Постанова № 43472593, 02.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 р. Справа № 524/11140/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.02.2015р. по справі № 524/11140/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Виконкому Автозаводської районної ради м. Кременчука, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03.06.2013 року по 01.12.2014 року, зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука надати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі одного місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили та стягнути з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03.06.2013 року по 11.02.2015 року в сумі 63609,36 грн.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07.04.2008 року працював у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука, 03.06.2013 року позивач звільнилася з займаної посади.

29.09.2014 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області розглянувши справу № 524/3027/14-а за його позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2010 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука обрахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2010 рік, з урахуванням виплачених сум.

30.09.2014 року Харківський апеляційний адміністративний суд розглянувши справу № 524/3023/14-а за його позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука, встановив що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в 2009 році мала обов'язковий характер та повинна була проводитися у розмірі середньомісячної заробітної плати, а тому суд виніс постанову, якою зобов'язав Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2009 рік.

Отже, вищевказаним судовим рішенням підтверджено факт невиплати позивачу всіх сум, належних йому на час звільнення 03.06.2013 року.

Проте, на даний час зазначене рішення залишається невиконаним, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та необґрунтованості.

Проте , колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Законом України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Тобто матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є складовою заробітної плати.

Колегія судів зазначає, що рішеннями Автозаводського районного суду м. Кременчука та Харківського апеляційного адміністративного суду було визнано незаконними дій виконавчого комітету Автозаводської районної ради Кременчука та зобов'язано виконавчий комітет Автозаводської районної ради Кременчука нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за 2009, 2010роки матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вказані постанови набрали законної сили.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вказує на те, що вищезазначеними рішеннями було підтверджено факт не виплати позивачу всіх сум, що належать йому на час звільнення, а саме не виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 - 2010 року, які належали позивачу до виплати. Також, вказаними рішеннями встановлено факт незаконності дій виконавчого комітету в частині обчислення та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 - 2010 року в меншому розмірі ніж було визначено в колективному договорі.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Колегія судів зазначає, що оскільки вина відповідача була доведена судовими рішеннями, а тому є підстави для застосування положень ст.ст. 116 та 117 КЗпП України.

З огляду на викладене, позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позовні вимоги про зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03.06.2013 року по 01.12.2014 року підлягають задоволенню.

В частині стягнення з Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03.06.2013 року по 11.02.2015 року в сумі 63609,36 грн. в задоволенні позову слід відмовити, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення нарахування середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні замість органу, якому надані такі повноваження.

Позовна вимога про зобов'язання Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука надати до суду звіт про виконання судового рішення на протязі одного місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Положеннями КАС України визначені загальні та спеціальні способи судового контролю.

Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України.

В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 267 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані норми кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163 КАС України та абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке реалізується виключено під час прийняття постанови по суті.

В даному випадку колегія суддів не вбачає підстав для застосування спеціального контролю за виконанням судового рішення. Підстави вважати що виконання судового рішення без встановлення спеціального контролю буде ускладнено з матеріалів справи не вбачаються.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.02.2015р. по справі № 524/11140/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 03.06.2013 року по 01.12.2014 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 07.04.2015 р.