Ухвала суду № 43481223, 06.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/307/15

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Бабія А.П.

- Ступакова О.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди, моральної шкоди,судових витрат, про усунення перешкод у володінні і користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2014 року, -

встановила:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися 20.12.2013 року до суду з позовом до ОСОБА_5, який уточняли 10.02.2014 року, 27.05.2014 року та 03.11.2014 року (а.с. 193-194) та просили стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди та упущену вигоду у розмірі 131 299 грн. 58 коп., суму моральної шкоди у розмірі 27 337 грн. 82 коп., зняти замок з загального санвузла та усунути самоправну заборону ОСОБА_6 та її квартирантів у перешкоджанні позивачці вільно користуватися приміщеннями загального користування, за які ОСОБА_6 сплачує лише 40 %, а позивачка постійно сплачує 60 % відсотків комунальних платежів, так як їй належить 60% усієї загальної площі, і покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони володіють на праві приватної власності кожен по 298/1000 частин квартири АДРЕСА_1, відповідачка ОСОБА_6 володіє іншою долею (404/1000) на праві спільної часткової власності. З 2004 року ОСОБА_6 здає свою квартиру квартирантам. У зв'язку з антисоціальною поведінкою квартирантів, постійних сторонніх людей у квартирі, а також знищенням ОСОБА_6 усіх можливих житлово-побутових умов для здорового існування, а саме відсутність гарячої води, опалення, захват санвузла, за який вона постійно сплачує 60% комунальних платежів, а також те що відповідачка з 2003 року здає в оренду 404/1000 квартири АДРЕСА_1, які їй належать по удаваному договору дарування -курцям і п'яницям, та які псують її здоров'я, їй нанесена матеріальна та моральна шкода, яка виразилася в запаленнях кісної, ендокринної, дихальної та нервової системи, а також хронічний цистит, які потребують лікування та які тривалий час вона намагається вилікувати. При цьому позивачка недоотримала упущену вигоду за свою підприємницьку діяльність, яку була вимушена припинити, так як весь час змушена постійно дбати про своє здоров'я та витрачати свій час на захист своїх прав, які порушуються ОСОБА_6 з 2003 року по теперішній час.

В судовому засіданні 03.12.2014 року позивачка ОСОБА_3, яка також представляє інтереси позивача ОСОБА_4 на підставі довіреності від 14.07.2011 року, та представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 02.10.2014р.), уточнені позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав викладених у позові.

При цьому позивачка ОСОБА_3 пояснила, що відповідачка постійно здає свою частину квартири курцям та п'яничкам, які приводять квартиру в непридатний для проживання стан, вони своїми навмисним діями разом з відповідачкою залишили її без газу, гарячої води, у результаті знаходження у постійному стресі та напруженні 70% випало волосся, яке потребує довготривалого лікування.

Також вказала, що відповідачка та її квартиранти зухвало себе поводили, погрожували їй розправою, вона не виходила з кімнати та відчувала страх та не могла нічим займатися, та як СПД- фізична особа вона втратила упущену вигоду не працює, так як на фоні стресу в неї розвилися хронічні запалення та вона вимушена займатися своїм здоров'ям.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_8.(діє на підставі довіреності від 22.05.2014р.) позовні вимоги не визнали, просили у задоволені позову відмовити.

При цьому відповідачка пояснила, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані так як не вказано причинно-наслідковий зв'язок між нею та неможливістю ОСОБА_9 користуватися газом, гарячою водою та санвузлом та можливістю заробляти гроші та нанесенням їй моральної шкоди. Також вказала, що нею була написана до ПАТ "Одесагаз" заява, та після обстеження працівникам ПАТ "Одесагаз" квартири, газ було відключено у зв'язку з порушеннями ОСОБА_3 правил безпеки. Також відповідачка пояснила, що вона не проживає в квартирі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди,судових витрат, про усунення перешкод у володінні і користування квартирою задоволені частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4 у володінні і користуванні приміщеннями загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1, а саме санвузла пл.1,8 кв. м. шляхом зняття замка з двері приміщення цього санвузла.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати це рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про відкладення справи на кінець травня 2015 року у зв'язку з пошуком нового представника, оскільки у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не зазначила поважних причин зміни представника, справа тривалий час знаходиться на розгляді. Судом апеляційної інстанції, за клопотанням ОСОБА_3, залучені письмові пояснення представника по даній справі.

