Ухвала суду № 43447080, 06.04.2015, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/214/15-ц

Номер провадження 2/540/93/15

06.04.2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Кольвашенко А.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України в судовому засіданні 03 квітня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

в грудні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05.10.2007 між ним та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11229475000, за умовами якого останній надано кредит в сумі 42 000 доларів США. В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ними було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 05.10.2007, за яким ОСОБА_4 передано банку в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 37,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. 22 листопада 2010 року господарським судом Харківської області прийнято постанову, згідно якої фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_3 Даною постановою зобовязано останнього виконати ліквідаційну процедуру, в тому числі здійснити продаж всього майна належного ОСОБА_4, надати суду звіти про виконану роботу і про виплачені кредиторам кошти до 22.05.2011 року. 05.01.2011 позивачем подано до господарського суду Харківської області і до ліквідатора ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3 заяву про визнання майнових вимог на суму 42618 доларів США, що складає 339394,81 грн. ОСОБА_1, в послідуючому 17.08.2011 Харківським апеляційним господарським судом постанову господарського суду Харківської області від 22.11.2010 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 скасовано та провадження припинено, як таке, що було порушено без наявності законних підстав. 22 листопада 2011 року АТ "УкрСиббанк" стало відомо з листа КП "Харківське міське бюро" технічної інвентаризації" про те, що право власності на предмет іпотеки 16.12.2010 на підставі договору купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_5, а 27.12.2010 року - на підставі договору купівлі-продажу до ОСОБА_6, продаж відповідачем здійснено за 110310 грн. До даного часу ОСОБА_3 грошові кошти АТ "УкрСиббанк" не перераховані. У звязку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача вартість реалізованої квартири з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 134916,48 грн та сплачений судовий збір.

Відповідач направив заперечення в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що згідно до ч.4 ст.25 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон № 2343-XII) (в редакції на час подій, які є підставою позову) дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду та за ст.9 зазначеного Закону справи про банкрутство розглядаються господарським судом. Позивач просить виконати вимоги постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010 у справі №Б-39/141-10, яка скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2011, а тому не є чинною. Постанова господарського суду Харківської області від 22.11.2010 направлялася також і позивачу та ним подано дві апеляційні скарги, по яким прийнято відповідні рішення - 10.02.2011 та 18.08.2011 а тому у позивача було достатньо часу для зясування усіх питань у справі, що є підставою для застосування строку позовної давності. Також ч.7 ст.48 Закону про банкрутство кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом та наявні в нього готівкові кошти вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішення господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом. Рішення господарського суду про розподіл коштів відсутнє. Кошти від продажу майна боржника були зараховані на ліквідаційний рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_4, а доказів того, що кошти від продажу майна отримав особисто відповідач, суду не надано. Ліквідатор був лише уповноваженою за рішенням суду особою, мав права та обовязки в межах дії Постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010 по справі №Б-39/141/10 (а.с. 160-164).

В судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що фактичною підставою позову є незаконність дій ліквідатора, який не перерахував кошти на рахунок банку. Крім цього, як було зясовано банком кошти на рахунок нотаріуса за продаж квартири не надходили і яким чином розподілені не відомо. Також повідомив, що до правоохоронних органів банк звертався лише з усною консультацією.

Представник відповідача заперечує проти позову за безпідставністю з підстав викладених у запереченні та повідомила, що особисто відповідач кошти за реалізацію квартири не отримував, його дії незаконними не визнавалися, а тому підстав для задоволення позову немає.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 05.10.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11229475000, згідно з яким ОСОБА_4 надано кредит в сумі 42 000 доларів США, що еквівалентно 212100 грн. За рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2012, зі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ Укрсиббанк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11229475000 в розмірі 47592,54 доларів США (а.с.6-13, 40-46).

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором між ОСОБА_4 та банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна від 05.10.2007, за яким останньою передано банку в іпотеку нерухоме майно квартиру загальною площею 37,5 кв.м., вартістю 236000 грн, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.14-16).

22.11.2010 року господарським судом Харківської області прийнято постанову по справі № Б-39/141-10 (а.с.17-23), згідно з якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_3 Знято заборону відчуження накладену на майнові права на спірну квартиру на підставі договору іпотеки від 05.10.2007. Ліквідатора зобовязано виконати ліквідаційну процедуру, в тому числі - здійснити продаж всього майна належного ОСОБА_4, а також реалізувати майно, що є предметом іпотеки в порядку передбаченому Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, надати суду звіти про виконану роботу і про виплачені кредиторам кошти до 22.05.2011 року.

05.01.2011 року позивачем подано до господарського суду Харківської області заяву про визнання майнових вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, які забезпечені заставою майна, що підлягають задоволенню у першу чергу, сума яких складає 49506,91 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22.12.2010 становить 339394,81 грн (а.с.24,25).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що банк не був включений до реєстру кредиторів і відповідне рішення судом не приймалося.

З копії договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться в АДРЕСА_3 убачається, що 16.12.2010 вона була продана арбітражним керуючим ОСОБА_3 за 110310 грн (а.с.31).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 постанову господарського суду Харківської області від 22.11.2010 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_4 скасовано та провадження припинено, як таке, що було порушено без наявності законних підстав (а.с.26-28, 189-195).

За ухвалою цього ж суду від 24.03.2011, частково скасованою Постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 (а.с. 192-195) було встановлено, що вимоги банку випливають із зобовязань ОСОБА_4 та не повязані зі здійснення нею підприємницької діяльності, а постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2010 зобовязань перед банками нею як ФОП не зазначено.

За листом КП "Харківське міське бюро" технічної інвентаризації" від 18.11.2011 №10279 (а.с.29) право власності на квартиру АДРЕСА_4, що раніше належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_8, за р. № 3048, перейшло до ОСОБА_5, а 27.12.2010 року - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_9 за р. № 2130, перейшло до ОСОБА_6

Відповідно до ч.7 ст. 48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, що діяла на час винесення постанови господарським судом 22.11.2010), кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

З повідомлення господарського суду Харківської області № 06.01-03/010508 від 25.03.2005 вбачається, що в матеріалах господарської справи відсутні відомості та документи про надходження і розподіл коштів від реалізації ОСОБА_3 квартири № 134 в м. Харкові, проспект Перемоги, 56 за договором від 16.12.2010 (а.с. 174).

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону № 2343-XII, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що кошти від реалізації квартири надійшли на рахунок ОСОБА_4, у свою чергу представник позивача повідомив, що кошти на рахунок нотаріуса від реалізації квартири не надходили.

З рішення Дзержинського районного суду від 23 квітня 2012 року вбачається, що після продажу 16.12.2010 квартири арбітражним керуючим, вона 27 грудня 2010 року була повторно продана гр-ну ОСОБА_6 (а.с. 40-66), і у позові банку про визнання недійним первинного договору було відмовлено.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що квартира, яка була предметом іпотеки була реалізована, але кошти від її продажу на рахунок банку не надходили, оскільки як видно зі змісту рішень судів він не міг бути кредитором ФОП ОСОБА_4. В той час посилання банку на зобовязальні відносини визначені ст. ст. 509, 526 ЦК України не можуть бути застосовані судом, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу від 16.12.2010 відповідач діяв відповідно до положень Закону № 2343-XII, як особа уповноважена на вчинення цих дій судовим рішенням, а відтак не може вважатися боржником у справі.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено незаконність дій відповідача, як арбітражного керуючого, при укладенні угоди купівлі-продажу квартири від 16.12.2010, оскільки він вчиняв такі дії на виконання постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010, належних та допустимих доказів того, що кошти внаслідок реалізації квартири він привласнив собі та повинен у звязку з цим відшкодувати завдані позивачу збитки не надано, а відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки в позові відмовлено, а тому з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 06 квітня 2015 року

Суддя :