Рішення № 43475265, 31.03.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/9874/13-Ц

Провадження № 2/336/10/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кляшторного В.С.,

при секретарі Ведмедьовій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, діючої, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_5, який був її батьком і він визнавав своє батьківство відносно неї. Після його смерті залишились спадкоємці першої черги: ОСОБА_2, з якою померлий на день смерті знаходився у зареєстрованому шлюбі, неповнолітня дитина від даного шлюбу ОСОБА_3 та син від іншого шлюбу - ОСОБА_4.

Спадщина відкрилась на: квартиру АДРЕСА_1, особистим приватним власником якої являвся, згідно договору дарування батько позивачки ОСОБА_5; будинок АДРЕСА_3 - особистим приватним власником якого також являвся тільки її батько згідно свідоцтву про право на спадщину та автомобіль ««ЗАЗ-DAEWOO Т 131102», 2005 року випуску, особистим приватним власником якого також являвся тільки її батько, так як він придбав його ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2

Всі спадкоємці вернулись із заявами до спливу 6-місячного терміну прийняття спадщини до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори м. Запоріжжя про прийняття спадщини після померлого.

Позивачка також претендує на спадщину після смерті батька, так як є його донькою, хоч він і не записаний батьком в її свідоцтві про народження. Померлий, не дивлячись на те, що не мешкав разом з її матір'ю - ОСОБА_6, визнавав позивачку своєю донькою. ЇЇ мати та померлий разом працювали на одному підприємстві. Після її народження та на протязі всього її життя і по день його смерті, позивачка спілкувалась з батьком, він визнавав її своєю донькою, надавав їй матеріальну допомогу, був присутнім на реєстрації її шлюбу та на її весіллі про що свідчать фотографії, відеозйомка та покази свідків. Батько при його житті визнавав її своєю донькою про що говорив і своїм близьким родичам - його єдиній рідній сестрі ОСОБА_7, яка до цього часу спілкується з позивачкою. Він також надав їй ключі від спадкової квартири, в яку вона поселилась ще в квітні 2013 року і мешкає до цього часу. Померлий збирався юридично оформити своє батьківство відносно неї, але передчасно помер.

Позивачка належним чином звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до П'ятої Запорізької держаної нотаріальної контори м. Запоріжжя та подала заяву до цієї ж контори про заборону видачі свідоцтва про право на спадщину всім спадкоємцям в зв'язку з зверненням до суду. В добровільному порядку відповідачі відмовляються вирішити спір.

На підставі вищевикладеного позивачка звернулась до суду з позовом та просить встановити факт визнання батьківства померлим ОСОБА_5, встановивши що він дійсно є її батьком та визнати за нею право власності на ? частину будинку АДРЕСА_3 в м. Запоріжжя; на ? частину квартири АДРЕСА_2; на ? частину автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 131102», 2005 року випуску, що належало ОСОБА_5.

Також просила стягнути з відповідачів понесені нею всі судові витрати при розгляді справи, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1731, 05 грн.; витрати пов'язані з проведенням судово-молекулярно-генетичної експертизи в сумі 10000 грн.; витрати на придбання квитків для ОСОБА_2 разом з дитиною для поїздки в м. Київ та назад для проведення експертизи (05.09.2014 р. на 16.09.2014 р. на потяг № 72) у розмірі 690,92 грн.; витрати на направлення телеграми-повідомлення за адресою помешкання ОСОБА_2 про дату, час, місце проведення експертизи та про отримання ОСОБА_2 білетів у сумі 153, 55 грн.; витрати на направлення телеграми про поїздку для проведення експертизи на 30.08.2014 року за помешканням ОСОБА_2 в розмірі 148, 56 грн.; витрати на придбання квитків для поїздки в м. Київ на 30.08.2014 р. для проведення експертизи за запрошенням експертної установи в АДРЕСА_4 у розмірі 634, 08 грн., витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 2100 грн.

