Власенка О.В., Талалай О.І.,

з участю секретаря: Сацюк Г.О.

апелянта ОСОБА_1, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Москалюк С.А., прокурора Лапко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2014 року за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, треті особи прокурор Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури, орган опіки та піклування виконкому Старокостянтинівської міської ради, Старокостянтинівський РС УДМС України в Хмельницькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" про розірвання кредитного договору та стягнення із них заборгованості по кредитному договору.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2012 року ПАТ КБ „Приватбанк" звернулось із позовом і в обґрунтування своїх вимог зазначало, що 19.07.2007р. між ЗАТ КБ „Приватбанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено договір №HMSWGA00007643, на підставі якого позичальнику надано кредит у розмірі 23 540 доларів США зі сплатою 0,92% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні надали в іпотеку нерухоме майно: квартиру №2 загальною площею 63,10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Свої зобов'язання за кредитним договором Позичальник виконував неналежним чином, а тому станом на 22.06.2012р. утворилась заборгованість в розмірі 57 523,38 доларів США. Враховуючи наведене, Банк просив визнати дійсним договір іпотеки №HMSWGA00007643, 19.07.2007р., що укладений між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 523,38 доларів США, звернути стягнення на квартиру №2 загальною площею 63,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного предмета іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вищевказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція котрого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду від 10 грудня 2012 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMSWGA00007643 від 19.07.2007р. в розмірі 57 523,38 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22.06.2012р. еквівалентно 459 755,60 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру №2 загальною площею 63,10 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні решти позовних відмовлено.

В червні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись із заявою про перегляд заочного рішення Старокостянтинівського районного суду від 10.12.2012р.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 05 липня 2013 року заяву задоволено. Скасовано заочне рішення Старокостянтинівського районного суду від 10.12.2012р. і справу призначено до судового розгляду.

В січні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись із зустрічним позовом до ПАТ КБ „Приватбанк", обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Старокостянтинівського районного суду від 21.12.2009р. стягнуто з них на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 218 746,22 грн. заборгованості за кредитним договором №HMSWGA00007643 від 19.07.2007 року та 1 123,92 грн. судових витрат. Цим же рішенням відмовлено ПАТ КБ „Приватбанк" в задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 11.11.2011р. встановлено спосіб та порядок виконання рішення суду, якого вони на даний час дотримуються. Проте, ПАТ КБ „Приватбанк" неправомірно продовжує нараховувати відсотки та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань. Крім того, після укладення договору у позичальника істотно змінились обставини: в нього народилась дитина, на його утриманні знаходиться дружина, яка є інвалідом ІІІ групи, а також різка зміна курсу валют відносно гривні погіршили майновий стан позичальника. Тому з урахуванням уточнених зустрічних позовних вимог просили розірвати кредитний договір №HMSWGA00007643 від 19.07.2007р., що укладений між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_1 і стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору станом на день його розірвання шляхом проведення відрахувань з пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 20 відсотків.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 30 січня 2014 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, а в якості третьої особи Старокостянтинівський РС УДМС та орган опіки та піклування Старокостянтинівської міської ради.

В ході розгляду справи ПАТ КБ „Приватбанк" двічі уточнювало свої позовні вимоги та остаточно просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMSWGA00007643 від 19.07.2007р. в розмірі 21 200,61 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 05.03.2014р. еквівалентно 206 069,92 грн., та 115 940,16 грн. - звернути стягнення на квартиру №2 загальною площею 63,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу зазначеного предмета іпотеки ПАТ КБ „Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, а також малолітнього ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Старокостянтинівському РС УДМС України в Хмельницькій області. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 05 березня 2014 року позов ПАТ КБ „Приватбанк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMSWGA00007643 від 19.07.2007р. в розмірі 21 200,61 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення еквівалентно 206 069,92 грн. та 115 940,16 грн., з яких: 18 912,61 доларів США - заборгованість по процентах, 2 288 доларів США - заборгованість по комісії, 115 940,16 - пеня за період з 13 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру №2 загальною площею 63,1 кв. м., житловою площею 46 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради 24.02.1995 року та зареєстрованого в Старокостянтинівському БТІ в реєстрову книгу №19-г, номер запису 3662, реєстраційний номер 6707707. Предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України „Про іпотеку", шляхом його продажу ПАТ КБ „Приватбанк" з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням банком витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням ПАТ КБ „Приватбанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Визначити початкову ціну предмета іпотеки для реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та її малолітнього сина ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій вважають рішення незаконним, просять його скасувати та закрити провадження у справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк" з підстав передбачених ст. 205 ЦПК України, а зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказували, що суд не звернув уваги на порушення Банком ст. 109 ЖК України, щодо належного повідомлення всіх осіб, що проживають в квартирі про необхідність виселення в добровільному порядку, оскільки ОСОБА_6, діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_7 такого повідомлення не отримувала. Не надано належної оцінки рішенню Старокостянтинівського районного суду від 21.12.2009р., що набрало законної сили, яким з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 стягнуто заборгованість на користь ПАТ КБ „Приватбанк" і відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки, який є предметом даного спору та помилково не закрито провадження у справі. Розмір заборгованості наданий у розрахунку Банку не відповідає дійсності та не підтверджується будь-якими належними доказами, а також рішенням суду порушуються права малолітнього ОСОБА_8 на житло у зв'язку з його виселенням. Крім того, висновки суду про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову є помилковими, оскільки суперечать вимогам ст. 652 ЦК України.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 27.05.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Старокостянтинівського суду 05 березня 2014 року в частині виселення ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_7 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. В задоволенні позову ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_6, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про виселення їх з квартири АДРЕСА_1, а також в стягненні з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 26 грн. 82 коп. судового збору відмовлено.

Рішення Старокостянтинівського районного суду 05 березня 2014 року в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки змінено. Абзац 4 рішення викладено в новій редакції: „визначити початкову ціну предмета іпотеки для реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності". В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2014 року частково задоволено касаційну скаргу представника ПАТ КБ „Приватбанк" і рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27.05.2014 року в частині позовних вимог щодо відмови у виселенні ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та прокурор апеляційну скаргу щодо виселення ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 підтримали і просять її задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Приват Банк» апеляційну скаргу у вказаній частині не визнав і просить її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Встановлено, що в апеляційному порядку переглядається рішення суду першої інстанції щодо виселення ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга щодо виселення ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно встановив і виходив з того, що 19.07.2007р. між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір №HMSWGA00007643, на підставі якого позичальнику Банком надано кредит у розмірі 23 540 доларів США зі сплатою 0,92% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 17.07.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно: квартиру №2 загальною площею 63,10 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки зобов'язання за кредитним договором позичальник виконував неналежним чином, тому утворилась заборгованість в розмірі 21200,61 доларів США і суд задоволив позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувши стягнення на предмет іпотеки. Також суд прийшов до висновку, оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» 07.06.2012 року направило ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 письмові вимоги про звільнення добровільно житлового будинку, який є предметом іпотеки, у 30-денний строк з моменту отримання вимоги і вказані вимог виконані не були, тому суд прийшов до рішення щодо виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з вказаного приміщення. Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_7 також підлягають примусовому виселенню, оскільки ними в добровільному порядку не було звільнено іпотечне майно. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанку» щодо виселення ОСОБА_5 та щодо зняття усіх відповідачів з реєстраційного обліку. Також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ПАТ КБ „Приватбанк" відмовлено.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічні положення містяться у ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

19.07.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HMSWGA00007643, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 23540,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,92% річних на строк до 17 липня 2014 року.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 19.07.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого останні у разі не виконання кредитних зобов'язань передадуть позивачу - відповідачу ЗАТ КБ «Приватбанк» в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1. Сторони визначили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, у тому числі в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов при наявності невиконаних зобов'язань на той момент (п.п. 16.7.1, 16.8 договору іпотеки).

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 21 грудня 2009 року позов ПАТ «Приватбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 34466,02 грн. заборгованості по тілу кредиту, 31392,35 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту, 788,12 грн. заборгованості по нарахованих відсотках, 27201,05 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 4394,68 грн. простроченої заборгованості по комісії, 9849,45 пені, 10654,55 грн. штрафу, а всього - 218746,22 грн. та 1123,92 грн. судових витрат, в решті позову відмовлено.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 11.11.2010 року встановлено спосіб та порядок виконання вказаного рішення, а саме шляхом стягнення по 20% з пенсії кожного боржника - ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, а саме : ст. 109 ЖК Української РСР при ухваленні рішення щодо виселення із спірної квартири ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7, колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи із слідуючого.

Частиною 4 ст. 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Зі змісту ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду.

Отже, задоволення позову про виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

В силу наведених норм закону хоча матеріали справи не містять відомостей про вручення відповідачу ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_7 письмових вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про добровільне виселення з квартири, проте така обставина не має правового значення для вирішення спору, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру здійснено на підставі рішення суду, а оскільки відповідачка ОСОБА_6 разом з малолітнім сином відмовляється звільнити квартиру, на яку звернуто стягнення як на предмет іпотеки, тому останні підлягають виселенню з неї без надання іншого жилого приміщення.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим і підстави в межах доводів апеляційної скарги для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 05 березня 2014 року в частині виселення ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

______________

Головуючий у першій інстанції - Цішковський В.А. Справа: №22ц/792/2568/14

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 19, 27