Ухвала суду № 43448438, 03.04.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/5179/15-ц

провадження 2-з/201/123/2015

УХВАЛА

03 квітня 2015 року м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01 квітня 2015 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення сум.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2015 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Разом з позовом позивачем до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, та грошові кошти відповідача, в межах позовних вимог, а саме: арешт на нерухоме майно, розташоване за адресою: 49000, АДРЕСА_1; арешт на майно відповідача, яке знаходиться за місцем його проживання за адресою: 49000, АДРЕСА_1; арешт на будь-яке інше рухоме та нерухоме майно, грошові кошти відповідача, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та відповідач свої зобовязання не виконує, а борг не визнає та на думку позивача вживає заходів для відчуження майна, що йому належить, щоб зробити стягнення боргу неможливим і таким чином утруднить виконання рішення суду або взагалі зробить неможливим його виконання.

У частині 2 статті 151 ЦПК України вказано, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову в ній не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову (накладення арешту на майно, що належить відповідачеві), який зазначено у заяві; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначає на які саме грошові кошти, інше майно (рухоме та нерухоме) відповідача слід накласти арешт; не надає документи, які підтверджують право власності (свідоцтво про право власності та інше), відповідача на це майно, що знаходиться у нього або в інших осіб; не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; не вказує інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ідентифікаційний номер фізичної особи (позивача та відповідача), оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України Про виконавче провадження, яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що він повинний містити також індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Крім того, позивач у своїй заяві не додає жодних відомостей відносно дійсної вартості майна на яке слід накласти арешт, однак такі відомості потрібні для визначення, що вид забезпечення позову буде співмірним із заявленими вимогами.

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки вона була подана без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя