Постанова № 43449070, 25.03.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/723/15-а

Провадження № 2-а/0203/40/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_2, звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що є громадянкою України і до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю мала 41 роки трудового стажу в Україні, у зв'язку з чим після досягнення пенсійного віку через свого представника за довіреністю 19 січня 2015 року звернулася за призначенням пенсії у відповідності зі ст. 44 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком надання і оформлення документів для призначення (перерахунок) пенсій, проте відповідач відмовив у призначенні пенсії з мотивів неподання заяви про призначення пенсії особисто за місцем свого проживання, неподання документів на підтвердження постійного проживання на території України, що суперечить нормам Конституції України, рішенню Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року, яким визнано неконституційним положення п. 2 ч. 1 ст.49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо не призначення (припинення) виплат з мотивів проживання в іншій державі громадян України, тому позивач через свого представника, просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком з 19 січня 2015 року; зобов'язати УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська призначити, виплачувати, перераховувати, індексувати пенсію за віком та інші пенсійні надбавки, на підставах, визначених пенсійним законодавством як непрацюючому громадянину на вказаний у заяві про призначення пенсії розрахунковий рахунок з 19 січня 2015 року; зобов'язати відповідача виплачувати позивачу з 07 жовтня 2009 року в частині, що стосується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни згідно зі ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; допустити негайне виконання постанови суду в повному обсязі позовних вимог; відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України покласти обов'язок по забезпеченню виконання рішення на начальника УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська; зобов'язати відповідача у відповідності з п.4 ч.1 ст. 63 КАС України.

Ухвалою суду від було відкрито скорочене провадження у даній справі .

Відповідач УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська позов не визнав в повному обсязі, направивши 23 березня 2015 року письмові заперечення, в яких зазначив про визнання рішенням Конституційного Суду України від 09 жовтня 2009 року неконституційним лише положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте положення ст.47 цього Закону, відповідно до яких виплата пенсії здійснюється за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, неконституційними не визнані, у відповідність до Конституції положення цього Закону щодо виплати пенсії громадянам, що постійно проживають за межами України не приведені, тому вважає відмову позивачу у призначенні пенсії за віком правомірною.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, перевіривши доводи позовної заяви в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, у вересні 1997 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та з 17 червня 19999 прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. До 01 лютого 1998 року позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська та отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена у зв'язку з виїздом останньої на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Таким чином, належить визнати, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка має статус дитини війни та має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі визначеному чинним законодавством.

У січні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська з заявою про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з урахуванням підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 19 січня 2015 року. При цьому, просила нараховувати виплати на вказаний банківський рахунок, подала нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, довідку про місце проживання в Україні в Кіровському районі м. Дніпропетровська до виїзду на постійне місце проживання за кордон, свідоцтво Посольства України про місце проживання в державі Ізраїль, копію довідки про заробітну плату, копію диплому та свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб, дублікат трудової книжки, нотаріально посвідчену копію довіреності представника.

Як вбачається з відповіді УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська № Ш 04-15 від 27 січня 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з тим, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію. Крім того до заяви не додано жодного документу на підтвердження місця проживання (реєстрації) в межах України.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що оновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до п. 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації) (п. 29 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Також суд приймає до уваги, що Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що відмова УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська у поновленні позивачу виплати пенсії за віком у зв'язку постійним проживанням в Ізраїлі є неправомірною, такою, що суперечить Конституції та законам України.

Окрім того, доводи апелянта щодо неможливості поновлення виплати позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю реєстрації заявника на території України є необґрунтованими, адже статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

При визначенні часу, з якого належить поновити призначення пенсії, суд приймає до уваги, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається заява.

Пунктом 5 вищевказаного Порядку визначено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

ОСОБА_1 через представника звернулася до УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська з заявою про поновлення виплати пенсії 19 січня 2015 року (а.с.24, 25), таким чином поновлення виплати пенсії повинно здійснюватися саме з вказаної дати.

При цьому суд відзначає, що подання заяви від імені пенсіонера належним представником останнього не може бути підставою для відмови в поновленні пенсійних виплат, адже відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою та в межах заявлених вимог, однак не позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, відтак, суд, з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з підстав ненадання документів підтверджуючих її постійне місце проживання (реєстрації) в межах України, зобов'язати відповідача здійснити розрахунок позивачу пенсії за віком та інші пенсійні надбавки, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплати пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням матеріалів пенсійної справи, на вказаний в заяві банківський рахунок, довічно, з подальшим перерахунком та індексаціями, згідно пенсійного законодавства, починаючи з 19 січня 2015 року; зобов'язати відповідача встановити та виплачувати позивача підвищення до пенсії, в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на вказаний в заяві банківський рахунок, починаючи з 19 січня 2015 року; зобов'язати відповідача виплатити позивачу різницю між пенсією, нарахованою згідно з Законом України № 1058-XIV від 09 липня 2009 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням надбавки дитині війни та фактично нарахованою пенсією за віком, за період з 19 січня 2015 року по день ухвалення судового рішення.

Щодо позовних вимог в частині допустити негайне виконання постанови суду в повному обсязі позовних вимог шляхом єдиноразового стягнення всієї суми боргу, починаючи з 19 січня 2015 року по день ухвалення судового рішення та зобов'язати відповідача в місячний строк надати до суду звіт про виконання рішення суду, суд не знаходить достатніх підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 -11, 71, 99, 183-2 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії/бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська у здійсненні розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком на основі довідки про заробітну плату з архівної справи, підвищення пенсії, як дитині війни.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити розрахунок ОСОБА_1 пенсії за віком та інші пенсійні надбавки, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплати пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням матеріалів пенсійної справи, на вказаний в заяві банківський рахунок, довічно, з подальшим перерахунком та індексаціями, згідно пенсійного законодавства, починаючи з 19 січня 2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська встановити та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на вказаний в заяві банківський рахунок, починаючи з 19 січня 2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська виплатити ОСОБА_1 різницю між пенсією, нарахованою згідно з Законом України № 1058-XIV від 09 липня 2009 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням надбавки дитині війни та фактично нарахованою пенсією за віком, за період з 19 січня 2015 року по день ухвалення судового рішення.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська заінтересованими особами, а так само прокурором, апеляційної скарги з одночасним надсиланням її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя О.В. Колесніченко