Ухвала суду № 43472616, 31.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/3039/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

31 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до державного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - Позивач) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш" (далі - Відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення ціни позову, просить стягнути з рахунків у банках, що його обслуговують кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 653275,30 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що станом на 06.10.2014 р. за Відповідачем рахується заборгованість по податку на додану вартість із вироблених товарів, податку на доходи найманих працівників, податку на прибуток державної форми власності, комунального податку, земельного податку та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування на загальну суму 653275,30 грн., яка утворилась внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань та пені, нарахованої у зв'язку із несвоєчасною сплатою узгоджених сум грошових зобов'язань.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник Відповідача позовні вимоги у частині стягнення податкового боргу на суму 547050,00 грн. визнав. Сума боргу, яку визнав представник Відповідача складається з суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 31579,30 грн. (за виключенням пені), суми грошового зобов'язання по платежу плата за землю у загальному розмірі 509231,00 грн. (за виключенням пені) та суми грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 62,40 грн.

Колегією суддів встановлено, що пеня по платежу податок на доходи найманих працівників з 02.03.2012 р. по 11.09.2012 р. у сумі 2855,22 грн., пеня по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів з 11.09.2012 р. по 16.12.2013 р. у сумі 7990,29 грн., пеня по платежу податок на прибуток державної форми власності з 11.09.2012 р. по 11.09.2012 р. у сумі 6770,73 грн., пеня по платежу плата за землю з 26.04.2010 р. по 14.11.2012 р. у сумі 88456,45 грн., пеня по платежу комунальний податок з 20.08.2010 р. по 21.02.2012 р. у сумі 152,31 грн. нараховані за період дії мораторію, який введений ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.11.2011 р.

Ухвалою від 22.11.2011 р. у справі №5027/1311-б/2011 за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до ДП "Чернівілегмаш" про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 12.09.2012 р. у справі №5027/1311-б/2011 припинено провадження у справі про банкрутство, а отже скасовано дію мораторію. Однак, постановою суду апеляційної інстанції від 16.10.2012 р., зазначену ухвалу скасовано, а отже відновлено дію мораторію.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р., №5027/1311-б/2011 постанову від 16.10.2012 р. суду апеляційної інстанції скасовано, а ухвалу від 12.09.2012 р. у справі №5027/1311-б/2011 залишено в силі, а отже скасовано мораторій.

Так, відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України під пенею розуміють суму коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п.129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року та 02 грудня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ всупереч положень п.п.129.3.3 п.129.3 ст.129 ПК України за період дії мораторію нараховано Відповідачеві пеню.

Проте, як видно з матеріалів справи, Позивачем нараховано Відповідачу пеня по платежу податок на прибуток державної форми власності з 26.04.2010 р. по 11.09.2012 р. у сумі 6770,73 грн., та пеня по платежу комунальний податок з 20.08.2010 р. по 21.02.2012 р. у сумі 152,31 грн. Зазначені суми виникли внаслідок несплати Відповідачем сум узгоджених податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень №№0003220151,003460151 від 15.06.2011 р. та визначених самостійно платником податків у розрахунку №205944 від 21.01.2011 р. , тобто, зобов'язань, які виникли у Відповідача до введення мораторію.

Таким чином, пеня нарахована із за періоди коли мораторій не існував, що свідчить про правомірність її нарахування. Однак відокремити пеню нараховану за зазначені періоди від пені нарахованої за період дії мораторію Позивач не спроможний.

Так, відповідно до положень ст.102 ПК України податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Згідно із п.102.3 ст.102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Як вірно вказано судом першої інстанції, стаття 102 ПК України не містить приписів, які надають органу державної податкової служби право продовжувати зазначені строки у зв'язку із введенням на підприємстві мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, Позивач мав право нараховувати пеню за несплату узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло по податкових повідомленнях-рішеннях №№0003220151,003460151 від 15.06.2011 р. та розрахунку №205944 від 21.01.2011 р. до дати введення мораторію. Стягнути зазначені кошти Позивач мав право протягом 1095 днів. Однак, враховуючи не дотримання Позивачем строків стягнення, визначених ст.102 ПК України, а також не можливість надати відокремлений розрахунок пені, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення узгодженої суми зобов'язань та нарахованої пені, які виникли до введення в дію мораторію, не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року - без змін.

ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.