Ухвала суду № 43451929, 24.03.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/22979/14-ц

н/п 4-с/640/6/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючого судді Золотарьова Л.І.,

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними та протиправними дії Київського ВДВС ХМУЮ, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття заходів примусового виконання рішення суду незаконними, протиправними, що порушують його право як стугувача на примусове виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06; зобовязати Київський ВДВС ХМУЮ здійснити заходи примусового виконання рішення суду у строки та спосіб відповідно до чинного законодавства; судові витрати покласти на Київський ВДВС ХМУЮ.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22.10.2014 року на підставі судових рішень державний виконавець відновив виконавче провадження №34201516. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вжити заходів для своєчасного та повного виконання рішень. Станом на 11.12.2014 року державний виконавець не здійснив жодної дії та заходів для примусового виконання рішення. В порушення вимог ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» не забезпечено реального виконання рішення суду шляхом накладення арешту на майно боржника. В порушення ст. 11 Закону, державний виконавець ніяким чином не реагує на заяви та клопотання заявника.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали. Представник зазначив, що державний виконавець відмовився відкривати рахунок для прийняття авансового платежу для здійснення необхідних дій; не накладає арешт на майно боржника, що є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник Київського ВДВС проти задоволення скарги заперечував, зазначив, що він діяв відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», робив запити до державних органів, зокрема, ДПІ; двічі були виставлені боржнику платіжні документи для виконання рішення суду. У звязку з витребуванням виконавчого провадження міністерством юстиції він не мав змови вчиняти виконавчі дії. Подавав апеляційну скаргу, звертався до суду з заявою про розяснення рішення, тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

06.09.2012 року Київським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з поточного рахунку №26206195490022 у ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 2 021 500 грн. 00 коп. та проценти за вкладом у розмірі 376734 грн. 89 коп.

22.10.2014 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_2 було відновлено виконавче провадження ВП №34201516 з примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 виданого 06.09.2012 року.

11.11.2014 року вказане виконавче провадження ВП №34201516 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №45931792, яке веде Київський ВДВС ХМУЮ.

17.11.2014 року державним виконавцем зроблено запит до Державної податкової Служби України про номери рахунків ПАТ АКБ Базис.

19.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Київського ВДВС ХМУЮ про надання реквізитів для внесення грошової суми для здійснення необхідних витрат.

19.11.2014 року стягувач звернувся до ВДВС з заявою, у якій просив відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, провести опис майна боржника та накласти арешт.

21.11.2014 року державним виконавцем були винесені платіжні вимоги направлені 24.11.2014 року ПАТ АКБ Базис для виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 2 021 500 грн. 00 коп. та проценти за вкладом у розмірі 376734 грн. 89 коп.

21.11.2014 року стягувач знову звернувся до ВДВС з заявами, у якій просив відповідно до вимог ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» накласти арешт на нерухоме майно боржника, та видати заборону на його відчуження, звернути стягнення на кошти боржника, направити запити до ДАІ для виявлення транспортних засобів.

22.11.2014 року стягувач надав до Київського ВДВС ХМУЮ заявою з квитанцією від 21.11.2014 року, у якій повідомив про перерахуванням авансового внеску для здійснення необхідних виконавчих дій.

24.11.2014 року постановою управління державної виконавчої служи ГУЮ у Харківській області витребувано з Київського ВДВС ХМУЮ виконавче провадження виконавчого листа №2/2018/2366/2012.

10.12.2014 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012 було повернуто до Київського ВДВС ХМУЮ.

11.12.2014 року державним виконавцем знову були винесені платіжні вимоги направлені ПАТ АКБ Базис для виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06 про стягнення з ПАТ АКБ Базис на користь ОСОБА_1 суму вкладу та процентів.

31.12.2014 року державний виконавець подав апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.06.2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.02.2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, яка надійшла до Київського ВДВС ХМУЮ 23.02.2015 року.

04.02.2015 року у лист ПАТ АКБ Базис зазначив, що виконати платіжну вимогу немає можливості, оскільки банк не має чинної банківської ліцензії та не включено до Державного реєстру банків.

10.03.2015 року Київський ВДВС ХМУЮ звернувся до суду з заявою, у якій просить розяснити рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 року.

У звязку зі зверненням до суду з заявою про розяснення рішення суду, постановою державного виконавця провадження по справі зупинено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогами ч. 2 вказаної статті Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції, про проведення виконавчих дій», Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з п. 6.1 Інструкції, готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення у порядку, передбаченому пунктом 5.1.2 цієї Інструкції. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в тому числі в органах Державного казначейства в порядку, передбаченому Законом ( 606-14 ).

Згідно з п. 6.2 Інструкції, у разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Разом з тим, з часу відновлення виконавчого провадження 22.10.2014 року, враховуючи заяви стягувача від 19.11.2014, 21.11.2014 року про накладання арешту на майно, рахунки боржника, державним виконавцем не було винесено відповідну постанову.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо неможливості прийняття відповідної постанови, чи відмови у винесені постанови про арешт майна боржника тощо.

В судовому засіданні представник ВДВС не зміг пояснити причини чи підстави не накладання, винесення постанови про арешт майна боржника.

До теперішнього часу арешт державним виконавцем так і не накладено.

У звязку з цим, суд вважає, що є підстави для визнання протиправною бездіяльності Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06, зокрема, щодо не здійснення арешту майна боржника для забезпечення реального виконання рішення.

21.11.2014 року стягувачем було внесено на депозитний рахунок авансовий внесок для здійснення необхідних виконавчих дій.

Відповідно до п. 4.18.1 Інструкції, з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.

У звязку з цим, порушень в діях державного виконавця щодо не прийняття на депозитний рахунок ДВС авансового внеску не вбачається.

Вимоги скаржника щодо зобовязання Київський ВДВС ХМУЮ здійснити заходи примусового виконання рішення суду у строки та спосіб відповідно до чинного законодавства задоволенню не підлягають, оскільки є неконкретизованими та фактично такими, що будуть визначати діяльність державного виконавця, що є недопустимим, оскільки державний виконавець сам визначає напрямки, порядок своєї діяльності, яка регулюється ЗУ «Про виконавче провадження» та іншими нормами законодавства.

Відповідно до 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи. що вимоги задоволені частково, суд вважає необхідним стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. (243,60 /2 = 121,80) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 383-389 ЦПК України, ст. ст. 11, 57 ЗУ «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа №2/2018/2366/2012/06, виданого 06.09.2012 року Київським районним судом м. Харкова, в частині не здійснення заходів щодо арешту майна боржника.

Стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий