Ухвала суду № 43444561, 25.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 876/10082/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У квітні 2013 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Ужгородської МДПІ Закарпатської області ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 14/17-2/2570519710 від 14.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45819,34 грн., в тому числі за основним платежем 36655,47 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 9163,87 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач ФОП ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що п.183.10 ст.183 ПК України передбачена відповідальність особи, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платника податку, лише за не нарахування або несплату податку, а контролюючий орган визначив позивачу суму грошових зобов'язань згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, яким передбачено виявлення порушень у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, хоча позивач податкові (митні) декларації, уточнюючі розрахунки не подавав. Вважає апелянт, що оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.02.2013 р. прийняте на підставі норми закону, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, і в ньому не зазначено на підставі якого закону до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція. Безпідставними вважає апелянт твердження відповідача, що лише юридичних осіб стосується п.6 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 05.06.2013 року та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, де просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 21.01.2013 р. по 25.01.2013 р. відповідачем Ужгородською МДПІ Закарпатської області ДПС проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.. Результати перевірки оформлені актом № 173/17-2/2570519710 від 01.02.2013 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено вимоги п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 36655,47 грн. (а.с. 8-12).

На підставі вищевказаного Акта перевірки від 01.02.2013 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення № 14/17-2/2570519710 від 14.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45819,34 грн. (в тому числі за основним платежем 36655,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9163,87 грн.) (а.с. 13).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості тверджень податкового органу про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 36655,47 грн. та щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 14/17-2/2570519710 від 14.02.2013 р., з врахуванням наступного.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткувань згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютери мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п.183.1, п.183.2 ст.183 ПК України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платник податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якої вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 цього Кодексу.

Пунктом 183.10 ст.183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в поряді передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, незалежно від подання реєстраційної заяви особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Також, відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Зі змісту акту перевірки та доводів відповідача видно, що згідно з поданими звітами про використання реєстраторів розрахункових операції в період травня 2011 р. - квітня 2012 р., загальна сума від здійснення операцій поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, сплачена позивачу, як суб'єкту господарювання, покупцями товарів сукупно становить 308794,26 грн..

З урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 ПК України та обставин справи, позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, однак до 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, а саме до 10.05.2012 року, позивачем не було подано заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем було встановлено заниження позивачем за період з 01.05.2012 року по 31.12.2012 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36655,47 грн..

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивачем не оспорюються визначені податковим органом розмір операцій з поставки товарів (послуг) на загальну суму 308794,26 грн. за період травня 2011 р. - квітня 2012 р. та розмір податкового зобов'язання з ПДВ 36655,47 грн..

Стосовно правильності обчислення штрафних санкцій, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та (або) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу передбачено накладення на платника податків штрафу розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо законності оскарженого податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ Закарпатської області № 14/17-2/2570519710 від 14.02.2013 р..

Доводи наведені апелянтом не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк