Ухвала суду № 43472275, 02.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/22/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00132 від 28.08.2014 року та рішення № 125000003/2014/000388/1 від 28.08.2014 року про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd (постачальник) та ТОВ «Дельта - 2010» було укладено контракт № H-D/2013-0618 про поставку шин.

19 грудня 2013 року між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd та ТОВ «Дельта - 2010» укладено додаткову угоду до вищезазначеного контракту, якою передбачено що покупець купує шини на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (Incoterms 2000), ціни, кількість та перелік яких відображені в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.

У відповідності до інвойсу № 14HFTD003-TBR від 29.06.2014 року, поставка товару здійснювалась у кількості 192 штук шин за ціною 180,00 дол. США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 34560,00 дол. США. Крім того, цим інвойсом передбачена оплата страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 2800,00 дол. США, що разом із товаром склало 37410,00 дол. США.

Як вбачається з платіжного доручення від 23 липня 2014 року № 338, позивачем здійснено оплату за товар у розмірі 37410,00 дол. США.

З метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту до Київської митниці Міндоходів товариством була подана вантажна митна декларація № 125130005/2014/546507 від 26.08.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 125130005/2014/546507: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна (СMR); коносамент; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок - фактуру (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт); сертифікат відповідності; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат походження товару загальної форми; копія митної декларації країни відправлення; акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

За результатами розгляду поданих позивачем документів митницею було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 28.08.2014 № 125130005/2014/00132.

28 серпня 2014 року позивачем повторно подано митну декларацію № 125130005/2014/546582 та до вище перелічених документів також додано: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3024; видаткові накладні від 27.08.2014 року.

Київською митницею Міндоходів на підставі частини 12 статті 264 Митного кодексу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28 серпня 2014 року № 125000003/2014/000388/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а отже, оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (ч. 11 ст. 264).

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, між відповідачем та декларантом було проведено процедуру консультації.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Крім того, ч. 2 ст. 334 МКУ встановлено, що документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, надаються в усній, письмовій та/або електронній формі.

Разом з цим, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Так, підставами для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів стали розбіжності, які містились у наданих декларантом до митного оформлення документах, зокрема: числові значення одиниці товару згідно з копією експортної митної декларації країни відправлення (Китай) не відповідають, заявленим у інвойсі на поставку за одиницю товару.

Однак, судова колегія не погоджується з таким висновком митного органу, оскільки вказане твердження спростовується виходячи з наступного.

Як вбачається з експортної митної декларації країни відправлення, вартість експортованого товару визначена на рівні 37410,00 доларів США, таким чином ціна такого товару складає 34560,00 доларів США, оскільки, як вбачається із тієї ж експортної митної декларації вартість товару складається із ціни товару, вартості страховки у розмірі 50,00 доларів США та вартості транспортних послуг у розмірі 2800,00 доларів США.

Вартість товару вказана в інвойсі 14НРТО003-ТВРч від 29.06.2014р. складається з аналогічних складових, а саме 34560,00 доларів США - ціна товару, 50,00 доларів США -вартість страхування, 2800,00 доларів США - вартість транспортних витрат, що загалом становить 37410,00 доларів США.

Таким чином, твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартості товару визначеній у інвойсі, є необгрунтованими, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Також, представник відповідача вказувала на те, що видаткова накладна від 25.03.2014 № РН-160 також не підтверджує числових значень оцінюваного товару, оскільки містить вартість шин значно нижчу (168,59 дол. США/шт.), ніж заявлено в інвойсі до митного оформлення - 194,84 дол. США/шт.

Вказане твердження не заслуговує на увагу, оскільки таке порівняння цін, які вказані у видатковій накладній, яка складена 25.03.2014 р. та у інвойсі від 29.06.2014 р. на думку колегії суддів є не правильним, та таким, що не може надати достовірну інформацію про рівень цін на відповідні товари (шини) на внутрішньому ринку, оскільки, курс долара США, до якого прив'язана ціна на автомобільні шини у відповідності до Контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., за цей період не одноразово змінювався, а тому і ціна товару змінювалась в сторону збільшення.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивачем подано до митного оформлення документи на товар ціна якого значно вища, а не нижча за ціни на аналогічний товар відображені у видатковій накладній від 25.03.2014 № РН-160.

Варто також зазначити, що апелянт акцентував увагу на умовах поставки, зокрема, згідно з пунктом 1 та 6 зовнішньоекономічного контракту від 18.06.2013 № H-D/2013-0618 «FOB - порти Китаю» не відповідають зазначений у інвойсі на поставку товару «CIF-Одеса».

З таким твердженням колегія суддів не може погодитися, оскільки у пункті 1 Додаткової угоди № 2 від 19.12.2013р. до Контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., викладено домовленість сторін про внесення змін в пункт 1 наведеного вище контракту, виклавши його в наступній редакції «Продавец продал, а Покупатель купил шины, именуемые в дальнейшем Товары, на условиях FOB или CFR, или CIF, или СІР, или DAP (lncoterms'2000) указаных в счет-фактуре».

Таким чином, інформація щодо умов поставки, зазначена в інвойсі 14HFTD003-TBR від 29.06.2014р., відповідає умовам Контракту № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р., а викладене відповідачем в апеляційній скарзі на позов не відповідає дійсності.

Щодо посилань митного органу про те, що наданий позивачем прайс - лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії, суд зазначає наступне.

Прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс-листах компанії-виробника товару, не мають імперативного характеру і можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

А відтак, дані посилання митного органу також є необґрунтованими і не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Проаналізувавши надані документи, які підтверджуються письмовими доказами, які долучені до матеріалів справи, повно і всебічно дослідивши обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені документи повною мірою ідентифікують оцінювані товари та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують їх ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначених товарів за ціною договору.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що митний орган безпідставно застосував «резервний метод» визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено наявність підстав для застосування резервного методу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00132 від 28.08.2014 року та рішення № 125000003/2014/000388/1 від 28.08.2014 року про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Міндоходів на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 07 квітня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.