Постанова № 43474322, 02.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 925/1186/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Мельничук О.В.

від відповідача - ОСОБА_3

від третьої особи - 1 Дзюба І.Ю.

від третьої особи - 2 не з`явився

від третьої особи - 3 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 (Суддя Васянович А.В.)

за позовом Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Міністерство культури України

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації

про зобов'язання звільнити приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ДІАЗ «Стара Умань» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ФОП ОСОБА_5 про зобов`язання звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 позов задоволений повністю. Зобов`язано відповідача звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015 у складі суду: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача та третьої особи - 2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, а тому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи - 1 та надали усні пояснення по суті спору.

Представник третьої особи - 2, 3 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника третьої особи - 2 надійшло повідомлення про можливість розгляду спору за відсутності їх представника.

24.01.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності за № 715.

Відповідно до пункту 1.1. даного договору орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар - прийняти у строкове платне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщень 1-го та 2-го поверху будинку монастиря Василіанів, загальною площею 463 кв. м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що обліковується на балансі державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань».

Згідно п. 2.2 договору сторони визначили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендодавця права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір оренди укладений на термін з 24.01.2009 по 23.01.2012 включно (п. 10.1. договору).

Згідно акту приймання-передачі, передача майна відбулася 24.01.2009. Відповідно до п. 10.6. договору оренди дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про виселення ФОП ОСОБА_5 із орендованого приміщення, мотивував це тим, що строк, на який був укладений договір оренди закінчився і ним було повідомлено відповідача про відсутність намірів продовжувати його на наступний строк.

До початку розгляду спору по суті в суді першої інстанції, позивачем була подана заява про зміну про предмета позову, в якій останній просив суд зобов'язати відповідача звільнити приміщення загальною площею 463 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, обґрунтовує свої доводи тим, що позивачем, в порушення умов укладеного договору оренди, не було повідомлено його вчасно про відсутність намірів для продовження договору оренди, а отже договір є чинним і строк оренди приміщення загальною площею 463 кв.м. в будівлі пам'ятки архітектури монастиря Василіанів на даний час не закінчився.

Господарський суд Черкаської області, при винесення оскаржуваного рішення, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав та доказів для задоволення позовних вимог, і з даною позицією погоджується колегія суддів, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України зазначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 2, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України «По оренду державного та комунального майна» передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при наявності дозволу органу, уповноваженого управляти майном.

Для отримання згоди на продовження терміну дії договору орендар направляє запит на адреси балансоутримувача та письмово інформує орендодавця не пізніше тридцяти днів до закінчення терміну договору.

Після отримання згоди балансоутримувача орендодавець протягом десяти днів направляє запит органу, уповноваженому управляти майном. Якщо орендодавцю протягом п'ятнадцяти днів з дати отримання такого запиту органом, уповноваженого управляти майном, не надійшли його висновки, відмова чи пропозиції, продовження дії договору вважається погодженим.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, листом від 29.07.2011 № 25-13/6523/0/6-11 власник майна в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомив відповідача, що Міністерство заперечує проти продовження дії договору оренди.

На виконання п. 10.4. договору та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на адресу відповідача, у встановлений строк, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області направлялась заява про припинення дії договору та необхідність повернення орендованого майна у встановленому договором порядку, що підтверджується листом від 27.01.2012 №18-04-00351.

Також з листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 20 січня 2012 року, що був адресований позивачу вбачається, що Фонд 05.10.2011 також звертався до відповідача з листом за №18-04-3823 в якому заперечував оренду майна на новий строк.

Твердження представника відповідача проте, що вказані листи не надходили на адресу відповідача, спростовується листами самого відповідача на адресу Фонду.

Так, в матеріалах справи наявний лист ФОП ОСОБА_5 на адресу міністерства регіонального розвитку, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Черкаській області, від 06.10.2001, в якому відповідач зазначає, що лист від 29.07.2011 № 25-13/6523/0/6-11 ним було отримано 04.08.2011, тобто в строк , що надавався орендодавцю нормами закону та умовами договору про повідомлення орендаря про відсутність намірів на продовження договору оренди приміщення.

Крім того, лист регіонального відділення від 27.01.2012 про припинення дії договору та необхідність повернення орендованого приміщення також був отриманий відповідачем, що підтверджується ним особисто в листі від 03.02.2012 на адресу Фонду, в якому, зокрема він підтвердив інформацію про те, що він був обізнаний із запереченнями Мінрегіонбуду про продовження терміну договору оренди згідно листа від 29.07.2011.

Зауваження представника відповідача стосовно того, що Регіональне відділення Фонду своїм листом № 18-04-3134 від 12.07.2013 відкликало своїх листи від 05.10.2011, 27.01.2012, та 03.07.2012 не приймається до уваги колегією суддів, оскільки такий лист Фондом був направлений на адресу відповідача в 2013 році, вже після закінчення дії договору оренди (23.01.2012) і текст даного листа не містить інформації стосовно того, що договір оренди від 24.01.2009 вважається пролонгованим, в зв`язку із відкликанням вказаних листів.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїх постановах від 03.06.2008 № 2-11/9948-2007, від 18.08.2009 № 2/385.

В пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Враховуючи, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області висловило своє заперечення проти продовження дії договору оренди, і дані заперечення підтверджуються вище вказаними листами, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що договір оренди №715 від 24.01.2009 припинив свою дію 23.01.2012.

Крім того в пункті 4.4. вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ вказано, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Проте, доказів того, що останній звертався до суду з позовом про продовження строку дії договору оренди від 24.01.2009 на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Пунктом 5.13 та пунктом 10.9 договору визначено, що у разі припинення договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання повернення майна покладається на орендаря та балансоутримувача (п. 10.10).

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду обгрунтованих та допустимих доказів на підтвердження законності своїх дій та вмотивованого невиконання умов договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано належних доказів звільнення ним орендованого приміщення згідно договору від 24.01.2009 № 715 у встановлений договором строк.

Твердження відповідача проте, що в провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться позов про визнання недійсним рішення та визнання права часткової власності на нежитлове приміщення загальною площею 485 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є підставою для відмови у задоволенні позову про звільнення займаного приміщення, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, як вірно було зауважено судом першої інстанції провадження у справі №705/5104/2014-ц за позовом ОСОБА_5 до Уманської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, треті особи: Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань», Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни» про визнання рішення недійсним та визнання права часткової власності закрито.

Дана ухвала суду в установленому законом порядку набрала законної сили. Жодних правовстановлюючих документів на спірне орендоване майно за відповідачем матеріали справи не містять.

Також, апелянт посилався на порушення Господарським судом Черкаської області процесуальних норм права, мотивуючи це тим, що суд не залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6, відповідно до її заяви, оскільки вказаний спір зачіпає її прав та інтересів.

Апеляційний суд не приймає до уваги такі заперечення, враховуючи наступне.

В обґрунтування своєї заяви громадянка ОСОБА_6 зазначала, що має право на 1/2 частини здійснених разом з відповідачем невід'ємних поліпшень орендованого майна, тобто є співвласником спірного приміщення.

Предметом розгляду даного спору є зобов'язання відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 звільнити орендоване ним приміщення.

З договору оренди від 24.01.2009 № 715 вбачається, що відповідач орендував державне майно з метою розміщення кафе-бару, тобто предметом договору є оренда державного нежитлового приміщення.

Жодних вимог до громадянки ОСОБА_6 позивач не заявляв, та громадянка ОСОБА_6 не є стороною договору оренди.

За таких обставин суд дійшов правомірного висновку, що рішення з даного спору ніяким чином не вплине на права та обов'язки громадянки ОСОБА_6, а тому підстав для залучення до участі у справі ОСОБА_6 не існує.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», а тому апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 у справі № 925/1186/14- без змін.

Матеріали справи № 925/1186/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов