Постанова № 43474197, 31.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. справа№ 910/26589/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Жук Г.А.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Залерцов М.О., Іщенко Ю.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 р.

у справі № 910/26589/14 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Телеекран»

про стягнення 32 341,39 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулось з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Телеекран» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 05235/4-01 на послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.11.2004 р. у розмірі 23 563,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 866,43 грн, 3% річних у розмірі 1 464,01 грн, пені в розмірі 1 269,59 грн та штрафу у розмірі 1 178,16 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/26589/14 від 27.01.2015 р. припинено провадження у справі в частині стягнення суми 23 563,20 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 р., Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 4 866,43 грн інфляційних втрат, 1 464,01 грн 3% річних, 1 269,59 грн пені та 1 178,16 грн штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що місцевим судом при прийнятті рішення не було враховано того, що в розрахунку позовних вимог, який долучений до позовної заяви, наведено помісячний розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат із вказівкою на кількість прострочених днів, а тому місцевий суд не був позбавлений можливості здійснити перевірку правильності цих розрахунків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/26589/14, а розгляд справи призначено на 12.03.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 р. розгляд справи було відкладено до 31.03.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р., у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, для розгляду справи № 910/26589/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Жук Г.А., Шапран В.В.

В засідання суду, призначене на 31.03.2015 р., представник відповідача вдруге не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.11.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Телеекран» (далі - абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05235/4-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Як передбачено п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Договір укладений строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1 договору).

16.01.2007 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 05235/4-01 від 10.11.2004 р., якою було врегульовано питання визначення обсягів поставленої питної води, використання абонентом для приготування гарячої води та обсягів стічних вод.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, за твердженням позивача, неналежно виконує покладені на нього договором обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 23 563,20 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець та виробник.

Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Встановлено, що за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2014 р. за договором № 05235/4-01 від 10.11.2004 р. відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 136 925,93 грн, а отримано плату за вказані послуги по договору на суму 113 362,73 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 23 563,20 грн.

Так, за кодом 1-143 за період з листопада 2011 року по червень 2014 року борг склав 13 145,98 грн, за кодом 1-50143 за період з березня 2012 року по червень 2014 року борг склав 10 417,22 грн.

У процесі розгляду справи місцевим судом відповідач перерахував кошти на загальну суму 23 563,20 грн в рахунок оплати основного боргу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що провадження у справі в частині стягнення 23 563,20 грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідна оплата була здійснена після порушення провадження у справі № 910/26589/14.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 269,59 грн, штраф у розмірі 1 178,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 866,43 грн та 1 464,01 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4 866,43 грн інфляційних втрат, 1 464,01 грн 3% річних, 1 269,59 грн пені та 1 178,16 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання, місцевий суд виходив з того, що в доданому до позовної заяви розгорнутому розрахунку суми позову не вказано періоду прострочення виконання зобов'язання, за який здійснено відповідні нарахування сум інфляційних втрат, річних, штрафу та пені, що унеможливлює здійснення перевірки правильності їх розрахунків.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про порушення провадження у справі було зобов'язано позивача надати, зокрема, розрахунок суми позову із зазначенням періодів прострочення.

У наступному судовому засіданні 20.01.2015 р. було оголошено перерву та 27.01.2015 р. вже винесено рішення.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем було долучено до матеріалів справи розгорнутий розрахунок позовних вимог за період з 01.03.2012 р. по 30.06.2014 р.

Аналогічний розгорнутий розрахунок позовних вимог був долучений до позовної заяви в суді першої інстанції, в якому наведено помісячний розрахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат із вказівкою на кількість прострочених днів, а тому місцевий суд не був позбавлений можливості здійснити перевірку правильності розрахунків в цій частині позовних вимог.

Стосовно порядку нарахування штрафу у розмірі 1 178,16 грн, судова колегія звертає увагу, що умовами укладеного договору, зокрема п. 4.6, сторони встановили, що абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку останній відмовився сплатити.

Таким чином, для нарахування штрафу відсутня необхідність встановлювати період нарахування, оскільки штраф нараховується від суми загальної заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 27.01.2015 р. у справі № 910/26589/14 підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 866,43 грн, 3% річних у розмірі 1 464,01 грн, пені в розмірі 1 269,59 грн та штрафу у розмірі 1 178,16 грн.

Розміри цих сум перевірені судом апеляційної інстанції, є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 р. у справі № 910/26589/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 866,43 грн, 3% річних у розмірі 1 464,01 грн, пені в розмірі 1 269,59 грн, штрафу у розмірі 1 178,16 грн та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 23 563,20 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Телеекран» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (03150, м. Київ, вул. Антоновича (Горького),97,99) інфляційні втрати у розмірі 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість тисяч),43 грн, 3% річних у розмірі 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири),01 грн, пеню в розмірі 1 269 (одна тисяча двісті шістдесят девять),59 грн та штраф у розмірі 1 178 (одна тисяча сто сімдесят вісім),16 грн».

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Телеекран» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (03150, м. Київ, вул. Антоновича (Горького),97,99) 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім),00 грн судового збору за подання позовної заяви та 913 (дев'ятсот тринадцять),50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 910/26589/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Г.А. Жук

В.В. Шапран