Ухвала суду № 4348612, 25.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

Львівський апеляційний адміністративний суд

у х в а л а

Іменем  україни

25 травня 2009 року№22а-6328/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засіданняСтарунського Д.М.,

Каралюса В.М., Заверухи О.Б.,

Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2008 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и л а:

ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» 09 листопада 2007 року звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просить, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0001891500/0 від 29 жовтня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 10145845 грн. та №0001901500/0 від 29 жовтня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2007 року в розмірі 7572275,55 грн., в тому числі штрафних санкцій в сумі 360584,55 грн. (а.с.3-9).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 31.01.2008 року заявлений позов задоволений, визнано нечинними винесені ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. податкові повідомлення-рішення №0001891500/0 від 29 жовтня 2007 року та №0001901500/0 від 29 жовтня 2007 року, стягнуто з відповідача на користь позивача 06 грн. 80 коп. сплаченого судового збору (а.с.117-119).

Постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області.

В своїй апеляційній скарзі ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., покликаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.115-117).

Апелянт вказує, що однією із обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом вказаного Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Наведені факти свідчать про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємствами-постачальниками не сплачувався, а звідси – податкові накладні виписувалися всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки законом передбачено, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару; постачальниками ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» були підприємства, якими суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету, тому податкові повідомлення-рішення винесенні правомірно.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційних скарг та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається :

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.1. цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. проведено невиїзні документальні перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за жовтень 2006 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, що відображено в актах документальних перевірок №643/23-00152230 від 17.07.2007 року та №913/15-00152230 від 19.10.2007 року (а.с.10-23).

На підставі Акта №913/15-00152230 від 19.10.2007 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001891500/0 від 29 жовтня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 10145845 грн. та №0001901500/0 від 29 жовтня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2007 року в розмірі 7572275,55 грн., в тому числі штрафних санкцій в сумі 360584,55 грн. (а.с.24-25).

Із змісту складеного Акта перевірки №913/15-00152230 від 19.10.2007 року слідує, що позивач неправомірно завищив суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на суму 10145845,00 грн. та занизив податкове зобов’язання за серпень 2007 року на суму 7211691,00 грн., а у відповідності до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування. Розбіжності між даними ДПІ та даними платника виникли в результаті того, що згідно акту від 17.07.2007 року №643/23-00152230 «Про результати невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за жовтень 2006 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції», встановлено, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у вересні 2006 року в сумі 80599351,07 грн., в результаті чого завищено залишок від’ємного значення декларації за жовтень місяць 2006 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 42373678 грн.

Актом від №643/23-00152230 17.07.2007 року стверджується, що позивач неправомірно включив суму податку на додану вартість в розмірі 80599351,07 грн. до податкового кредиту за вересень 2006 року, за продукцію, одержану від ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», на яку останнім виписано податкові накладні № 0703-0000000012 від 03.07.06 року, № 0717-00000000001 від 17.07.06 року, № 0801-0000000001 від 01.08,06 № 0814-0000000001 від 14.08.06 року на загальну суму 402996755,30 грн., в тому числі ПДВ 80599351,07 грн. Заперечень щодо відповідності вказаних податкових накладних вимога 7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідача не було.

Позиція податкового органу обґрунтована тим, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» не є виробником товарів, які у липні-серпні 2006 року були ним реалізовані на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». В свою чергу, постачальником продукції для ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» є ПП «Детера», місцезнаходження якого не можливо встановити. Тому податковий орган прийшов до висновку про те, що ПП «Детера», виступаючи виробником реалізованих товарів, не сплатило відповідну суму податку на додану вартість до бюджету, яку отримано в ціні реалізованого ТзОВ «Рейнбоу ЛТД»  товару.

Оскільки ПП «Детера» не було здійснено надмірної сплати ПДВ до бюджету, то позивач не мав права на його відшкодування, як це випливає з п.1.3 ст.1; п.1.8. ст.1; пп.7.4.1 п.7.4. ст.7; пп.7.2.3 п.7.2. ст.7; пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму податку після отримання податкових накладних від ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Представлені позивачем податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Сама ж по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцям в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем, а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція; продавці були внесені до Єдиного державного реєстру, а також мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцями, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі суму ПДВ, отримало належно оформлені податкові накладні, сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2006 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 31 січня 2008 року у справі №А-9/410 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяД.М. Старунський

СуддіВ.М. Каралюс

О.Б. Заверуха