Постанова № 43474403, 02.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 922/2626/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Камишева Л.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Прокопченко С.В. (дов. б/н від 13.01.2015 р.)

1-го відповідача - Лукашенко О.В. (дов. №НАК281583 від 23.12.2014 р.)

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" (вх. №3341Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 18 вересня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", м. Харків

до 1. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Бестселлер", м. Харків

про визнання поруки за договором припиненою

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Інститут Харківпроект", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати поруку за договором №П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007 р. припиненою з 16.04.2007 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2014 р. у справі №922/2626/13 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

ПАТ "УкрСиббанк" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

ТОВ "Інститут Харківпроект" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а апелянт не навів належного ані правового, ані фактичного обґрунтування необхідності скасувати спірне рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Від позивача 31.03.2015 р. надійшли письмові пояснення (вх. №5091) стосовно висновків судової економічної експертизи, де зазначається, що висновок експерта не відображає зміну обсягу зобов'язань боржника/відповідальності поручителя, який відбувся внаслідок укладення додаткової угоди №7. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення господарського суду залишити без змін.

Представник ПАТ "УкрСиббанк" в судовому засіданні, зокрема, погоджується з висновком експерта, який відображає позицію першого відповідача та свідчить про те, що збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди №7 не відбулось. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Другий відповідач, ТОВ "Інвестиційна компанія Бестселлер" вимоги ухвали суду від 20.10.2014 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. про поновлення провадження у справі, що була направлена другому відповідачу на адресу зазначену в апеляційній скарзі, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представника другого відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткові пояснення та висновок експерта, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та першого відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2006 р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" (банк) та ТОВ "Інвестиційна компанія Бестселлер" (позичальник) був укладений кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц (т. 1 а. с. 13-21) з додатковими угодами до нього, які є невід'ємними його частинами.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 21.03.2007 р. АКІБ "УкрСиббанк" (банк) та ТОВ "Інститут Харківпроект" (поручитель) уклали договір поруки №П2-7-06-мв/840-хркц (т. 1 а. с. 22-23).

Пунктом 1.1 договору поруки визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором №7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р. Зокрема, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ТОВ "Інвестиційна компанія Бестселлер" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р. в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Обсяг відповідальності поручителя визначено також п. 1.3 договору поруки, згідно до якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

16.04.2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" (банк) та ТОВ "Інвестиційна компанія Бестселлер" (позичальник) було укладено додаткову угоду №7 до кредитного договору, пунктом 2.2 якої визначено, що за використання кредитних коштів за кредитним договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5% річних за кредитами в доларах США; 16,3% річних за кредитами в українській гривні; 8,99% річних за кредитами в швейцарських франках, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору (т. 1 а.с. 24-25).

29.11.2007 р. між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №8 до кредитного договору, пунктом 3 якої визначено, що позичальник сплачує банку комісію за внесення цих змін до кредитного договору у розмірі 7575,00 грн. Комісія нараховується в день підписання цієї додаткової угоди до кредитного договору в національній валюті і сплачується в день нарахування на рахунок №3739511143265 в банку (т. 1 а.с. 26-27).

Вважаючи, що укладення вищезазначених додаткових угод призвело до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, ТОВ "Інститут Харківпроект" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання поруки за договором №П2-7-06-мв/840-хркц від 21.03.2007 р. припиненою з 16.04.2007 р.

В обґрунтування позову ТОВ "Інститут Харківпроект" вказує на те, що додаткові угоди №7 від 16.04.2007 р. та № 8 від 29.11.2007 р. були укладені без його згоди; додатковими угодами збільшено розмір процентів в грошовому виразі, що підлягали нарахуванню та сплаті боржником на користь банку у разі одержання боржником траншу кредиту у гривнях; банк та позичальник передбачили нову суму комісій, яка раніше не була передбачена основним договором кредиту.

Приймаючи рішення господарський суд, врахувавши вказівки суду вищої інстанції під час попереднього розгляду даної справи, беручи до уваги висновки призначеної у справі судової експертизи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, визнавши їх підтвердженими документально та нормами матеріального права, не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 546 та ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами призначених у даній судовій справі судових економічних експертиз (висновки від 07.05.2014 р., 20.08.2014 р.), судовим експертом було надано однозначний висновок, що загальний розмір денної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в українській гривні, у зв'язку з укладенням додаткової угоди №7 від 16.04.2007 р. до кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії №7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р., збільшується на 18,26 грн.; у разі отримання ТОВ "Інвестиційна компанія Бестселлер" по договору про надання мультивалютної кредитної лінії №7-06-мв/840-хркц від 21.09.2006 р. коштів в українській гривні в межах ліміту кредитування в базовій валюті договору, розмір щоденних платежів за методикою розрахунку, передбаченою додатковою угодою №7 від 16.04.2007 р., перевищує розмір щоденних платежів, розрахованих за методикою розрахунку відсотків за кредитом у гривнях України, що існувала до укладання цієї додаткової угоди, на 18,26 грн. (т. 2 а.с. 183-189, т. 3 а.с. 35-42).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши рівень кваліфікації судових експертів, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав ставити під сумнів вказані висновки або компетентність судових експертів, та прийняв висновки судової економічної експертизи та додаткової судової економічної експертизи в якості належних та допустимих доказів по даній справі.

Враховуючи наведене, господарський суд вірно встановив, що обсяг відповідальності позивача, визначений п. 1.3. спірного договору, збільшився у зв'язку з укладенням додаткової угоди №7 від 16.04.2007 р.

Частиною 1 ст. 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 р. за № 5).

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що суд першої інстанції невірно поставив питання на вирішення експертизи, фактично задовольнивши лише клопотання позивача та проігнорувавши клопотання банку, що свідчить про необ'єктивність при вирішенні цього питання.

Колегія суддів, розглянувши клопотання банку та вислухавши в судовому засіданні доводи апелянта, дійшла висновку про його задоволення, в зв'язку з чим у даній справі було призначено додаткову судову економічну експертизу, на вирішення якої експерту були поставлені питання запропоновані першим відповідачем.

За результатами проведення експертизи, судовим експертом ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, зав сектором ЛЕД О.В.Аніщенко надано висновок №14174 від 24.02.2015 р. (т. 3 а.с. 152-162).

Дослідивши вказаний висновок експерта та проаналізувавши висновки попередніх судових експертиз, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, висновок судової економічної експертизи № 14174 від 24.02.2015 р. не спростовує та не скасовує таких фактів та обставин справи: боржником та кредитором шляхом укладення додаткової угоди № 7 змінено метод розрахунку процентів за користуванням кредитом в гривні, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що підтверджується висновками судової економічної експертизи №2767 від 07.05.2014 р., №7798 від 20.08.2014 р.); боржником та кредитором шляхом укладання додаткової угоди № 8 встановлено обов'язок боржника по сплаті додаткової комісії в розмірі 7 575,00 грн., яка не була передбачена діючими умовами кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Як вже зазначалось вище, частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлює підстави для припинення поруки в результаті встановлення факту збільшення відповідальності поручителя без його згоди внаслідок зміни основного зобов'язання та спрямована на захист прав поручителя, який має бути впевнений в обсязі своєї відповідальності та не пов'язує припинення договору поруки із підставами виконання чи невиконання збільшеного зобов'язання позичальником в майбутньому чи необхідністю пред'явлення цих вимог до поручителя.

Відповідно до вимог вказаної статті до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Тобто, чинне законодавство України пов'язує припинення відносин та зобов'язань поруки із встановленням сукупності таких фактичних обставин: зміна сторонами основного зобов'язання без погодження із поручителем; зміна основного зобов'язання призвела або навіть тільки може призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Твердження про те, що банк фактично не вимагає виконання поручителем зміненого зобов'язання, не спростовують встановленого факту збільшення відповідальності поручителя без його згоди. Тобто, припинення поруки не пов'язано і не залежить від фактичного, дійсного настання несприятливих наслідків для поручителя чи позичальника внаслідок зміни основного зобов'язання. Для припинення поруки достатньо лише створення можливості настання таких наслідків у майбутньому.

По-друге, для встановлення наявності чи відсутності зміни обсягу відповідальності поручителя у зв'язку із укладанням додаткової угоди №7 необхідно порівнювати умови останньої редакції кредитного договору, що діяла до моменту укладення додаткової угоди №7 та безпосередньо умови кредитного договору в редакції додаткової угоди №7.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №6 до кредитного договору вказана додаткова є невід'ємною частиною кредитного договору, не виключає інших його умов та вступає в дію з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Починаючи з 06.04.2007 р. у зв'язку із укладанням додаткової угоди №6 змінено умови кредитного договору, які відповідно є обов'язковими для боржника та поручителя.

У пункті 22 Постанови Пленуму ВГСУ № 5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" обґрунтовано зазначено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Отже, з 06.04.2007 р. кредитором і боржником, шляхом підписання додаткової угоди № 6 встановлений новий обсяг відповідальності поручителя.

Умови кредитного договору, що діяли до 06.04.2007 р. щодо розміру процентної ставки в доларах США припинили свою дію та в подальшому жодним чином не впливають на правовідносини кредитора, боржника та поручителя.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України та п. 2.1. кредитного договору, саме визначений кредитним договором в редакції додаткової угоди № 6 обсяг відповідальності поручителя не може бути збільшений без згоди на те поручителя.

Таким чином, для визначення наслідків укладання додаткової угоди № 7 та її впливу на обсяг відповідальності поручителя необхідно досліджувати обсяг відповідальності поручителя в редакції додаткової угоди № 6 від 06.04.2007 р. та обсяг відповідальності поручителя відповідно до додаткової угоди № 7 від 16.04.2007 р.

Зокрема, висновки судової економічної експертизи № 2767 від 07.05.2014 р. містять розрахунки розміру щоденної заборгованості зі сплати відсотків виходячи із встановленого ліміту кредитної лінії в розрізі валют станом на 13.04.2007 р. (тобто станом на час дії кредитного договору в редакції додаткової угоди № 6) та станом на 16.04.2007 р. (тобто станом після внесення змін до кредитного договору додатковою угодою № 7).

Із висновків судової економічної експертизи № 2767 від 07.05.2014 р. вбачається, що у зв'язку із укладенням додаткової угоди № 7 розмір щоденної заборгованості зі сплати відсотків виходячи із встановленого ліміту кредитної лінії в доларі США не змінився, а в українській гривні збільшився на 18,26 грн.

Отже, висновок судової економічної експертизи № 14174 від 24.02.2015 р. не відображає зміни обсягу зобов'язань боржника/відповідальності поручителя, які відбулась внаслідок укладення додаткової угоди №7.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що висновок судової економічної експертизи № 14174 від 24.02.2015 р. не є неналежним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2014 р. у справі №922/2626/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга першого відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2014 р. у справі №922/2626/13 залишити без змін.

Повна постанова підписана 07.04.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.