Рішення № 43486320, 03.04.2015, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4462/14-ц

Номер провадження 2/585/77/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Глущенко Є.Д.,

при секретарі - Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства "Південна залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаною заявою. Вимоги мотивувала тим, що працювала у відповідача комірником. Начальник локомотивного депо ОСОБА_2 постійно порушував її трудові права, видавав незаконні накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, позбавлення премії, утримання із заробітної плати, що змушувало її поновлювати ці права в судовому порядку. Після поновлення її на роботі у листопаді 2013 р. начальник депо умисно провів зміну істотних умов праці без її згоди з метою позбутися її на роботі. Наказом № 33 від 20 січня 2014 р. на неї було покладено обов'язки прибиральника виробничих приміщень без додаткової оплати з 24 березня 2014 р. з погрозою звільнення. Наказом № 142 від 06 лютого 2014 р. внесено зміни до наказу № 33 від 20 січня 2014 р. в частині зміни об'єкту прибирання на цех експлуатації з встановленням доплати в розмірі 10 % за відпрацьований час прибиральника. Вказані накази вона оскаржувала в судовому порядку, через що було видано наказ № 318 від 08 квітня 2014 р. про призупинення дії цих наказів до вирішення справи в суді. Хоча в задоволенні позову їй відмовлено, однак виконувати обов'язки прибиральника вона не погодилась, а рішення відповідача про звільнення згідно наказу № 29/ОС від 30 жовтня 2014 р. вважає незаконним, оскільки змін в організації виробництва і праці не було, звільнення було з метою позбутися її. Уточнивши позовні вимоги (а.с. 49-52), просила скасувати наказ про припинення трудового договору, поновити її на посаді комірника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовну заяву підтримали, суду пояснили обставини, викладені в ній.

Представник відповідача позов не визнав, заперечення мотивував правом начальника депо внести зміни в організацію виробництва і праці шляхом прийняття заходів до введення суміщення посад відносно позивача та здійснення цього з дотриманням вимог, передбачених ст. 32 КЗпП України. Так, позивач заздалегідь була попереджена про зміну істотних умов праці. Дії наказів № 33 від 20 січня 2014 р. та № 142 від 06 лютого 2014 р. правомірно були призупинені до розгляду справи в суді у зв'язку з їх оскарженням. Після цього позивач відмовилась від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, тому і була звільнена за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши подані докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач працювала у відповідача з 01 квітня 2011 р. комірником (а.с. 11).

Відповідно до диплому позивач має повну вищу освіту за спеціальністю "Облік і аудит" та здобула кваліфікацію магістра з обліку та аудиту. (а.с. 92).

Договір про повну матеріальну відповідальність сторони уклали 23 січня 2014 р. (а.с. 136).

Рішенням Роменського міськрайонного суду від 21 листопада 2013 р. у зв'язку з незаконним звільненням за п. 3 ст. 40 КЗпП України була поновлена на роботу (а.с. 68-71).

Наказом відповідача № 33 від 20 січня 2014 р. поряд зі своєю основною роботою зобов'язано позивача прибирати виробничі приміщення (механічного цеху, кузні, електрозварювального відділення) без додаткової оплати з 24 березня 2014 р. (а.с. 97).

Наказом відповідача № 142 від 06 лютого 2014 р. в наказ № 33 від 20 січня 2014 р. було внесено зміни, відповідно до яких позивач зобов'язана була з 10 квітня 2014 р. виконувати поряд зі своєю основною роботою комірника роботу прибиральника службових приміщень (цеху експлуатації) з доплатою за розширення зони обслуговування в розмірі 10 відсотків від посадового окладу за фактично відпрацьований час прибиральником службових приміщень (а.с. 138).

Наказом № 318 від 08 квітня 2014 р. наказ № 142 від 06 лютого 2014 р. в частині строку переведення позивача на нові умови праці відтерміновано до набрання рішенням законної сили у зв'язку з оскарженням позивачем у суді як наказу № 33 від 20 січня 2014 р., так і наказу № 142 від 06 лютого 2014 р. (а.с. 7).

Виконувати обов'язки прибиральника згідно з наказами № 33 від 20 січня 2014 р. та № 142 від 06 лютого 2014 р. позивач відмовилась. Вказану обставину сторони визнали в судовому засіданні.

30 жовтня 2014 р. наказом № 29/ОС позивача звільнено з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України по відмові працівника від переведення, накази начальника локомотивного депо Ромни № 33 від 20 січня 2014, № 142 від 06 лютого 2014 р., № 318 від 08 квітня 2014 р., рішення Роменського міськрайонного суду від 10 вересня 2014 р., яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 жовтня 2014 р. (а.с. 8).

Наведені факти свідчать, що між сторонами склалися трудові правовідносини з приводу поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Ці правовідносини регулюються ст. 32, п. 6 ст. 36, ст. 232, ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших -працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду трудових спорів" роз'яснено судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обгрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Отже, зі змісту зазначеного вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною, якщо буде доведена наявність змін в організації, виробництва і праці.

Однак, подані відповідачем документи, а саме: акти про ознайомлення позивача з інструкціями комірника та охорони праці прибиральника від 29 жовтня 2014 р. та від 30 жовтня 2014 р. (а.с. 58-59), наказ № 825 від 27 жовтня 2014 р., наказ № 982 від 22 листопада 2013 р., наказ № 1035 від 05 грудня 2013 р. щодо доповнень до робочої інструкції комірника, робоча інструкція та доповнення до неї (ас. 94-96), довідка № 169 від 15 липня 2014 р. про рух ТМЦ кладової (а.с. 104), наказ № 947, наказ № 981 від 21 листопада 2013 р., наказ № 411 від 22 травня 2014 р., наказ № 357 про суміщення професій та встановлення неповного робочого часу (а.с. 107-110), наказ № 22 від 13 січня 2014 р. (а.с. 111), наказ № 509 від 27 червня 2014 р. (а.с. 135) про проведення фотографії та фотографії робочого дня (а.с. 112-134), лист про зміну істотних умов праці № 33 від 06 лютого 2014 р. (а.с. 139), довідка про площу прибирання № 51 від 18 березня 2015 р. (а.с. 140), протокол зборів трудового колективу від 20 березня 2013 р. (а.с. 141), спільна постанова між адміністрацією та профкомом локомотивного депо № 1 від 20 січня 2014 р. (а.с. 143), протокол засідання конференції трудового колективу від 21 листопада 2013 р. (а.с. 144-145), як і наказ про зміну істотних умов праці позивача № 33 від 20 січня 2014 р. (а.с. 97) та наказ про зміни до нього № 142 від 06 лютого 2014 р. (а.с. 138) не свідчать і не доказують про проведені зміни в організації виробництва і праці, які б стали підставою для зміни істотних умов праці позивача та подальшого звільнення з роботи.

Про зміну в організації виробництва і праці відповідача не свідчить і рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2014 р. та ухвала Апеляційного суду Сумської області від 15 жовтня 2014 р. (а.с. 77-78).

Не надав відповідач доказів і про скорочення чисельності або штату працівників, зокрема прибиральниці.

Судом встановлено, що в наказі № 33 від 20 січня 2014 р. йдеться про суміщення професій (посад), тобто виконання додаткового обсягу робіт позивачем за двома посадами кладовщика і прибиральника, передбаченими штатним розписом.

У наказі № 142 від 06 лютого 2014 р. вже йдеться про доплату кладовщику за розширення зони обслуговування за фактично відпрацьований час прибиральника, тоді як і прописано в листах Мінсоцполітики від 08 серпня 2005 р. № 06-2/196 та від 27 липня 2009 р. № 426/13/84-09 під розширенням зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт слід розуміти виконання працівником разом зі своєю основною роботою обумовленою трудовим договором додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою, чого відповідачем дотримано не було, як і не дотримано вимог про встановлення доплати за розширення зони обслуговування тільки за наявності вакантної посади (лист Мінсоцполітики від 29 квітня 2013 р. №61/06/186-13).

П. 6 ст. 36 КЗпП України містить дві самостійні підстави для припинення трудового договору, а саме: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці

Відповідно до п. 2.3 Інструкції "Про порядок ведення ділових книжок працівників" записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

З огляду на зазначене, і в трудову книжку позивача запис про звільнення проведена неправильно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про незаконність спірного наказу № 29/ОС від 30 жовтня 2014 р. та про його скасування, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що згідно розрахунку, з яким сторони погодились, становить 11118,80 грн.

Судом встановлено, що незаконним звільненням порушені трудові права позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимушених змін у житті позивача після незаконного звільнення та додаткових зусиль, вжитих для організації свого життя, для відновлення трудових прав. При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що і те, що раніше мало місце незаконне звільнення позивача (а.с. 68-71).

Тому вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 2000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212-214, 367 ЦПК України, ст. 32, п. 6 ч. 1 ст. 36, ст. 232, ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ № 29/ОС від 30 жовтня 2014 року начальника відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Ромни" державного підприємства "Південна залізниця" про припинення трудового договору з ОСОБА_1.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді комірника відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Ромни" державного підприємства "Південна залізниця" з 31 жовтня 2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного підприємства "Південна залізниця" 11118 (одинадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 80 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням платежів, передбачених діючим законодавством, та 2000 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного підприємства "Південна залізниця" 487 грн. 20 коп. судового збору (в тому числі 243 грн. 60 коп. судового збору з вимоги про відшкодування моральної шкоди) до спеціального фонду Державного бюджету України ( отримувач Роменський УДК, ЄДРПОУ 23635184, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, рахунок 31213206700303, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 26440788 - судовий збір ст.4 п.1 п.п.1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Головуючий - підпис -

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Є. Д. Глущенко