Ухвала суду № 43472326, 25.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 р. Справа № 876/5148/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби та Копичинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі №2а-/1970/4349/12 за позовом Копичинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Копичинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) звернулася у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників та визнання протиправними дій щодо нарахування пені.

В подальшому представником позивача подано до суду письмову заяву від 12.02.2013 року № 667 про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року та зобов'язати відповідача провести оперативний облік платежів по податку з доходів фізичних осіб шляхом списання (анулювання) пені в розмірі 242,40 грн. нарахованої Копичинській виправній колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Податкове повідомлення - рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №0017191700 від 22 листопада 2012 року в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819 820 (вісімсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 85 коп., з яких: 655 856 (шістсот п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 68 коп. за основним платежем та 163 964 (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) гривень 17 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнано протиправним та скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З висновками суду першої інстанції не погодились сторони спору, зазначаючи про це у поданих до суду апеляційних скаргах. Апелянт - Копичинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) вважає, що судом першої інстанції безпідставно покладено на виправну колонію обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб за період, що був об'єктом податкової перевірки. В підтвердження обґрунтованості вказаного твердження, позивач зазначає, що особи, котрі відбувають термін покарання за кримінальними діяннями не перебувають у цивільно-правових відносинах з юридичною особою, а тому просять скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт - Гусятинська міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби заперечує висновки суду першої інстанції. Апелянт зазначає про те, що в ході проведення перевірки встановлено заборгованість позивача зі сплату податку з доходів фізичних осіб станом на 01.01.2010 року у розмірі 655 856,68 грн., а тому відсутні підстави вважати , що декларована позивачем сума не охоплюється періодом проведення перевірки. З врахуванням цих обставин вважають, що слід стягнути вказану суму та розмір штрафних санкцій з позивача, а тому просять апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.10.2012 року по 02.11.2012 року працівниками Гусятинської МДПІ Тернопільської області Державної податкової служби відповідно до наказу від 26.10.2012 року № 418 та на підставі направлень від 26.10.2012 року № 000298, № 0002990 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Копичинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 у якому встановлено, що Копичинською виправною колонією управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) протягом 2010 - 2011 років не перераховано до місцевих бюджетів суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати засуджених в сумі 1000413,17 грн., а саме: кредиторська заборгованість станом на 01.01.2010р. - 655 856,68 грн., 2010 рік -170 051,50 грн., 2011 рік - 174 504,99 грн., чим було порушено пп. 8.1.2, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV, пп.168.1.2., пп.168.1.4., пп. 168.1.5. п.168.1., п.п.168.4.1., п.168.4. ст. 168 Податкового кодексу України.

Також, перевіркою встановлено порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року, внаслідок чого донараховано 242,40 грн. пені.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0017191700 від 22 листопада 2012 року у якому визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 1229884,19 грн. з них: 1000413,17 грн. за основним платежем та 229471,02 грн. за штрафними санкціями, а також за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб засуджених за період з 31.01.2012 року по 08.05.2012 року відповідачем нараховано пеню в розмірі 242,40 грн..

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що висновок відповідача про збільшення грошового зобов'язання позивачу з податку на доходи фізичних є обґрунтованим частково. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

П.п.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

П. 176.1 «е» ст.. 176, п. 176.2 «а» ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платникаподатку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Ст.118 Кримінально - виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Відповідно до норм ст. 121 Кримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету врегульований розділом ІV Податкового кодексу України (ст.ст. 162-178). В свою чергу, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентується пунктом 168.1 статті 168 ПК України.

Так, відповідно до вимог зазначеної норми, податковий агент, який нараховує (виплачує,надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний у період сплати суми, що зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні сплатити також пеню, нараховану на суму грошового зобов'язання. Суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано пеню на податкове зобов'язання.

На виконання положень Кримінально-виконавчого кодексу України, кодексу законів про працю, Закону України «Про оплату праці» та інших нормативно правових актів з питань оплати праці та з метою визначення порядку й умов оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання від 4 жовтня 2004 р. № 191, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2004 р. за № 1328/9927 затверджено Інструкцію з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі. Зазначеною Інструкцією регламентовано порядок утримання та відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до обмеження та позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно встановлено порушення податкового законодавства щодо несвоєчасного перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з засуджених за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. Вказана обставина не заперечує того, що відповідачем неправомірно включено до розрахунку кредиторську заборгованість станом на 01.01.2010 року в розмірі 819 820,85 грн., з яких: 655 856,68 грн. за основним платежем та 163 964,17 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що значиться в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні з наступних підстав.

З акту перевірки слідує, що охоплений податковою перевіркою період визначено з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року.

Слід зазначити, що перевіряємий період - це період, протягом якого платником податків вчинені порушення податковогозаконодавства, що характеризується активною винною поведінкою платника податків в певний період, в певний час.

Отже, якщо податковий орган чітко встановлює період перевірки, в данному випадку з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, то він позбавлений права перевіряти період, який не визначений наказом про проведеня перевірки та направленням на перевірку.

Однак, як слідує з матеріалів справи, в тому числі і з акту перевірки від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 та не заперечується сторонами по справі, незважаючи на вищевказане, відповідач вийшов за межі вказаного періоду та при обчисленні грошового зобов'язання врахував суму 655856,68 грн., яка виникла до 01.01.2010 року. Більше того, підстави її виникнення та період податковим органом не досліджувались.

Згідно п.78.7. ст. 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В свою чергу, згідно положень пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Проте, відповідачем первинні документи, які б підтверджували суму грошового зобов'язання , яке існувало станом на 01.01.2010 року та період його виникнення не досліджувалися. Відтак, зазначена у акті сума (кредиторська заборгованість станом на 01.01.10) не може вважатись доведеною, а враховуючи період, що входить за межі перевірки - є безпідставно визначеною податковим органом.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що оскільки податковий орган чітко встановив період перевірки, а саме з 01.01.2010р. по 30.06.2012р., період, який не визначений наказом про проведення перевірки та направлення на перевірку, податковий орган позбавлений можливості перевіряти його. Тобто, податковим органом протиправно включено до розрахунку суму кредитового сальдо у розмірі 655 856,68 грн., тому така сума не являється наслідком порушення позивачем норм законодавства станом на 01.01.2010р..

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Копичинської виправної колонії Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№112) та Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 2-а/1970/4349/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль