Ухвала суду № 43479104, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/4758/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р.

у справі за позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування розрахунку та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, підприємство "Металопласт", звернувся 03.04.2014 року до суду з позовом до Управління ПФ, в якому просив визнати незаконним та скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 2014 року щодо ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача утриматись від дій по формуванню та направленню нових розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по ОСОБА_1 на адресу підприємства "Металопласт" на весь період ліквідаційної процедури.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідачем протиправно сформовано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій стосовно ОСОБА_1, оскільки Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 18.12.2013 року, а тому у підприємства "Металопласт" після 18.06.2013 року не може виникати жодних додаткових грошових зобов'язань, у тому числі з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування розрахунку та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до ст. 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Із припису п. 6.4. Інструкції №21-1 та Прикінцевих і Перехідних Положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що обов'язок підприємства відшкодовувати певні суми фактичних витрати органів пенсійного фонду в межах конкретних правовідносин виникає саме на підставі, отриманого в установленому Інструкцією 21-1порядку, розрахунку фактичних витрат, а не просто на підставі норми закону як вважає суд.

Учасники процесу в судове засіданні не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судового відправлення. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №Б15/1/06 відносно Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" було припинено процедуру санації, визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 18.12.2013 року. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 року призначено нового ліквідатора та продовжено ліквідаційну процедуру до 16.06.2014 року.

03.03.2014 року позивачем отримано від відповідача заяву про включення Управління ПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в якості кредитора по справі №Б15/1/06 разом з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 2014 року щодо ОСОБА_1.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосовував норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, норми Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64\8663 від 16.01.2004 р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пенсійний Фонд України, відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого КМУ від 24.10.07 № 1261, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністерство праці та соціальної політики. Як передбачено п. 3 Положення про ПФУ, основним завданням Пенсійного фонду України є: участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за використанням коштів.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64\8663 від 16.01.2004 р.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, а підприємство зобов'язано здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах, визначених органами Пенсійного фонду.

Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунок цих витрат, який надсилається підприємству.

Згідно матеріалів справи Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2013 року у справі №Б15/1/06 відносно Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" припинено процедуру санації, визнано підприємство банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У зв'язку з чим підприємством отримано від відповідача заяву про включення Управління ПФУ в якості кредитора по справі №Б15/1/06 разом та розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

У відповідності з ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Статтею 19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів. При цьому в силу ч. 5 ст. 19 цього ж Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Слід зазначити, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В силу ст. 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Натомість, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Однак, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а також не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій настав після 18.06.2013 року (19.12.2013 продовжено строк ліквідаційної процедури), тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Висновок суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту щодо оскарження розрахунку, колегія суддів апеляційної інстанції не підтримує та вважає, що даний висновок повинен бути виключений з мотивувальної частині рішення суду першої інстанції, однак загальний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним.

Таким чином суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 р. у справі за позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування розрахунку та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна