Постанова № 43479250, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15087/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення № 14750585 від 28.07.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання прийняти відповідне рішення про реєстрацію прав власності, вчинити дії щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав стосовно реєстрації прав власності та надати відповідні витяги про реєстрацію прав власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за наступними особами: ОСОБА_7 на 1/12 частину, ОСОБА_6 на 1/12 частину, ОСОБА_2 на 1/2 частину, ОСОБА_3 на 1/9 частину, ОСОБА_4 на 1/9 частину та ОСОБА_5 на 1/9 частину, яке виникло у зазначених осіб на підставі рішення по справі № 755/30927/13-ц Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2014 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу апелянт мотивує тим, що Головне управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві дійшло помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 як законний представник своїх малолітніх дітей не мала права надати доручення ОСОБА_8 на представництво її інтересів та інтересів її дітей щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана державному реєстратору разом із заявою довіреність на ім'я ОСОБА_8, складена ОСОБА_2 стосовно передачі нею своїх повноважень законного представника, якими вона наділена відносно реалізації прав її малолітніх дітей, надана в порядку передоручення щодо реалізації прав малолітніх дітей, не має юридичної значимості для цілей підтвердження повноважень ОСОБА_8 при поданні заяв відносно реєстрації відповідних прав малолітніх дітей ОСОБА_2, оскільки передача повноважень законного представника іншій особі не передбачена законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.04.2014 у справі № 755/30927/13-ц, що набрало законної сили 05.05.2014:

Визнано, що частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності подружжя на нежилі приміщення АДРЕСА_1, становлять по 1/2 частині за кожним;

Визнано за ОСОБА_2 право власності у спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/9 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/9 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_3, 12.07.2012 право власності на 1/9 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/12 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/12 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11-16).

Згідно змісту картки прийому заяви № 14624178, ОСОБА_8 - 22.07.2014 на підставі доручень від імені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подано заяви до органу реєстрації прав щодо проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Заяви від імені позивачів зареєстровані за однією карткою прийому 22.07.2014 за № 7489302 (а.с. 9).

В матеріалах справи заяви ОСОБА_8 від імені ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 відсутні.

У судовому засідання - 02.04.2015 головуючим суддею з'ясовувалось у представника відповідача питання, чому відповідачем зареєстровано шість заяв ОСОБА_8 однією карткою прийому, на що представник пояснив, що було подано одну заяву, а всі решти заяви подавались ОСОБА_8 як додатки до цієї заяви та вказане не заперечувалось останнім.

28.07.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві прийнято оскаржуване рішення № 14750585 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 10).

У рішенні зазначено про розгляд заяв, які подані ОСОБА_8, який діє на підставі довіреностей № 1063 від 04.06.2014, № 1415 від 03.06.2014, № 1815 від 16.07.2014.

Зазначено, що із заявами звернулась неналежна особа. ОСОБА_2 третій особі передано право представляти інтереси третіх осіб, а саме, малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене та на підставі ст. 24 Закону України» Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 20 та 28 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 868 від 17.10.2013, вирішено відмовити у державній реєстрації права власності за ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 24 зазначеного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Частиною другою ст. 24 Закону встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Постановою КМ України № 868 від 17.10.2013 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 20 Постанови КМ України № 868 від 17.10.2013 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

У відповідності до п. 28 Постанови КМ України № 868 від 17.10.2013 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно частини першої ст. 242 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до частини другої ст. 177 Сімейного кодексу України № 2947-III від 10.01.2002 батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

відмовлятися від майнових прав дитини.

У відповідності до частини третьої ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно вимог частини четвертої ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл Органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Колегією суддів в даному випадку не встановлено порушення прав та інтересів малолітніх дітей.

Крім того, рішення про відмову у державній реєстрації з підстав звернення із заявою неналежної особи мотивовано тим, що ОСОБА_2 передала третій особі право представляти інтереси третіх осіб, а саме малолітніх дітей, що не відповідає вимогам ЦК України, однак в судовому засіданні представником відповідача, окрім вказаного, також вказувала на інші підстави відмови у державній реєстрації з підстав звернення із заявою неналежної особи, зокрема довіреністю від 04.06.2014 уповноважено ОСОБА_8 представляти інтереси ОСОБА_2 та інтереси неповнолітніх дітей, а не малолітніх, якими вони являються, а також уповноважено ОСОБА_8 представляти інтереси ОСОБА_2 та інтереси її дітей в реєстраційній службі ГУ юстиції м. Києва з питань реєстрації рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014, а не реєстрації права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи представника відповідача, з наступних мотивів.

По-перше, слід зазначити, що по всьому тексту довіреності від 04.06.2014 всюди зазначаються малолітні діти, а не неповнолітні, на чому наголошувала представник, і лише в другому абзаці довіреності вказано неповнолітні, що ніяким чином не впливає на зміст довіреності та може свідчити про допущення приватним нотаріусом описку. По-друге, всі малолітні діти являються неповнолітніми, що також ніяким чином не впливає та не змінює суть довіреності.

Щодо посилань, як на підставу відмови у державній реєстрації, те що ОСОБА_8 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_2 та інтереси її дітей в реєстраційній службі ГУ юстиції м. Києва з питань реєстрації рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014, а не реєстрації права власності на нерухоме майно, колегія суддів категорично не погоджується.

Так, в довіреності вказано, що ОСОБА_8 уповноважено представляти інтереси ОСОБА_2 та її дітей в реєстраційній службі ГУЮ м. Києва, з питань реєстрації рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014 (справа № 755/30927/13-ц), згідно з яким ОСОБА_2 набула право власності на Ѕ частину нежилих приміщень АДРЕСА_1, та малолітні діти по 1/9 частині кожний нежилих приміщень АДРЕСА_1. Колегія суддів вважає абсолютно зрозумілим те, що представника уповноважено представляти в реєстраційній службі ГУЮ м. Києва саме інтереси з питань права власності.

Крім того, відповідачем необґрунтовано відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, так як відмова мотивована лише щодо малолітніх осіб.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про реєстрацію прав власності, вчинити дії щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав стосовно реєстрації прав власності та надати відповідні витяги про реєстрацію прав власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за наступними особами: ОСОБА_7 на 1/12 частину, ОСОБА_6 на 1/12 частину, ОСОБА_2 на 1/2 частину, ОСОБА_3 на 1/9 частину, ОСОБА_4 на 1/9 частину та ОСОБА_5 на 1/9 частину, яке виникло у зазначених осіб на підставі рішення по справі № 755/30927/13-ц Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З урахуванням Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10, КАС України колегія суддів вважає, що задоволення вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про реєстрацію прав власності, вчинити дії щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав стосовно реєстрації прав власності та надати відповідні витяги про реєстрацію прав власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за наступними особами: ОСОБА_7 на 1/12 частину, ОСОБА_6 на 1/12 частину, ОСОБА_2 на 1/2 частину, ОСОБА_3 на 1/9 частину, ОСОБА_4 на 1/9 частину та ОСОБА_5 на 1/9 частину, яке виникло у зазначених осіб на підставі рішення по справі № 755/30927/13-ц Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2014 буде втручанням в дискреційні повноваження, що в свою чергу забороняється законом.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2014 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2, яка одночасно діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,а також зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління юстиції в м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві № 14750585 від 28.07.2014 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 07.04.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.