Позивачка та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому пояснили, що померлий ОСОБА_5 за життя визнавав своє батьківство по відношенню до позивачки, про що було відомо всім його знайомим та родичам. За його життя цей факт ніким не оспорювався, але після його смерті відповідачі почали оспорювати цю обставину з метою усунути позивачку від спадкування. За таких обставин вона змушена звернутися до суду для вирішення спірної ситуації.

Відповідачка ОСОБА_2,. яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, та її представник позов не визнали заперечували проти нього, зазначивши, що померлий ОСОБА_5 ніколи не визнавав позивачку своєю рідною донькою. Вона та її матір були лише близькими знайомими сім'ї померлого, а тому вона не має права на спадкування та отримання права власності на спадкове майно. В задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, оскільки мешкає в іншій країні, надіслав на адресу суду заяву в якій надав пояснення стосовно того, що його батько за життя не визнавав позивачку своєю донькою, вона була лише другом сім'ї.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, надіслали на адресу суду заяви, про розгляд справи без їх участі та просили прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням доказів та пояснень сторін.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивачки, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, підтвердили той факт що померлий визнавав, що позивачка є його рідною донькою та всі його родичі, а також колишня дружина та відповідачка знали про це. Він підтримував з позивачкою теплі стосунки, надавав їй матеріальну допомогу, приймав участь у її житті, був присутній на її весіллі.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_12, яка є рідною донькою позивачки, пояснила, що вона все життя знала, що померлий ОСОБА_5 є її рідним дідусем, оскільки він не оспорював цей факт та називав її своєю онукою. Її матір він вважав своєю донькою і ставився до неї належним чином, ніколи не заперечував своє батьківство.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони відповідачки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, зазначили, що вони ніколи не знали, що у померлого була донька і він ніколи не говорив про це. Позивачку вони знали лише як близьку знайому родини ОСОБА_5.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за рішенням суду.

Ст. 128 СК України передбачає:

1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтями. 127 і 126 цього Кодексу , батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України .

3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Стаття 130 СК України передбачає встановлення факту батьківства за рішенням суду:

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Дослідивши та оцінивши в сукупності всі досліджені докази суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивачки про визнання померлим ОСОБА_5 свого батьківства відносно позивачки, оскільки цей факт підтвердили свідки, які не є родичами сторін та не зацікавлені в наданні неправдивих пояснень. Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином нотаріально завірені пояснення рідної сестри померлого - ОСОБА_7, в яких вона зазначила, що померлий за життя визнавав позивачку своєю кровною донькою, приймав активну участь у її житті: дарував іграшки, одяг, взуття надавав їй матеріальну допомогу, неодноразового проводив з нею дозвілля, був присутнім на її весіллі, надав їй житло. Також зазначила, що одразу з моменту народження позивачки він визнавав своє батьківство і на протязі всього життя підтверджував цей факт. Про це знали всі члени сім'ї та родичі, а також близькі друзі.

Зазначені обставини підтверджуються наданими на огляд суду фотографіями з яких вбачається, що померлий приймав участь у житті позивачки, разом справляли свята, виїжджали на відпочинок.

До пояснень відповідачів суд ставиться критично, оскільки в разі задоволення позову їх частина у спадщині значно зменшиться, тому вони зацікавлені в тому, щоб позивачка не довела правомірність своїх вимог.

Пояснення свідків з боку відповідачки ОСОБА_2, на думку суду, також слід оцінювати критично, оскільки вони являються її знайомими та друзями, що не виключає їх інтерес до результатів вирішення спору. Також суд вважає, що свідчення рідної сестри померлого є більш переконливими, ніж свідчення друзів відповідачки, оскільки сам факт батьківства підтверджується висновками проведеною молекулярно-генетичної експертизи від 03.03.2015 р.. Експертиза проводилась між позивачкою та рідною сестрою померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 У висновках експерта зазначено, що у вищій ступені ймовірно, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється біологічною тіткою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; ймовірність повного рідства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_1 складає 99,85%.

З огляду на вищевказане суд вважає вимоги позивачки про визнання батьківства, доведеними, обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт батьківства підтверджено наданими доказами. Відповідно позивачка, як рідна донька має право на частку у спадщині від померлого батька.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат, то ці вимоги на думку суду підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

На думку суду, підлягають стягненню з відповідачів документально підтверджені витрати позивачки , пов'язані з проведенням судово-молекулярно-генетичної експертизи у сумі 10 000 грн., витрати пов'язані з направленням телеграми-повідомлення за адресою помешкання ОСОБА_2 про дату, час, місце проведення експертизи та про придбання ОСОБА_2 білетів у сумі 153, 55 грн.; витрати пов'язані з направленням телеграми про поїздку для проведення експертизи на 30.08.2015 року за помешканням ОСОБА_2 у сумі 148,56 грн.; витрати на придбання квитків для поїздки в м Київ на 30.08.2014 р. для проведення судово-генетичної експертизи за запрошенням експертної установи в м. Київ у сумі 634,08 грн. оскільки ці витрати пов'язані з необхідністю доказування позивачкою правомірності своїх вимог в зв'язку з невизнанням їх відповідачами.

Також підлягають відшкодуванню витрати позивачки, пов'язані з наданням правової допомоги у сумі 2100 грн., оскільки вони підтверджуються наданими розрахунками та квитанціями про сплату. При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що ці витрати значно менше вартості послуг адвоката, якщо робити розрахунки на підставі законодавства, яке регулює розмір витрат на оплату послуг адвоката.

Що стосується стягнення судового збору у розмірі 1731, 05 грн. та витрат на придбання квитків для поїздки відповідачки з дитиною в м. Київ та назад для проведення експертизи (05.09.2014 р. на 16.09.2014 р. на потяг № 72) у розмірі 690,92 грн., то ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачка не змогла оформити спадщину нотаріально не з вини відповідачів, а в зв'язку з відмовою нотаріуса, оскільки в неї були відсутні документи, які підтверджують факт її родинних відносин з спадкодавцем. При цьому вона не сплачувала податки, які підлягають сплаті в разі оформлення свідоцтва на спадщину в нотаріальному порядку. В разі визнання права на спадщину в судовому порядку вона повинна сплатити судовий збір за вимоги майнового порядку незалежно від того, чи оспорюється правомірність її вимог відповідачами. Таким чином судовий збір вона повинна сплатити в будь якому разі.

Відмова відповідачки їхати разом з дитиною .до експертної установи в м. Київ була пов'язана з суб'єктивними та об'єктивними причинами, а тому суд вважає, що витрати позивачки на білети для них не підлягають задоволенню, оскільки позивачка мала можливість передбачити таку ситуацію і заздалегідь домовитись з відповідачкою про можливість поїздки дитини до іншого міста. Крім того, позивачка мала можливість повернути кошти за невикористані білети. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.ст. 125, 128, 130 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2, діючої, як законного представника - в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя про встановлення факту визнання батьківства та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Встановити факт визнання ОСОБА_5 батьківства по відношенню до ОСОБА_1. Встановити, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року дійсно являвся батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину будинку АДРЕСА_3 в м. Запоріжжя.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ур. м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на ? частину автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO Т 131102», 2005 року випуску, який належав ОСОБА_5.

Судові витрати по справі, а саме:

витрати пов'язані з проведенням судово-молекулярно-генетичної експертизи у сумі 10000 грн.; витрати пов'язані з направленням телеграми-повідомлення за адресою помешкання ОСОБА_2 про дату, час, місце проведення експертизи та про отримання ОСОБА_2 білетів у сумі 153, 55 грн.; витрати пов'язані з направленням телеграми про поїздку для проведення експертизи на 30.08.2015 року за помешканням ОСОБА_2 у сумі 148,56 грн.; витрати на придбання квитків для поїздки в м Київ на 30.08.2014 р. для проведення експертизи за запрошенням експертної установи в АДРЕСА_4 у сумі 634,08 грн.; витрати пов'язані з наданням правової допомоги у сумі 2100 грн., а всього на загальну суму 13036,19 грн. стягнути: з ОСОБА_2 - в розмірі 8690,80 грн.; з ОСОБА_4 - в розмірі 4345,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.С. Кляшторний