Крім того ОСОБА_3 не навела причин, що їй заважало змінити представника до судового засідання, вона не зазначила будь-яку особу, яку вона мала бажання, залучити до розгляду справи, як її представника. При таких даних колегія суддів вважала, що ОСОБА_3 зловживає процесуальними правами та таким способом намагається затягнути розгляд справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками 569/1000 частин квартири АДРЕСА_1, що становить дві житлові кімнати, зазначені на плані " 4", " 5" житловою площею 45,5 кв.м., 559/1000 частин коридорів - " 1", " 2", 569/1000 частин кухні - "З", 569/1000 частин вбиральні - " 6", загальною площею 63,0 кв.м., на підставі договору міни від 15.02.2002 року.(а.с. 93)

Згідно технічного паспорту від 08.10.2004 року квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 63,0 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить кімната житловою площею - 27,2 кв.м.(а.с 47-48)

Відповідач ОСОБА_6 є власником 404/1000 частин приміщення квартири спільного заселення під АДРЕСА_1, яка складається з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею - 45,3 кв.м. та підсобних приміщень, на підставі договору дарування від 23.08.2003 року (а.с. 90).

З вказаного договору дарування вбачається, що 404/1000 частин квартири складають 25,37 кв.м. загальної площі.

Згідно технічного паспорту від 23.07.2003 року, квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, загальною площею 62,8 кв.м., ОСОБА_6 належить житлова кімната - 18,3 кв.м.(а.с. 91-92)

Відповідно до технічного паспорту від 08.10.2004 року квартира АДРЕСА_1, є комунальною квартирою, та складається з 3-х кімнат, загальною площею 63,0 кв.м., житловою 45,5 кв.м. та 27,2 кв.м., підсобної 17,5 кв.м.(а.с. 47-48).

З вказаних технічних паспортів вбачається, що в квартирі є один санвузол, площею 1,8 кв.м. ( в технічному паспорті від 23.07.2007 року - вказано як душева, в технічному паспорті від 06.10.2004р. - вказаний як туалет).

В судовому засіданні з пояснення сторін було встановлено, що позивачка не користується загальним санвузлом. В неї відключений газ та не має опалення.

Як вбачається з акту на відключення ПАТ "Одесага" від 19.02.2011 року, за адресою: АДРЕСА_1 було відключено газові прибори - бойлер ВПН у зв'язку з порушенням ПБСГУ, з чим було ознайомлено власників квартири ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с. 18).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що раніше з червня по вересень 2007 року вона мешкала як квартирантка в квартирі АДРЕСА_1 та познайомилась з позивачкою ОСОБА_9, яка жила в інших кімнатах. Вони користувалися кухнею, але там не було гарячої води. Санвузол був загальний, але ОСОБА_9 не користувалася ним, так як у неї в підсобці був облаштований свій санвузол. Також у ОСОБА_9 не має опалення, та вона обігрівається електрообігрівачем.

З пояснень відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні встановлено, що вона зверталась до газової служби в квітні 2011 року зв'язку з недодержанням з боку ОСОБА_9 правил безпеки при експлуатації газових приладів, працівниками газової служби було проведено обстеження і відключено, як таке, що не відповідає нормам безпеки, газове обладнання на кухні комунальної квартири, крім газових плит. З квітня 2011 року газопостачання не відновлено так як ОСОБА_9, як другий співвласник не бажає брати участь у ремонті газового обладнання.

Також відповідачка вказала, що в комунальній квартирі один санвузол з душовою, в ньому вона за власні кошти поставила бойлер з гарячою водою, позивачка поставити свій бойлер відмовилася, та користуючись санвузлом користувалася і її бойлером та гарячою водою, тому, щоб не платити за споживання електроенергії та води позивачкою, вона закрила туалет на замок.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала, що в неї на кухні не прибрано, речі та взуття в неї лежить на кухні, так як, в кімнаті вони не вміщуються, а вбирати вона в кухні та в коридорі не збирається, так як наносять бруд сусіди. Також в судовому засіданні вона підтвердила, що вона зі своєї кладовки без дозвільних документів, облаштувала туалет, на що в неї з колишнім власником ОСОБА_11 була домовленість, що загальний туалет в його користуванні, а туалет в її кладовці в її користуванні.

Також судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року по справі № 2-19/11 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_11, ОСОБА_5 за участю третьої особи ОСОБА_12 про визнання недійсним договору дарування, визнання укладеним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов'язків покупця, у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06.03.2013 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2012 року залишено без змін. (а.с. 95-101)

Відповідно до вимог ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі ос( особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сторони в судовому засіданні не заперечували того факту, що ОСОБА_3 не користується вбиральнею, так як відповідачка ОСОБА_6 встановила на двері а замок.

Відповідачка ОСОБА_6 не заперечувала того, що встановила на двері приміщення санвузла замок.

Згідно технічних паспортів вбачається, що в квартирі є санвузол, площею 1,8 кв.м. і іншого не має.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При таких даних суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивачі мають право на користування місцями загального користування, в тому числі і санвузлом, площею 1,8 кв.м., але наявність замка на двері приміщення санвузла перешкоджає позивачам у вільному користуванню місцями загального користування, а тому вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачів в частині зобов'язання ОСОБА_6 не чинити будь-яких перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_4 у володінні і користуванні приміщеннями загального користування комунальної квартири АДРЕСА_1, а саме санвузла пл. 1,8 кв. м. шляхом зняття замка з двері приміщення цього санвузла.

При цьому позивачка не заперечувала, що має доступ і користується іншими приміщеннями загального користування (коридором і кухнею). У зв'язку з чим, підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні цими приміщеннями не має.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа підприємець на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 28.08.2007 року (а.с. 20).

Однак суду не надано належних та допустимих доказів того, що позивачка не займається підприємницькою діяльністю у зв'язку з діями відповідачки.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги акт, складений в простій письмовій формі, щодо підключення гарячої води, за яке ОСОБА_3 сплатила 500 грн., так як з вказаного акту не зрозуміло до якої організації відносить ОСОБА_13 та відповідно до яких накладних або розцінок та з приводу яких подій позивачкою сплачено вказану суму. (а.с. 21)

Відповідно до ст. ст. 10, 60 Ц11К України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачка зазначала, що за проект для встановлення АГВ для гарячого водопостачання на кухні вона сплатила 150 дол. США, але письмових та належних доказів щодо цих витрат в неї відсутні.

З викопіровки плану та проекту АГВ на гаряче водопостачання, який узгоджено у ВАТ " Одесагаз" 11.09.2003 року, вбачається, що його замовником є не позивачка, а ОСОБА_11 (колишній співвласник квартири), та цей проект передбачався для встановлення газової колонки для мойки в кухні, а не для гарячого водопостачання для всієї квартири.

Крім того матеріалами справи підтверджується, що відповідачка двічі демонтувала трубу подачі гарячої води від водонагріваючої колонки в кухні до самовільно улаштованого позивачкою санвузла з кладовки.

При таких даних, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позивних вимог позивачки в частині демонтажу вказаної труби, оскільки зазначене улаштування було проведено позивачкою без дозвільних документів.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги квитанції, надані позивачкою по сплаті за ліки і обстеження оскільки позивачкою не доведено причинно-наслідковий зв'язок між погіршенням стану її здоров'я та діями відповідачки, при цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що в квитанціях відсутні відомості що саме позивачкою були оплачені послуги та придбані вказані в квитанціях ліки. (а.с. 30-35, 129-132)

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при неналежному виконанні зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При таких даних суд першої інстанції правильно вважав, що факт наявності квитанцій та вказаних в них суми не знаходяться в безпосередньому зв'язку з діями відповідачки щодо встановлення замку на дверцях санвузлу. Відповідачка в квартирі не проживає і не палить, тобто вина її не доведена.

Також вказані витрати (на ліки, обстеження) не можна віднести до витрат, здійснених для відновлення порушеного права на отримання природного газу від відповідача, а тому вони не є збитками.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позивачкою не надано об'єктивних належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, то у суду не має підстав для задоволенню її позовних вимог щодо стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди.

У зв'язку з тим, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідної від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, а матеріалами справи та викладеним вище підтверджується недоведеність вини відповідача, суд першої інстанції також обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для їх задоволення.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що не має підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_4, оскільки суду не надано доказів, які саме його права були порушені.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2014 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, упущеної вигоди, моральної шкоди, судових витрат, про усунення перешкод у володінні і користуванні квартирою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді : О.А. Ступаков

А.П. Бабій