Ухвала суду № 43485914, 26.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1904/15 Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„26" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначало, що 19.09.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір № 11215585000 про надання споживчого кредиту у розмірі 15 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 18.09.2023 року.

За умовами договору, сторони домовились, що за використання кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 11,9 % річних. По закінченню 30 календарних днів та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальинка про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць кредитування, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Сторони також домовились, що умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п.5.2 договору

Розділом 5 договору встановлено порядок зміни процентної ставки.

В забезпечення виконання ОСОБА_2зобов'язань за кредитним договором, 19.09.2007 року банком з ОСОБА_3, з ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки відповідно за №№11215585000/П-1; 11215585000/П-3; 11215585000/П-2.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, то станом на 08.09.2014 року у неї утворилась заборгованість перед банком у розмірі 10 424,97 доларів США, що еквівалентно 133 670 грн. 04 коп., з яких:

9 514,50 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі 936,06 доларів США- прострочена заборгованість за кредитом з 10.09.2013 року по 08.09.2014 року; 784.11 доларів США, що еквівалентно 10 053 грн. 94 коп., - заборгованість за процентами, у тому числі 535,32 доларів США - прострочена заборгованість з 01.02.2014 року по 31.08.2014 року, 90,84 доларів США, що еквівалентно 1 164 грн. 76 коп., - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 08.09.2013 року по 08.09.2014 року; 35,52 доларів США, що еквівалентно 455 грн. 44 коп., - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 14.02.2014 року по 08.09.2014 року.

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10 424,97 доларів США, що еквівалентно 133 670 грн. 04 коп., та судові витрати по справі.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про захист прав споживача, посилаючись на те, що при укладанні 19 вересня 2007 року кредитного договору з банком про надання кредитних коштів на придбання нерухомості у сумі 15000 доларів США, строком до 18.09.2023 року, відповідачем були порушені її законні права, оскільки за своїм змістом і текстом зазначений договір не відповідає як законодавству України, так і її інтересам та волі, суперечить Закону України "Про національний банк України", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про захист прав споживачів".

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту від 19.09.2007 року № 11215585000, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11215585000 від 19 вересня 2007 року станом на 08 вересня 2014 року у розмірі 10 424,97 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 133 670 грн. 04 коп., та яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9 514,50 доларів США, що еквівалентно 121 995 грн. 90 коп., заборгованості за процентами у розмірі 784,11 доларів США, що еквівалентно 10 053 грн. 94 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 90,84 доларів США, що еквівалентно 1 164 грн. 76 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 35,52 доларів США, що еквівалентно 455 грн. 44 коп.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 336 грн. 70 коп.

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове , яким у задоволенні позову ПАТ „УкрСиббанк" відмовити та задовольнити її зустрічний позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити проценти.

Судом встановлено, що19.09.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір № 11215585000 про надання споживчого кредиту у розмірі 15 000 доларів США на строк до 18.09.2023 року, згідно з графіком погашення кредиту, сплатою11,9 % річних за користування кредитом.

Сторони також домовились, що умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п.5.2 договору.

Строк сплати процентів: з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти( п.1.3.4).

Розділом 3 договору передбачено, що позичальник зобов"язався використати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані проценти на інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором.

Розділом 5 договору встановлено порядок зміни процентної ставки.

Надана в іноземній валюті сума кредиту дорівнювала 75750 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.

У п.1.1 договору сторони зазначили, що позичальник, укладаючи договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов договору.

ОСОБА_2 погодилася з такими умовами договору, підписавши кредитний договір особисто і без застережень, а отримавши кредитні кошти, підтвердила, що обізнана та погоджується з усіма умовами договору.

З метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 19.09.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки відповідно за №№11215585000/П-1; 11215585000/П-3; 11215585000/П-2, за умовами яких вказані відповідачі зобов"язалися відповідати за повне і своєчасне виконання ОСОБА_2 її боргових зобов"язань.

Оскільки ОСОБА_2 вносила щомісячні платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту не в повному обсязі , з порушенням графіку, 31.07.2014 року позичальнику та поручителям банк надіслав досудову вимогу про дострокове виконання зобов"язань у разі непогашення заборгованості протягом 41 календарного дня з дати відправлення повідомлення(а.с.42-46).

Після зміни строку виконання основного зобов"язання, з позовом до ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 банк звернувся у вересні 2014 року.

Задовольняючи позов ПАТ "УкрСиббанк" та стягуючи з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 424,97 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 133 670 грн. 04 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 9 514,50 доларів США, що еквівалентно 121 995 грн. 90 коп., заборгованості за процентами у розмірі 784,11 доларів США, що еквівалентно 10 053 грн. 94 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 90,84 доларів США, що еквівалентно 1 164 грн. 76 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами у розмірі 35,52 доларів США, що еквівалентно 455 грн. 44 коп., суд виходив з доведеності невиконання ними грошових зобов"язань за кредитним договором, взявши до уваги наданий банком письмовий розрахунок заборгованості станом на 08.09.2014 року( а.с.48-54).

В порядку ст. 58 ЦПК України зазначений розрахунок суд визнав належним письмовим доказом та надав йому оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, враховуючи, що будь-яких доказів на його спростування відповідачі не надавали.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору від 19.09.2007 року недійсним, суд, надавши всебічний аналіз як умовам зазначеного договору, так і обставинам його укладання, дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених вимог.

Виходячи з положень ст.ст. 18,19 Закону України від 12.05.1991 року „Про захист прав споживачів", на які посилалася ОСОБА_2 у зустрічному позові, то зазначені норми передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Ст. 19 Закону закріплює можливість визнання недійсними право чинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів для реалізації пірамідальної схеми.

За положеннями ч.5 ст. 11, ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець( виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем несправедливі умови. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків на шкоду споживача.

Таким чином, доводи ОСОБА_2 про несправедливість умов кредитного договору у зв"язку з наданням їй коштів в іноземній валюті не погоджуються із визначеними названими нормами критеріями несправедливості.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю, суд правильно послався на те, що доводи ОСОБА_2 про неприпустимість надання їй кредитних коштів в іноземній валюті спростовуються положеннями ст.ст. 192, 533,1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1,4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1,3,5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до яких банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 6 Закону України від 12.07.2001 року „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Як передбачено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України„Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 вказаного Декрету.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена в п."в" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України„Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п.1 розділу П Закону України від 15.02.2011 року № 3024-УІ „Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Таким чином, розглядаючи справу, суд правильно виходив з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Підписуючи договір про надання кредиту від 19.09.2007 року, ОСОБА_2 була ознайомлена з його умовами та наслідками, погоджувався з ними, зокрема, з умовами надання кредитних ресурсів в іноземній валюті - доларах США.

За вказаних обставин суд правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на несправедливість умов договору щодо виконання зобов"язань в іноземній валюті без врахування ризику позичальника у разі знецінення національної валюти.

Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Статтею 36 Закону України „Про Національний Банк України" визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена , а тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.

Погоджені сторонами умови кредитного договору про можливість змінити з ініціативи банку розмір процентів за користування кредитом не суперечили ст.ст.11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів", враховуючи положення ч.2 ст. 1071 ЦК України і те, що кредитний договір був укладений 19.09.2007 року, отже до набуття чинності ст. 1056-1 ЦК України про заборону в одностороннйому порядку змінювати розмір процентої ставки, яка зворотньої дії у часі не має.

Умови договору щодо обов"язку позивальника достроково повернути кредит на вимогу банку у разі порушення зобов"язань погоджуються з положеннями ст. 1048, ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Фактично вони повторюють доводи ОСОБА_2 та її представника, якими вони обгрунтовували зустрічний позов. Ці докази та обставини були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інших доводів для висновку про неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 січня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: