Ухвала суду № 43470675, 27.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 лютого 2015 р. Справа № 804/3320/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до прокурора Дніпропетровської області; заступника начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до прокурора Дніпропетровської області; заступника начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. з позовними вимогами щодо:

визнання протиправним дії заступника начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. у вигляді направлення листом від 14.01.2015р. поданого ОСОБА_1 звернення від 06.01.2015р.;

зобов'язання прокурора Дніпропетровської області розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 06.01.2015р. щодо застосування дисциплінарного стягнення до старшого прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_2

Проаналізувавши зміст позовних вимог, викладених у позові позивачем, суд приходить до висновку, що зазначений позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 06.01.2015р. надав до прокуратури Дніпропетровської області звернення щодо застосування до старшого прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, однак листом від 14.01.2015р. заступник начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. направив позивачу лист від 14.01.2015р., у якому повідомив про направлення вищевказаного зверення до прокуратури м.Дніпропетровська.

ОСОБА_1, вважає, що питання ініційоване у поданому ним зверненні не відноситься до компетенції прокуратури м.Дніпропетровська, а підлягає вирішенню прокуратурою області, у зв'язку з чим, на думку позивача, дії заступника начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. у вигляді направлення листом від 14.01.2015р. поданого ОСОБА_1 звернення від 06.01.2015р. є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, вимоги ОСОБА_1 стосуються застосування до старшого прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зазначеною особою своїх службових обов'язків при проведенні досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12012040650000727, порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, де ОСОБА_1 є потерпілим.

Так, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (п. 1, 2, 3, 4 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України).

Положення Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) регламентують діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, яка стосується сфери публічно-правових відносин, що виникають внаслідок злочинних посягань, відповідальність за які встановлено в нормах кримінального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України , цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України - кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Протягом кримінального провадження потерпілий має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 7 ч. 1 ст. 56 КПК України).

У відповідності до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Так, згідно ст. 306 Кримінально-процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

У статтях 110, 303, 306, 311 КПК України йдеться про оскарження в суді рішень чи дій органів дізнання, слідчого, прокурора, які вони постановили чи вчинили уже під час провадження у кримінальній справі. Суб'єкти, визначені в цих нормах, є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень і тому виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства.

Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.

Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідного висновку дійшов і Конституційний Суд України у судовому рішенні від 14.12.2011р. по справі N 19-рп/2011.

Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч.2 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17, 109, 158, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №804/3320/15 за позовом ОСОБА_1 до прокурора Дніпропетровської області; заступника начальника управління-начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Довгаль М. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський