Рішення № 43482413, 16.12.2014, Нетішинський міський суд Хмельницької області

№ 2/679/705/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року Нетішинський міський суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Гаврищук Л.П.

при секретарі - Василюк Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Економ Комфорт», третя особа Нетішинське міське товариство захисту прав споживачів «КонтрАкт» про визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «ЕкономКомфорт», який в ході розгляду справи збільшив, просить визнати недійсними договори № 02373 та № 02373/14 від 18.03.2014 року, які були укладені між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про участь у програмі «ЕкономКомфорт», про надання послуг з оформлення договору про участь у програмі та надання інформаційних, консультативних, роз'яснювальних та довідкових послуг. Просить стягнути з відповідача 10 600,00 грн., 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка була завдана йому неправомірними діями відповідача при укладанні з ним вказаних договорів, 1 500,00 грн. витрати на правову допомогу. Вказавши, що перед укладенням означених договорів представник відповідача Переходько В.В. пояснила, що протягом трьох днів він отримає кредит в сумі 60 000,00 грн., яка вказана в додатку № 1 до угоди на умовах фінансової програми «Економкомфорт». На вимогу представника відповідача, ним 03.04.2014 року відповідно до договору № 02373/14 було перераховано відповідачу авансом за три місяці, «чисті внески» на загальну суму 1 100,00 грн. Проте відповідач не тільки протягом трьох днів, але й до 30.04.2014 року кредит в сумі 60 000,00 грн. так йому і не надав. Листом від 05.05.2014 року відповідач повідомив його про розірвання 30.04.2014 року договору № 02373 за його ініціативою, а також про повернення йому всіх фактично здійснення ним платежів, проте по день подачі позову кошти не повернуті.

Вважає, що грошові кошти в сумі 5 300,00 грн., сплачені ним за договором № 02373 від 18.03.2014 року та договором № 02373/14 від 18.03.2014 року мають бути стягнені з відповідача та повернуті йому у подвійному розмірі, внаслідок нікчемності, передбаченої законом, з наступних підстав.

У відповідності до умов фінансової пропозиції «Економкомфорт», яка є невідємним додатком до договору 02373/14 від 18.03.2014 року, предметом договору є негайна (протягом трьох діб) позика, як він вважав та про що його запевнила представник відповідача. Насправді ТОВ «Економкомфорт», як виявлено згодом, взагалі не надає позик, а лише формує групи учасників (клієнтів) системи, які за рахунок власних внесків формують фонд, з якого учаснику надається позика.

Тобто, відповідач згідно додатку № 2 до договору № 02373/14 від 18.03.2014 року формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтами програми, тобто за кошти членів самої програми, що формують фонд даної групи, крім того з фонду групи формується чистий фонд, який призначений для одержання позики для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками системи.

Внаслідок такої діяльності ТОВ «Економкомфорт» він був введений в оману, оскільки програма ТОВ «Економкомфорт», формується виключно на коштах їх учасників, без залучення коштів товариства. Видача так званого кредиту здійснюється за кошти, внесені учасниками програми. В подальшому учасник ТОВ «Економкомфорт», який отримав кредит, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам товариства, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує кредит іншому учаснику програми. При цьому, він сплатив відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання кредиту, який міг бути наданий не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати ним кредит залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками ТОВ «Економкомфорт».

Вважає, що договір № 02373/14 є договором про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі, а діяльність ТОВ «Економкомфорт» в даному випадку є наданням послуг адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі. Для укладення з ним договору № 02373/14 відповідач повинен був, у встановленому порядку, отримати у Нацкомфінпослуг ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Однак такої ліцензії ТОВ «Економкомфорт» на момент укладення договору не було, а отже відповідач не мав права на укладення такого договору, що є підставою для визнання договору № 02373/14 недійсним.

Крім того, договір № 02373 тісно пов'язаний з договором № 02373/14 також в ному є неодноразові посилання на вказаний договір. Вважає, що спірний договір № 02373 суперечить актам цивільного законодавства, а сам правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.

За оформлення з відповідачем договору про надання послуг адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах він був вимушений сплатити 1 100, 00 грн. По договору № 02373/14 передбачено залучення коштів фізичної особи. Тому для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом договору № 02373/14 необхідно мати ліцензію.

Неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в усвідомленні ним факту порушення його прав. Внаслідок дій відповідача він зазнав душевних страждань, через позбавлення можливості придбання автомобіля, про який мріяв протягом десяти років. Через це в нього з дружиною та сином погіршились взаємовідносини. На тривалий час з сімейного бюджету вилучено значну для нього суму коштів та втрачено завдаток, наданий для придбання автомобіля, оскільки був впевнений у отриманні кредиту.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні означений позов підтримав та зазначив, що правовідносини, які виникли між його довірителем та відповідачем є схемою з надання фінансових послуг з формуванням фонду груп. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено обов'язковість отримання ліцензії у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, у відповідача відсутня така ліцензія.

Позивач та його дружина ОСОБА_3 вирішили отримати кредит для придбання автомобіля Одна з умов надання кредиту, це 7% сплати за послуги з поверненням кредиту протягом п'ятнадцяти років. Позивач вніс 4 200,00 грн. та внесок за три місяці наперед, виконав всі умови договору, але кошти йому так і не надали, оскільки не була укомплектована група вкладників. Позивач вважав, що отримає кредит, але був введений в оману відповідачем, оскільки кошти йому так і не перерахували. Відповідач на ведення фінансових послуг ліцензії не має, тому його діяльність є незаконною. Просить задоволити позов, оскільки кошти залучалися по схемі фінасової піраміди, а ТОВ «ЕкономКомфорт» не зареєстровано як фінансова установа та у нього відсутня ліцензія на надання вище вказаних послуг.

Свідок ОСОБА_3., дружина позивача, показала, що ознайомившись з оголошенням про надання кредиту, вона з позивачем звернулися до представника відповідача, Приходько В.В. яка запевнила їх, що протягом трьох днів вони зможуть отримати кредит в сумі 60 000,00 грн., уклавши відповідні договори.

За оформлення кредитного договору було сплачено 4 200,00 грн. Згідно договору кредит надавався терміном на 180 місяців із щомісячною проплатою в сумі 333,33 грн. За пропозицією Приходько В.В., щомісячний платіж вони заплатили за три місяці - 1 100,00 грн. Вважали, що протягом трьох днів отримають кредит. Заплатили 100,00 доларів США, як завдаток, особі у якої мали придбати автомобіль, які через ненадання відповідачем кредиту втратили. Надалі почали звертатись до представника відповідача з вимогою про надання кредиту, остання повідомила, що кошти можуть бути надані лише при закритті групи.

Внаслідок зазначених дій відповідача вони втратили кошти, чоловік став дуже роздратований.

Відповідач в судове засідання не зявився, однак надіслав письмове заперечення в адресу суду з посиланням на те, що отримує прибуток від діяльності, яка полягає у наданні інформаційно-консультативних послуг, спрямованих на надання учаснику грошових коштів у позику чи оплати відповідної вартості товару. Оплатність послуг, які надає відповідач відповідно до п. 1.1. укладеного договору про участь у програмі, означає що всі дії, які він вчиняє є оплатними. Фізичні ососби, як учасники програми, сплачують плату за надані послуги у вигляді щомісячних платежів «адміністративних витрат» у відповідності до умов додатку № 2 до договору про участь у програмі. Вказані кошти не є прибутком від залучення грошових коштів у вигляді «чистих внесків», оскільки відповідно до додатку № 2 до договору про участь у програмі право власності на такі внески до відповідача не переходить. Їх розмір не залежить від суми сплачених «чистих внесків». Окрім того, «адміністративні витрати» та «чисті внески» обліковуються на окремих банківських рахунках відповідача. Банківські рахунки не є депозитними, відсотки на дані грошові кошти банком не нараховуються. Товарний платіж є платою за послуги, які зобов'язується надати товариство відповідно до умов договору про участь у програмі після отримання учасником свідоцтва на товар. Він сплачується учасником одноразово і його розмір не залежить від розміру залучених грошових коштів у вигляді «чистих внесків», визначається у відсотках від вартості товару. Вказаний платіж також обліковується на окремому банківському рахунку відмінному від «чистих внесків». Грошові кошти у вигляді «адміністративних витрат» та «товарного платежу» є платою за послуги товариства відповідно до умов цивільно-правового договору, їх розмір не залежить від залучених від учасників-фізичних осіб «чистих внесків», підприємство не здійснює їх накопичення, а тому вони не можуть вважатися прибутком від здійснення діяльності, що є фінансовою послугою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.03.2014 року між продавцем-консультантом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» Переходько Вікторією Вікторівною та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір № 02373 та договір № 02373/14 відповідно до якого Адміністратор за згодою іншої сторони - Учасника, зобов'язується за плату вчинити від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, визначеного в додатку № 1 до договору, а саме, як вбачається з вказаного додатку, отримати 60 000,00 грн. на придбання автомобіля. Вказаним додатком визначено також кількість платежів - 180 та щомісячний розмір платежу 333,33 грн. Зазначено і розмір товарного платежу - 7 %. Як вбачається з другого договору під тим же номером № 02373 сторони дійшли згоди, що оплата наданих послуг є договірною, виражається у процентному розмірі 7 % від вартості товару, визначеного в додатку № 1 і становить 4 200,00 грн.

Як вбачається з квитанції № ПН 1451 від 18.03.2014 року позивач сплатив 4 200,00 грн. за договором № 02373 від 18.03.2014 року та 1 100,00 грн. щомісячного платежу відповідно до квитанції № 77 від 03.04.2014 року.

Листом № Кл-12050 від 05.05.2014 року, позивача повідомлено про те, що договір укладений між ним та відповідачем розірвано 30.04.2014 року на підставі його заяви, яка надійшла 05.05.2014 року. Сплачені ним чисті платежі будуть повернуті йому відповідно до умов п. 9 додатку № 2 вказаного договору, а саме, враховуючи те, що сплачені кожним учасником чисті платежі були використані адміністратором для оплати товарів діючим учасникам програми, сторони дійшли згоди, що адміністратор здійснить повернення таких чистих платежів учаснику, який розірвав договір протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дня закриття групи до якої він належав.

Згідно листа на ім'я позивача за № 796 від 06.08.2014 року, відповідно до умов укладеного договору сплачені ним чисті внески повертаються протягом 60 (шістдесяти) днів з дня закриття його групи. Для розгляду питання дострокового повернення вказаних коштів йому необхідно надіслати на адресу відповідача довідку, завірену печаткою медичного закладу про призначення його дружині оперативного втручання.

Приймаючи до уваги пояснення позивача ОСОБА_5, свідчення свідка ОСОБА_3, про те, що звернутись до відповідача з приводу отримання кредиту їх спонукала публікація в газеті, де йшлося про отримання позики на будь-які соціальні потреби строком до 15 років. До підписання договору продавцем - консультантом ТзОВ « ЕкономКомфорт» надавалась інформація щодо отримання кредиту протягом 3 днів після сплати 7 % від суми позики і самі договори були підписані після здійснення цієї сплати, суд приходить до висновку, що дійсно мало місце підписання договору про надання послуг, який вводить споживача в оману.

Суд приходить до висновку, що договори, укладені між позивачем та відповідачем передбачали не отримання позивачем кредиту, а участь у програмі, в якій за рахунок коштів групи клієнтів здійснювалась передача права одному з учасників групи права на придбання товару (отримання кредиту). Таким чином, реалізація права учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи , з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав і між ними ніяких прав і обов'язків не виникало.

Таке може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивача, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Як вбачається з ч. 1, п.7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність ), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Вивчивши зміст оспорюваних договорів та умови програми «ЕкономКомфорт» (додаток № 2 до договору № 02373 від 18.03.2014 року), суд приходить до висновку, що послуга, яку за умовами договорів передбачено надати позивачу за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах згідно п. 111 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки послуги, які є предметом договорів, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Така діяльність підпадає під визначення п. 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінасових активів для придбання товарів у групах, яка затверджена розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.10.2012 року за № 1676, згідно якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, обєднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Згідно п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою. У відповідності з п. 4 ч.1 ст. 34 вказаного Закону, діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Договорами № 02373 та № 02373/14 від 18.03.2014 року предбачено залучення коштів фізичної особи. Отже, для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом вказаних договорів, необхідно мати ліцензію.

Згідно повідомлення Нацкомфінпослуг від 02.12.2014 року відповідач статусу фінансової установи не набував, ліцензії на надання фінансових послуг не отримував.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, оскільки як вбачається з ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину. Договори слід визнати недійсними, стягнути з відповідача на користь позивача 10 600,00 грн. та 2 000,00 грн. моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги те, що відповідач у незаконний спосіб спонукав позивача до укладення договору, який ніяким чином не стосується договору позики, чим ввів позивача в оману, що призвело до душевних страждань позивача та змусило його докладати зусиль для усунення нечесних дій відповідача.

Відповідно до договору надання правової допомоги, приходного касового ордера № 17 від 31.01.2014 року позивачем сплачено 1 500,00 грн. за надання правової допомоги, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст.203, 216, 227, 626, 628 ЦК України, ст.ст. 10. 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсними договори № 02373 від 18.03.2014 року, № 02373/14 від 18.03.2014 року укладені між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» про участь у програмі «ЕКОНОМКОМФОРТ» та про надання послуг з оформлення Договору про участь у програмі та надання інформаційних, консультативних, роз'яснювальних та довідкових послуг.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (код ЄДРПОУ 37482421, розрахунковий рахунок 26004420653601 АТ УкрСиббанк, МФО 351005) на користь ОСОБА_1 10 600 грн. 12 коп., 2 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди , 1 500,00 грн. за надання юридичної допомоги., що в загальному становить - 14 100,12 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (код ЄДРПОУ 37482421, розрахункоаий рахунок 26004420653601 АТ УкрСиббанк, МФО 351005) до Державного бюджету України 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду, через Нетішинський міський суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Суддя Гаврищук Л.П.