Ухвала суду № 43475134, 02.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2539/15 Головуючий у 1 інстанції: Клімов В.В.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді: Стрелець Л.Г.

суддів: Каракуші К.В.

Боєвої В.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості за звітами, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що з 02.11.2011 року він працював на посаді водія 1 класу у ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги" (філія «Якимівський райавтодор»). Посилаючись на те, що, під час роботи у відповідача утворилася перед ним заборгованість за звітами, виданих на відрядження або під звіт у сумі 6 048,99 грн., просив стягнути з відповідача вказану суму.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_3 заборгованість за звітами у розмірі 6 048,99 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

В судове засідання апеляційного суду апелянт, якого було належно чином повідомлено про час та місце судового розгляду повідомлено, свого представника не направив, що у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи за відсутності апелянта.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач з 02.11.2011року по 19.06.2013 року працював водієм у філії «Якимівський райавтодор» ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги". За час роботи у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за звітами по використанню коштів, виданих на відрядження або під звіт у сумі 6 048,99 грн. Судом правильно оцінені вказані спірні правовідносини як такі що мають характер трудових.

Доводи апеляційної скарги, що ґрунтуються на довідці аудиторської фірми «Прем'єр Аудит», зводяться до зауваження до первинних документів, що були надані ОСОБА_3 на підтвердження підзвітних сум. Проте ці доводи не є прийнятними з огляду на наступне.

Підзвітні суми - це понесені особою витрати, які працівник підприємства здійснив для виконання цивільної правової дії за дорученням підприємства та в його інтересах, використовуючи при цьому власні кошти.

Вказані витрати підприємство повинно відшкодувати працівникові за умови наявності підтверджуючих документів та подання фізичною особою звіту про використання коштів, форма якого та порядок складання затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1276 від 5 грудня 2012 року (що була чинною на час спірних правовідносин).

Отже, якщо працівник придбав товар (роботи, послуги) на потреби підприємства за власні кошти, такий працівник звітує про витрачені кошти і додає до нього первинні документи, що є підставою для відповідних розрахунків підприємства з працівником.

Досліджуючи доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів, зважує на те, що аудиторський висновок містить три основні групи зауважень залежно від типів первинних документів: 1) на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг; 2) посвідчень на відрядження; 3)подорожніх листів.

Так, зауваження до первинних документів зводяться до того, що у деяких з них бракує окремих реквізитів, передбачених стандартами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зважує на те, що позивач обіймав на підприємстві посаду водія, і його посада не передбачала наявності в нього знань у сфері бухгалтерського обліку, у тому числі, вимог до первинних документів. Придбавши товарно-матеріальні цінності, роботи (ремонт вузлів автомобіля, тощо) чи послуги (технічне обслуговування автомобіля), він, у передбачений законом порядок, подавав звіт за встановленою формою з додаванням підтверджувальних документів до бухгалтерії. Бухгалтер, який за посадовими обов'язками володіє знаннями щодо вимог до первинних документів та повинен перевіряти подані працівником документи на підтвердження зроблених ним особисто витрат та у разі, якщо вони містили ті чи інші вади, що роблять неможливим відображення господарської операції у бухгалтерському обліку, - мав повертати їх працівнику для усунення виявлених недоліків. Проте, як вбачається з матеріалів справи бухгалтер прийняла усі первинні документи та відповідні звіти, до яких пізніше висунув зауваження аудитор, відобразила оформлені ними господарські операції у бухгалтерському обліку, їх фінансові результати були відображені у податковому обліку, зокрема, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг була віднесена на валові витрати, були оприбутковані передані працівником товарно-матеріальні цінності, а витрати, зазнані позивачем, були відображені у складі зобов'язань підприємства перед працівником, про що позивачу були видані відповідні довідки.

У судовому засіданні першої інстанції відповідач надав суду наказ про притягнення бухгалтера філії до дисциплінарної відповідальності та про сторнування бухгалтерських проводок, зроблених на підставі документів, до яких в аудиторському висновку були висловлені зауваження. Однак відповідач не надав доказів проведення коригувань відомостей податкового обліку, зокрема, доказів подання уточнених податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість, тобто тих відомостей, які не лише відображають інформацію (бухгалтерська інформація), але й безпосередньо впливають на обсяг зобов'язань юридичної особи, зокрема, податкових.

Зауваження до посвідчень про відрядження полягають у тому, що згідно з внутрішнім наказом на підприємстві відповідача поїздки працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи тривалістю менше однієї доби відрядженням не вважаються і як відрядження не оформлюються.

Між тим, вказаний наказ не спростовує правильності вирішення справи, оскільки оспорювані відповідачем посвідчення на відрядження, були видані та прийняті відповідачем в особі філії «Якимівського райавтодор». Самі ж посвідчення про відрядження оформлені на стандартних бланках, про вибуття і прибуття відрядженого до кожного пункту маршруту відрядження, проставлені печатки відповідних організацій.

Заперечення апелянта до подорожніх листів у зв'язку з тим, що у них не зазначено проміжних пунктів маршруту подорожі транспортного засобу, внаслідок чого неможливо перевірити показники кілометражу та належність витрат пального, також не є прийнятними.

У бланках подорожніх листів позивачем у відповідних графах зазначалися загальна відстань (кілометраж) виконаної подорожі та витрати пального на подорож. Усі обов'язкові графи бланку подорожнього листа позивачем були заповнені. Зауважень щодо неповноти заповнення з боку позивача подорожнього листа відповідачем не наведено. Доказів перевищення фактичних витрат пального понад встановлені норми витрат апелянтом не надано.

Таким чином, суд правильно вирішив справу, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається, -

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року залишити без змін.

. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: