Рішення № 43475132, 02.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/1364/15 Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко І.О.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді: Стрелець Л.Г.

суддів: Каракуші К.В.

Боєвої В.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2014 року по справі за позовом Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» звернулось до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення, зазначаючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, проте не сплачують за надані послуги, у зв'язку з чим станом з 01.01.2008 року по 01.08.2013 року виникла перед комунальним підприємством заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 9 153, 32грн., яку КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал»" просило стягнути солідарно з відповідача, а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 7910, 37 коп., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 588, 43грн., суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 654,61грн., судові витрати 229,40грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності без належного повідомлення її про час місце судового розгляду, сума заборгованості стягнута без належного застосування строку позовної давності, не враховано заперечень відповідача про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

ОСОБА_4 рішення суду не оскаржувала, до апеляційної скарги ОСОБА_3 не приєднувалась.

В засідання суду апеляційної інстанції сторони, які належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, не з"явилися. Апелянт надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повній мірі не відповідає зазначеним положенням закону.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.32, 33) а відповідач ОСОБА_4 зареєстрована та мешкала у вказаній квартирі (а.с.13)

За період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2013 року позивач надавав відповідачам послуги з центрального водопостачання та водовідведення, однак відповідачі за надані послуги кошти сплачували не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість з їх оплати на суму 7910, 37 коп., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 588, 43грн., суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 654,61грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал».

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до таких послуг віднесені, зокрема, послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Поатнови Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та горячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення» регламентовано обов'язок власників квартир сплачувати комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у вказаний в позові період проживали у АДРЕСА_1 та були споживачем послуг з водопостачання і водовідведення за вказаною адресою. Вказані послуги надавались КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та даних по особовому рахунку, відкритому на власника квартири ОСОБА_3 станом на 01.08.2013 року виникла заборгованість у розмірі 7910,37грн.

Як видно з особового рахунку та наданих позивачем даних відповідачі 09.09.2011 року сплатили за вказані послуги 7,25грн., що розцінено судом першої інстанції як визнання боргу і відсутності підстав застосування строку позовної давності.

В суді першої інстанції, і в доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 категорично заперечувала здійснення вказаного платежу. Суд належної уваги вказаним запереченням не надав та достеменно не встановив походження цього платежу та дійшов до необгрунтованного висновку про те, що відповідачі сплативши у вересні 2011 року 7,25 грн перервали перебіг строку позовної давності. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду і не приймає до уваги вказаний платіж, як початок перебігу строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що сума 7,25грн. сплачена саме відповідачами за послуги з водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Матеріали справи не містять письмової заяви відповідачів про застосування строку позовної давності. Однак, зважуючи на те, що відповідачі про останнє судове засідання, у якому було ухвалено оскаржуване рішення, належним чином повідомлені не були, тому були позбавлені можливості надати суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, проте в апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає про застосування такого строку, колегія суддів приймає до уваги таку заяву і застосовує до спірних правовідносин строк позовної давності.

Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2013 року скасовано судовий наказ від 28 жовтня 2013 року, виданий цим же судом за заявою КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги у розмірі 7910,37грн. та трьох відсотків річних у розмірі 588, 43грн., індексу інфляції 654,61грн (а.с.10).

Отже, КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» звернувшись у жовтні 2013 року до суду із заявою про видачу судового наказу вчинило дію, передбачену ч. 2 ст. 264 ЦК України, перервавши строк позовної давності, а тому обчислення строку позовної давності до пред'явлених позивачем вимог, починається з жовтня 2013 року і обраховується до жовтня 2010 року.

Таким чином, заборгованість в межах строку позовної данвості складає 4503,62грн., на підставі вимог ст.625 ЦК України інфляційні збитки становлять 23,84грн. та три проценти річних - 185,53грн.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права щодо строків позовної давності є прийнятними і такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи трирічний строк позовної давності й переривання його у жовтні 2013 року, межі заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість за період з 01 жовтня 2010 року по липень 2013 року в розмірі 4503,62грн., інфляційні збитки - 23,84грн. та три проценти річних - 185,53грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, посилання апелянта на відсутність договору на надання послуг є необґрунтованим, оскільки згідно із ч. 1 ст.. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Позивачем надавались послуги з центрального водопостачання та водовідведення, а відповідачами вони споживалися. Такі дії свідчать про існування обов'язку відповідачів здійснювати оплату таких послуг.

Статтями 20, 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Сам факт відсутності укладеного договору не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги, а лише утруднюють можливість скористатися в повному обсязі правами споживача, передбачених Законом "Про захист прав споживачів", на отримання послуг вчасно та відповідної якості згідно з умовами укладеного договору.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду в частині періоду та розміру заборгованості, стягнутої з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь КП Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» необхідно змінити, зменшивши цей розмір з 9 152,80грн. (7910,37грн +588,43грн +654грн.) до 4712,99грн. (4503,62грн + 23,84грн +185,53грн.).

Рішення в частині стягнення судових витрат не підлягає зміні, оскільки позивач під час звернення до суду з позовом сплатив і відповідно на його користь стягнуто з відповідачів мінімальний розмір судового збору 229,40грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2014 року змінити, стягнувши на користь Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення за період з 01 жовтня 2010 року по 01 серпня 2013 року в розмірі 4712,99 грн. (чотири тисячі сімсот дванадцять), з яких заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення - 4503,62 грн., інфляційні збитки - 23,84 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 185,53 грн.

Рішення в частині стягнення судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: