Постанова № 43474204, 01.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 911/5520/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 (повне рішення складено 19.02.2015)

у справі № 911/5520/14 (суддя Ярема В.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

про стягнення 63 973,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 25 767,02 грн. пені, 11 013,98 грн. 3% річних, 534,28 грн. інфляційних втрат, 1 801,56 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 26 527,48 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення суду, яким позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення пені у сумі 26 527,48 грн. задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 10.03.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №911/5520/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників учасників судового процесу.

31.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Міністерства енергетики та вугільної промисловості надійшли пояснення до апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», в яких третя особа просить апеляційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 задовольнити повністю.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні, надавав свої пояснення, підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 скасувати частково в частині відмови у задоволенні стягнення пені в розмірі 26 527,48 грн. та прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП КОР «Кагарликтепломережа» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2855-БО-17, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 11.1. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору, протягом січня-квітня, жовтня 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 2 962 537,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені печатками: б/н від 31.01.2013 на суму 935 591,77 грн.; б/н від 28.02.2013 на суму 691 610,49 грн.; б/н від 31.03.2013 на суму 835 434,38 грн.; б/н від 30.04.2013 на суму 232 760,48 грн.; б/н від 31.10.2013 на суму 267 139,98 грн.; б/н від 30.11.2013 на суму 280 140,00 грн.; б/н від 24.01.2014 на суму 486 568,12 грн.; копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, покупець свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши: 126 400,00 грн. 31.01.2013; 13 260,00 грн. 01.02.2013; 85 170,00 грн. 04.02.2013; 69 700,00 грн. 07.02.2013; 4 570,00 грн. 11.02.2013; 116 000,00 грн. 12.02.2013; 148 400,00 грн. 13.02.2013; 18 900,00 грн. 14.02.2013; 11 000,00 грн. 15.02.2013; 47 000,00 грн. 18.02.2013; 295 191,56 грн. 19.02.2013; 6 500,00 грн. 20.02.2013; 20 600,00 грн. 22.02.2013; 2 950,00 грн. 26.02.2013; 276 600,00 грн. 28.02.2013; 8 510,00 грн. 01.03.2013; 21 445,00 грн. 06.03.2013; 9 900,00 грн. 07.03.2013; 50 000,00 грн. 12.03.2013; 50 000,00 грн. 13.03.2013; 4 600,00 грн. 14.03.2013; 3 200,00 грн. 15.03.2013; 12 300,00 грн. 18.03.2013; 5 400,00 грн. 19.03.2013; 35 000,00 грн. 20.03.2013; 20 000,00 грн. 21.03.2013; 3 600,00 грн. 22.03.2013; 18 000,00 грн. 25.03.2013; 6 000,00 грн. 26.03.2013; 16 700,00 грн. 27.03.2013; 5 100,00 грн. 29.03.2013; 175 000,00 грн. 01.04.2013; 10 000,00 грн. 04.04.2013; 32 000,00 грн. 05.04.2013; 15 000,00 грн. 08.04.2013; 70 000,00 грн. 11.04.2013; 100 000,00 грн. 21.06.2013; 100 000,00 грн. 01.07.2013; 45 000,00 грн. 25.07.2013; 26 600,00 грн. 01.08.2013; 3 200,00 грн. 06.08.2013; 8 300,00 грн. 09.08.2013; 4 200,00 грн. 19.08.2013; 3 800,00 грн. 21.08.2013; 49 000,00 грн. 27.08.2013; 4 300,00 грн. 09.09.2013; 4 100,00 грн. 16.09.2013; 5 400,00 грн. 18.09.2013; 8 300,00 грн. 23.09.2013; 6 200,00 грн. 30.09.2013; 48 480,00 грн. 07.10.2013; 249 000,00 грн. 08.10.2013; 2 650,00 грн. 11.10.2013; 30 000,00 грн. 15.10.2013; 13 000,00 грн. 18.10.2013; 13 310,00 грн. 23.10.2013; 22 850,00 грн. 29.10.2013; 10 650,00 грн. 31.10.2013; 33 780,00 грн. 01.11.2013; 2 300,00 грн. 05.11.2013; 49 000,00 грн. 12.11.2013; 15 000,00 грн. 13.11.2013; 26 800,00 грн. 22.11.2013; 76 000,00 грн. 25.11.2013; 2 300,00 грн. 27.11.2013; 60 000,00 грн. 28.11.2013; 7 100,00 грн. 29.11.2013; 65 400,00 грн. 02.12.2013; 38 000,00 грн. 09.12.2013; 9 220,00 грн. 16.12.2013; 5 300,12 грн. 19.12.2013.

У зв'язку з цим, у грудні 2014 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП КОР «Кагарликтепломережа» про стягнення 52 204,50 грн. пені, 11 519,11 грн. 3% річних, 609,55 грн. інфляційних втрат.

При прийняті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655, ч. 1 ст. 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки п. 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, то підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень, жовтень 2013 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в нього обов'язок щодо оплати поставленого газу у повному обсязі, зокрема, до 14.02.2013, 14.03.2013, 14.04.2013, 14.05.2013, 14.11.2013 відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату поставленого газу з порушенням погоджених сторонами строків.

Позивач просить суд стягнути 52 204,50 грн. пені нарахованої за періоди: з 14.02.2013 по 14.02.2013 на 372 091,56 грн. заборгованості за січень 2013 року; з 15.02.2013 по 15.02.2013 на 353 191,56 грн. заборгованості за січень 2013 року; з 16.02.2013 по 18.02.2013 на 342 191,56 грн. заборгованості за січень 2013 року; з 19.02.2013 по 19.02.2013 на 295 191,56 грн. заборгованості за січень 2013 року; з 14.03.2013 по 14.03.2013 на 245 105,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 15.03.2013 по 15.03.2013 на 240 505,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 16.03.2013 по 18.03.2013 на 237 305,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 19.03.2013 по 19.03.2013 на 225 005,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 20.03.2013 по 20.03.2013 на 219 605,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 21.03.2013 по 21.03.2013 на 184 605,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 22.03.2013 по 22.03.2013 на 164 605,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 23.03.2013 по 25.03.2013 на 161 005,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 26.03.2013 по 26.03.2013 на 143 005,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 27.03.2013 по 27.03.2013 на 137 005,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 28.03.2013 по 29.03.2013 на 120 305,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 30.03.2013 по 01.04.2013 на 115 205,28 грн. заборгованості за лютий 2013 року; з 14.04.2013 по 21.06.2013 на 648 639,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 22.06.2013 по 01.07.2013 на 548 639,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 02.07.2013 по 25.07.2013 на 448 639,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 26.07.2013 по 01.08.2013 на 403 639,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 02.08.2013 по 06.08.2013 на 377 039,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 07.08.2013 по 09.08.2013 на 373 839,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 10.08.2013 по 13.08.2013 на 365 539,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 20.08.2013 по 21.08.2013 на 361 339,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 22.08.2013 по 27.08.2013 на 357 539,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 28.08.2013 по 09.09.2013 на 308 539,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 10.09.2013 по 16.09.2013 на 304 239,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 17.09.2013 по 18.09.2013 на 300 139,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 19.09.2013 по 23.09.2013 на 294 739,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 24.09.2013 по 30.09.2013 на 286 439,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 01.10.2013 по 07.10.2013 на 280 239,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 08.10.2013 по 08.10.2013 на 231 759,66 грн. заборгованості за березень 2013 року; з 14.05.2013 по 08.10.2013 на 232 760,48 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 09.10.2013 по 11.10.2013 на 215 520,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 12.10.2013 по 15.10.2013 на 212 870,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 16.10.2013 по 18.10.2013 на 182 870,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 19.10.2013 по 23.10.2013 на 169 870,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 24.10.2013 по 29.10.2013 на 156 560,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 30.10.2013 по 31.10.2013 на 133 710,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 01.11.2013 по 01.11.2013 на 123 060,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 02.11.2013 по 05.11.201 на 89 280,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 06.11.2013 по 12.11.2013 на 86 980,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 13.11.2013 по 13.11.2013 на 37 980,14 грн. заборгованості за квітень 2013 року; з 14.11.2013 по 22.11.2013 на 267 139,98 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 23.11.2013 по 25.11.2013 на 263 320,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 26.11.2013 по 27.11.2013 на 187 320,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 28.11.2013 по 28.11.2013 на 185 020,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 29.11.2013 по 29.11.2013 на 125 020,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 30.11.2013 по 02.12.2013 на 117 920,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 03.12.2013 по 09.12.2013 на 52 520,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 10.12.2013 по 16.12.2013 на 14 520,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року; з 17.12.2013 по 18.12.2013 на 5 300,12 грн. заборгованості за жовтень 2013 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Також п. 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, вимоги позивача щодо сплати пені за порушення відповідачем договірних зобов'язань є правомірними.

Однак, згідно з п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1. договору, тобто з 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач безпідставно включив до періоду нарахування пені дні фактичної сплати заборгованості.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарський судом першої інстанції є арифметично вірним, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога позивача про стягнення 52 204,50 грн. є обґрунтованою частково у розмірі 51 534,04 грн.

Крім того, відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 80%, обґрунтовуючи його тим, що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором спричинено скрутним фінансовим становищем КП КОР «Кагарликтепломережа».

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду першої інстанції довідку №32 від 02.02.2015, відповідно до якої дебіторська заборгованість за надані послуги теплопостачання станом на 01.05.2013 становить 1 106 000,00 грн., а станом на 01.12.2013 - 799 800,00 грн., а також звіт про фінансові результати відповідача за 2013, відповідно до якого розмір збитків за звітній період становить 303 000,00 грн.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд міста Києва оцінивши всі доводи та інтереси сторін, дослідивши докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати за поставлений газ, дійшов висновку про часткове задоволення вищезазначеного клопотання відповідача та зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 50% до 25 767,02 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове зменшення розміру пені на 50% до 25 767,02 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, твердження скаржника, про те, що судом першої інстанції без будь-яких доказів прийнято рішення про зменшення розміру пені є необґрунтованим.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 609,55 грн. та 3% річних в розмірі 11 159,11 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

З огляду наведеного, приписи ст. 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення, у той час, як позивачем інфляційні нараховувалися не на саму суму боргу, що мала місце у кожному розрахунковому періоді, а на суми боргу, які вже збільшені на розмір інфляційними втрат, що суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013 у справі №905/439/13.

Місцевий господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, який здійснено позивачем дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 609,55 грн. підлягає задоволенню частково у розмірі 534,28 грн. та вимога про стягнення 3% річних також підлягає задоволенню частково у розмірі 11 013,98 грн.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 534,28 грн. та 3% річних у розмірі 11 013,98 грн.

Таким чином, з комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає стягненню 25 767,02 грн. пені, 11 013,98 грн. 3% річних та 534,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем - публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 26 527,48 грн. пені.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.02.2015 у справі №911/5520/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/5520/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань