Рішення № 43467264, 31.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22186/14-ц Провадження № 22-ц/772/976/2015Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія 43 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_8 як законного представника малолітньої ОСОБА_9, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, про звернення стягнення на майно, виселення та зняття з реєстрації, -

встановила:

В жовтні 2014 року ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.06.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є «Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 110 - Ф/06. В зв'язку з порушенням позичальником свого зобов'язання рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23.03.2010 року стягнуто солідарно стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору в розмірі 513 614, 61 дол. США. Станом на жовтень 2014 року рішення суду не виконане, що підтверджується довідкою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором банк прийняв в іпотеку: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходиться цей будинок Згідно із довідкою №20, яка видана квартальним комітетом «Димитрівський» від 13.08.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 Згідно із довідками, що надавалися до банку для видачі кредиту вказані особи не були зареєстровані в даному будинку. 10.06.2014 року банк направив ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення, яку вони отримали 12.06.2014 року, однак вимога не виконана, мешканці добровільно не звільнили житловий будинок, тому позивач просив звернути стягнення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №110-Ф/06 в розмірі 513 614, 61 дол. США , 160, 89 грн. та 1 820 грн. судові витрати на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, реалізацію предмета іпотеки здійснити шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну продажу встановити не нижче за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, що підлягає реалізації, визначеної шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної вартості, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 із іпотечного житлового будинку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2014 року до участі в справі залучено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року позов задоволено.

Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №110-Ф/06 в розмірі 513 614, 61 доларів США, 160, 89 грн. та 1 820 грн. на предмет іпотеки житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну продажу встановлено не нижче за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, що підлягає реалізації, визначеної шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної вартості.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 243, 60 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції необґрунтовано виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із житлового будинку, оскільки останні не отримували письмової вимоги від банку про добровільне виселення із будинку, в будинку зареєстрована малолітня ОСОБА_9, проте рішення органу опіки та піклування про можливість виселення дитини з будинку не надавалося, до участі в справі даний орган залучений не був, крім того рішення Вінницького міського суду від 03 лютого 2015 року призводить до подвійного стягнення заборгованості із ОСОБА_2, оскільки заборгованість в сумі 513 614 ,61 дол. США та 169, 89 грн. вже була стягнута з останньої за рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року, суми заборгованості , зазначені в резолютивній частині рішення суду в розмірі 169, 89 грн. та 1820 грн. необґрунтовані і природа їх походження невідома, всупереч ст. 39 Закону України «Про іпотеку» судом зазначено початкову ціну продажу предмета іпотеки нижчу за звичайні ціни на цей вид майна і не зазначено точного відсотка, крім того загальна площа житлового будинку , який є предметом іпотеки становить 219, 8 кв.м., а тому на зобов'язання за даним кредитним договором поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, яким встановлено заборону звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку».

До початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали заяву про відстрочення виконання судового рішення на три роки, посилаючись на те, що житловий будинок , на який звернено стягнення є єдиним житлом відповідачів, малолітня ОСОБА_9 страждає на хронічні захворювання, ОСОБА_7 потребує постійного медичного нагляду, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не мають доходів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2, ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 апеляційну скаргу підтримала частково, та просила змінити рішення суду першої інстанції, зазначивши еквівалент заборгованості за кредитним договором в національній валюті, відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року та виключити судові витрати в сумі 1820 грн. із суми заборгованості за кредитом, заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 апеляційну скаргу підтримала частково, просила змінити рішення суду в частині визначення заборгованості за кредитним договором в еквіваленті до національної валюти та виключити судові витрати з суми заборгованості по кредиту.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася , про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася , про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з' явилися , про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» - Михайлишена Л.Л. проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому не заперечувала щодо визначення суми кредитної заборгованості в національній валюті, відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року, у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду просила відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - Калинчук С.І. проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, щодо відстрочки виконання рішення суду поклався на розсуд суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

По справі встановлено, що 15.06.2006 року між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 110-Ф/06, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 150 000, 00 дол. США терміном з 15.06.2006 року по 14.06.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 12,5 %річних.

25 квітня 2008 року до кредитного договору внесені зміни та доповнення відповідно до якого збільшився ліміт кредитування до 494 260, 00 дол. США терміном по 14.06.2016 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 14, 3% річних.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 15 червня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки , відповідно до якого банк прийняв в іпотеку: житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 житловою площею 175, 9 кв.м., означений в плані літ. «А» , підвал п/А, вхід в підвал, огорожа №1-4 та земельну ділянку площею 0, 1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходиться цей будинок і належать на праві власності ОСОБА_2 Договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений 15.06.2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. зареєстровано в реєстрі за №3457.

Балансову вартість предмета іпотеки : житлового будинку визначено в сумі 287 213 грн., земельної ділянки - 56 919, 80 грн. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки оцінено в 1 527 519, 80 грн., з яких вартість будинку 1 470 600 грн.(а.с. 10-12).

16.06.2006 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек внесено реєстраційні записи про заборону відчуження та іпотеку нерухомого майна: земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами (а.с. 14-17).

25 квітня 2008 року в зв'язку із внесенням змін до основного зобов'язання до договору іпотеки внесені зміни, посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. за реєстраційним №2332, що підтверджується додатковою угодою № 1 до договору іпотеки (а.с. 13).

До реєстраційного запису Державного реєстру іпотек 25.04.2008 року внесені зміни відомостей про обтяження (а. с. 18).

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року, яке набуло законної сили 23 квітня 2010 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №110-Ф/06 від 15.06.2006 року станом на 30.11.2009 року в розмірі 513 614, 61 дол. США, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 4 085 290,61 грн. та в розмірі 160, 69 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с.6-7).

Відповідно до акта заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Калинчука С.І. від 06.10.2014 року, станом на 06.10.2014 року рішення суду, за яким виданий виконавчий лист № 2 - 425/10 Староміським районним судом м. Вінниці від 12.05.2010 року, не виконано, сума погашення перед АБ «Укргазбанк» становить 0 грн. (а.с.23).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Староміської районної ради м. Вінниці № 1333 від 12.05.2006 року ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Згідно із довідкою №20, яка видана квартальним комітетом «Димитрівський» від 13.08.2013 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (власник з 30.12.2004 року), ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (чоловік власниці), ОСОБА_5 (сестра власниці), ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 (син сестри власниці), - ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 (мати власниці), ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8 (сестра власниці), ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_9 (дочка сестри власниці), ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.9).

Згідно із ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 04 вересня 2013 року у справі №73цс13, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року встановлено, що виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечене договором поруки №110-Ф/06-П від 15.06.2006 року із змінами та доповненнями, внесеними 25.04.2008 року , поручителем позичальника ОСОБА_2, що відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2 призводить до подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором спростовуються вищевказаними нормами законодавства та зазначеними положеннями.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до п. 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

За змістом ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Посилання представника відповідача на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року, який набув чинності 07 червня 2014 року, є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно копії технічного паспорта від 23.12.2004 року, який надавався ОСОБА_2 під час укладення договору іпотеки загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становила 298, 0 кв.м., житлова площа становила 175,9 кв.м., площа по внутрішніх обмірах 351, 7 кв.м. (а.с. 110-113).

При цьому в загальну площу безпідставно не було включено підвальні приміщення коридор І -8,2 кв.м., коридор ІІ - 5,6 кв.м., кладова ІІ - 4,9 кв.м. , підвал IV - 24, 7 кв.м., пральня V -10,3 кв.м. - а всього 53, 7 кв.м.

З наданої відповідачами копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 05.11.2014 року загальна площа житлових приміщень зазначена 219, 8 кв.м., житлова площа 142, 1 кв.м. та площа по внутрішніх обмірах становить 347,8 кв.м.

При виготовлені технічного паспорта в загальну площу приміщень не було включено та віднесено до літніх приміщень : підвальні приміщення коридор І -8,2 кв.м., коридор ІІ - 2,6 кв.м., кладова ІІ - 4,9 кв.м. , підвал IV - 24, 7 кв.м., пральня V -10,3 кв.м. - всього площею 50,9 кв.м., І поверх - котельню VI площею 12,5 кв.м , вхід в підвал VII - 1,8 кв.м., гараж VIII - 29,9 кв.м., ІІ поверх - спортзал 32,9 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011 року (в редакції чинній на час виготовлення технічного паспорта від 23.12.2004 року) житловий будинок садибного типу складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.

Характерними допоміжними приміщеннями будинків є: передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо.

На присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Прибудовою (до житлового будинку) є частина будинку, розташована поза контуром її капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну. Прибудови мають внутрішнє сполучення з основними частинами будинків.

До них відносяться: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, комори, ванні кімнати, вбиральні тощо).

Відповідно до п. 6 Інструкції підрахунок площі приміщень будинку здійснюється за сумою площ внутрішніх приміщень технічного, першого і наступних поверхів. Загальну площу квартир слід визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами: веранди, тамбури і холодні комори - 1,0 , лоджії - 0,5; тераси і балкони - 0,3.

Згідно із п. 6.3 Інструкції (чинної на час виготовлення технічного паспорта від 05.11.2014 року) загальна площа індивідуального (садибного), дачного, садового будинку визначається як сума площ приміщень без урахування площ балконів, лоджій, терас. До загальної площі таких будинків включаються площі всіх поверхів, враховуючи мансардний, цокольний та підвальний.

Відповідно до Державних будівельних норм України. Будинки і споруди Житлові будинки В.2.2-15-2005 , затверджених Державним комітетом України будівництва та архітектури балкон - виступаюча з площини стіни фасаду обгороджена площадка, що служить для відпочинку влітку. Лоджія - перекрите й обгороджене у плані з трьох боків приміщення, відкрите до зовнішнього простору або засклене, що служить для відпочинку влітку. Засклена лоджія не є верандою. Тераса - обгороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді площадки для відпочинку , що може мати дах; розміщується на землі або над нижче розташованим поверхом.

Згідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції правильно оцінено надані письмові докази, зокрема, технічний паспорт від 05.11.2014 року, в якому в порушення вимог п. 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, не було включено до загальної площі будинку підвальні приміщення, а також віднесено до літніх приміщень підвальні приміщення та приміщення котельні VI, входу в підвал VII, гаража, спортзалу, внаслідок чого загальна площа будинку, зазначена в технічному паспорті не відповідає фактичному розміру, і є значно нижчою. З урахуванням вищевказаних приміщень загальна площа будинку становить 347, 8 кв.м.

В порушення вищевказаних норм, в технічному паспорті «загальна площа приміщень» 347, 8 кв.м. зазначена в розділі «шостому» (площа по внутрішніх обмірах).

Виходячи з чого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що загальна площа переданого в іпотеку житлового будинку більша за 250 кв.м., а тому Закон України № 1304-VII від 03 червня 2014 року не поширюється на спірні правовідносини.

Задовольняючи позовні вимоги в частині виселення відповідачів із іпотечного житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. При цьому мешканці будинку не виконали вимогу банку про добровільне виселення з будинку протягом місяця з дня отримання відповідної вимоги, а тому виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-39цс15 в постанові від 18 березня 2015 року, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Як вбачається з договору про іпотеку житловий будинок- по АДРЕСА_1 в м. Вінниці належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. 30.12.2004 року за реєстром № 4523, зареєстрованого в КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі №151 за реєстровим № 21614.

Тобто, ОСОБА_2 в іпотеку було передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому підстави для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла відсутні.

Вищевказані вимоги закону суд першої інстанції не врахував, неповно дослідив обставини справи та дійшов необґрунтованого висновку про задоволення вимог про виселення відповідачів із іпотечного житлового будинку.

