Постанова № 43472005, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 рокусправа № 804/8021/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі № 804/8021/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Експертна Група «Континент» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Експертна Група «Континент» (далі - ТОВ ЕГ «Континент») 06 червня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001762204 від 14 травня 2014 року;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ ЕГ «Континент», за результатами якої складено акт №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року «Про результати перевірки правильності нарахування штрафних санкцій ТОВ ЕГ «Континент»;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо складання акта №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року «Про результати перевірки правильності нарахування штрафних санкцій ТОВ ЕГ «Континент».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його прийнято є безпідставними та необґрунтованими. Крім того відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при проведенні перевірки позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність дій щодо проведення перевірки позивача та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками переверяючих осіб які викладені в акті перевірки.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено перевірку правильності нарахування штрафних санкцій ТОВ ЕГ «Континент».

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про необхідність донарахування підприємству ТОВ ЕГ «Континент» фінансові санкції у сумі 367868,75 грн. (а.с.9-10).

Позиція податкового органу про необхідність донарахування фінансових санкцій ґрунтується на тому що, перевіркою встановлено факт неврахування вимог п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України щодо 50% розміру штрафу при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, а саме: на підставі акта перевірки ТОВ ЕГ «КОНТИНЕНТ» №106/225/25017237 складеного відповідачем 11 червня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року №0001122201 на суму ПДВ 1598482 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 367 871,75 грн. (25 відсотків), при цьому не був врахований попередній акт перевірки №744/224/25017237 від 05 квітня 2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення рішення від 23 квітня 2013 року на суму ПДВ 8217 грн. та штрафну санкцію 2054,25 грн. (25 відсотків).

На підставі акта №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762204 від 14 травня 2014 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367868,75 грн. (а.с.11).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача, дій службових осіб відповідача з проведення перевірки та складання за її результатами акта №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Крім того дії відповідача щодо проведення перевірки позивача та складання акта перевірки є протиправними.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Згідно зі статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (стаття 77 Податкового кодексу України).

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції перевірка проводилась на підставі наказу №318 від 25.04.2013 року «Про проведення планової виїзної документальної перевірки», проте, будь-яких підстав для проведення планової виїзної перевірки відповідач не мав, оскільки така перевірка була проведена для перевірки результатів правильності нарахування відповідачем штрафних санкцій ТОВ ЕГ «КОНТИНЕТ», тобто не в межах повноважень, не в випадках та не в порядку встановлених Податковим кодексом України. В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідачем не було надано суду доказів в підтвердження обставин допуску позивачем працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та її проведення. Фактично відповідачем було проведено документальну позапланової невиїзну перевірки позивача, що протирічить зазначеному наказу відповідача №318 від 25.04.2013 року.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки ТОВ ЕГ «Континент», за результатами якої складено акт №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року.

Згідно з підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до положень п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення, яким встановлений обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом в разі порушення платником норм податкового законодавства, виноситься податковим органом за наслідками проведеної перевірки в разі виявлення фактів порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання.

Отже, збільшення визначеного відповідним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання без проведення податковим органом перевірки діяльності платника податків або за відсутності процедури адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового кодексу України, нормами податкового законодавства не передбачається, навіть при виявленні контролюючим органом власної помилки при визначенні грошового зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

В свою чергу, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акта перевірки, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.

При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних відносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.

При цьому оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акта перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого орану щодо виявлених посадовими особами фактів.

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Тому як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акта перевірки. Водночас, таке право виникає на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України в зв'язку із самим фактом складення акта безвідносно до його конкретного змісту.

Таким чином, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків.

Діяльність контролюючого органу із оформлення результатів перевірки, зокрема із складання акта перевірки та формування його змісту не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. В зв'язку з цим, у суду відсутні підстави для задоволення позову платника податків, якщо змістом позовних вимог є визнання протиправними актів перевірки та/або дій контролюючого органу зі складання таких актів чи включення до їх змісту певних висновків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача щодо складання акта перевірки, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду в цій частині та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позову в цій частині. В іншій частині постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі № 804/8021/14 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо складання акта №950/2204/25017237 від 12 травня 2014 року «Про результати перевірки правильності нарахування штрафних санкцій ТОВ ЕГ «Континент» та в цій частині у задоволені позову відмовити.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі № 804/8021/14 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 06 квітня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко