Постанова № 43474195, 18.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа№ 910/22833/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Самборська Ю.В., (довіреність від 09.01.2015 р. № 1303-15);

від відповідача: Негрич О.Я., (довіреність від 24.04.2014 р. № 08-03-29/140-1-14),

розглядає апеляційну скаргу

відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової

компанії «ОРАНТА»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014

у справі № 910/22833/14 (суддя Селівон А.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «АЛЬЯНС УКРАЇНА»

до відкритого акціонерного товариства національної акціонерної

страхової компанії «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4426,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/22833/14 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ТОВ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» суму страхового відшкодування у розмірі 4426,35 грн та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/22833/14 і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі № 910/22833/14 прийнято апеляційну скаргу ВАТ НАСК «ОРАНТА» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 16 лютого 2015 року.

В судовому засіданні 16 лютого 2015 року колегією суддів оголошено перерву до 18 березня 2015 року.

В судових засіданнях представник відповідача надав пояснення, якими підтримав доводи, викладені в скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 березня 2014 року між ТДВ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» (далі - страховик) та Церетелі Джамбулою Отарієвичем (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Формула" № 2001.17.0262299, предметом якого є страхування транспортного засобу "MERCEDES BENZ ML 250 CDI 4 MATIC" державний реєстраційний номер АІ6959ЕН.

Як слідує із матеріалів справи, 08 червня 2014 року в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "MERCEDES BENZ ML250", державний реєстраційний номер АІ6959ЕН, під керуванням Церетелі Джамбула Отарієвича та транспортного засобу "ЗИЛ", державний реєстраційний номер 17420КМ, під керуванням Кудрявцева Юрія Михайловича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "MERCEDES BENZ ML250", державний реєстраційний номер АІ6959ЕН.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2014 у справі № 752/9381/14-п Кудрявцева Ю.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 17.06.2014 № 8975, складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕАК "Довіра", вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 34469,42 грн.

При цьому, відповідно до рахунку-фактури № КА-1400937 від 20.06.2014 р., складеного «Автоцентр на Московському» (філія ПАТ «Українська автомобільна корпорація», вартість відновлювального ремонту склала 38895,77 грн.

На підставі страхового акту від 25.06.2014 № 200117-11413-14 та наказу від 25.06.2014 № 2001171141314, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38895,77 грн на рахунок ПАТ «УКРАЇНСЬКА АВТОМОБІЛЬНА КОРПОРАЦІЯ» (філія), що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2014 № 8468 (а.с. 37).

Зі змісту заяви про перерахування страхового відшкодування від 10.06.2014, вбачається, що страхувальник погодив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Згідно з відміткою банку, зробленої на вказаному платіжному дорученні, перерахування страхового відшкодування на користь особи, яка здійснювала ремонт "MERCEDES BENZ ML250", державний реєстраційний номер АІ6959ЕН, відбулося у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином виконав умови договору страхування та виплатив страхове відшкодування у розмірі 38895,77 грн.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до відомостей, наявних в матеріалах справи, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ЗИЛ», державний реєстраційний номер 17420КМ, на момент настання страхової події була застрахована в ВАТ НАСК «ОРАНТА» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2792560, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510,00 грн.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Тобто, саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки «ЗИЛ», державний реєстраційний номер 17420КМ під керуванням Кудрявцева Ю.М. (особи, яка визнана винною у ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

10 липня 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № Н-427/07 про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 38385,77 грн.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач платіжним дорученням від 03.10.2014 № 57209 перерахував на рахунок позивача відшкодування у розмірі 33959,42 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля "MERCEDES BENZ ML250", державний реєстраційний номер АІ6959ЕН, за мінусом франшизи (510,00 грн), а отже, враховуючи часткову оплату відповідачем відшкодування у розмірі 33595,42 грн, відповідач повинен сплатити 4426,35 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту "Формула" від 03.03.2014 № 2001.17.0262299 досягнуто згоди, що виплата страхового відшкодування визначається на підставі рахунку СТО.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність страхового акту від 25.06.2014 № 200117-11413-14, платіжного доручення від 26.06.2014 № 8468 та рахунку-фактури від 20.06.2014 № КА-1400937 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати (вартості відновлювального ремонту).

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 у справі № 910/7163/14.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4 426,35 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Зі змісту наведених норм Закону вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача. Однак, правовідносини, що виникли між позивачем та Церетелі Джамбулою Отарієвичем на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування наземного транспорту "Формула" від 03.03.2014 № 2001.17.0262299 відносяться до добровільного страхування. Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен був керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та Церетелі Джамбулою Отарієвичем договору добровільного страхування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 у справі № 910/14328/13.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/22833/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/22833/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 у справі № 910/22833/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/22833/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань

Повний текст постанови складено 27 березня 2015 року.