Як встановлено рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року станом на 30 листопада 2009 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 513 614, 61 дол. США, що еквівалентно на день ухвалення рішення 4 085 290, 61 грн. та 160, 89 грн., з яких 433 859 дол. США - частина кредиту, що залишилася до погашення; 38 437 дол. США - прострочений кредит; 41 318 , 61 дол. США - прострочені проценти; 79,09 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 81,80 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

В резолютивній частині рішення суду при зазначенні загального розміру заборгованості не зазначено, що сума 160, 89 грн. є пенею, а також не зазначено гривневий еквівалент суми заборгованості 513 614, 61 дол. США, в сумі 4 085 290, 61 грн.

Крім того, в резолютивній частині рішення суду в суму заборгованості за кредитним договором необґрунтовано включено суму 1820 грн., що є судовими витратами, стягнутими рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року , які не входять в суму заборгованості за кредитним договором.

Також при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, судом першої інстанції солідарно стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 243, 60 грн.

Проте, відповідно до п. 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин, судові витрати розподіляються між сторонами порівну, та з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає стягненню по 40, 6 грн. судового збору з кожного.

Виходячи з чого, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Заява відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відстрочення виконання судового рішення підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з п.21 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 28.10.2008 року №12 питання про визначення порядку виконання рішення суду, розстрочку чи відстрочку виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання (стаття 217 ЦПК) розглядаються апеляційним судом, якщо ці питання вирішуються одночасно з ухваленням нового рішення чи зміною рішення. В інших випадках ці питання вирішуються судом першої інстанції.

З наданих відповідачами Витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25 березня 2015 року за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не зареєстровано на праві власності іншого нерухомого житлового майна. Будинок по АДРЕСА_1 є єдиним житлом відповідачів у справі.

Згідно з довідкою ТОВ «Сяйво-Маркет» ОСОБА_4 працює на посаді директора згідно наказу №15-К від 01.04.2005 року та у зв'язку з тим, що з 01.01.2014 року ТОВ «Сяйво-Маркет» не веде фінансово-господарської діяльності з січня 2014 року заробітна плата не нараховується та дохід відсутній.

Згідно з довідкою Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій СГД ОСОБА_2 рахується на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ з 14.04.2005 року та з 2012 року дохід від здійснення підприємницької діяльності відсутній.

Малолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9 перебуває на диспансерному обліку ЦПМСД №3, що підтверджується довідкою №136, а ОСОБА_7 потребує постійного медичного догляду, що підтверджується довідкою ЦПМСД №5 від 25.03.2015 року.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо:

іпотеку включено до іпотечного пулу; відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя; проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про банкрутство.

Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідачів, їх стан здоров'я, відсутність іншого житла, необхідність захисту інтересів малолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, невключення предмета іпотеки до іпотечного пулу, відсутність порушеної справи про банкрутство щодо іпотекодавця або іпотекодержателя, а також неможливість виконання рішення суду щодо реалізації предмета іпотеки у зв'язку з відмовою у задоволенні позову про виселення мешканців будинку, колегія суддів приходить до висновку про можливість відстрочити виконання рішення суду строком на 2 роки, з дня набрання рішенням законної сили, що є достатнім для врегулювання відповідачами житлових та фінансових питань і не завдасть істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, п.1.ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором №110-Ф/06 від 15 червня 2006 року , із змінами та доповненнями (договір №2 ) від 25 квітня 2008 року в розмірі 513 614 (п'ятсот тринадцять тисяч шістсот чотирнадцять) доларів США 61 цент, що еквівалентно 4 085 290 (чотири мільйони вісімдесят п'ять двісті дев'яносто ) грн. 61 коп. , 160 (сто шістдесят) грн. 89 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями , житловою площею 175, 9 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, що належать на праві власності ОСОБА_2.

Реалізацію предмета іпотеки здійснити шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну продажу предмета іпотеки встановити не нижче за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, що підлягає реалізації, визначеної шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 40 (сорок) грн., 60 коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 31 березня 2015 року строком на два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно: