Постанова № 43443462, 26.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/461/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Дудника В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Міндоходів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голова комісії з реорганізації Полтавської митниці Міндоходів Суворкін Владислав Анатолійович про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.03.2015) до Полтавської митниці Міндоходів, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голова комісії з реорганізації Полтавської митниці Міндоходів Суворкін Владислав Анатолійович про визнання протиправними та скасування наказу № 295-о від 17.12.2014 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1", пунктів 1, 2, підпункту 3.2 пункту 3, пункту 4 наказу № 2-о від 05.02.2015 "Про звільнення ОСОБА_1", поновлення на державній службі в митних органах України на посаді старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Міндоходів з 05.02.2015, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.02.2015 по день поновлення на державній службі в митних органах України, стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Вмотивовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, а тому він повинен бути поновлений на державній службі в митних органах України на посаді старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Міндоходів зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.02.2015 по день поновлення. Вказує, що у відповідача були відсутні як підстави, так і приводи для проведення службового розслідування, результати якого зафіксовані актом №3 від 13.01.2015. Стосовно подій, які склались 06.11.2014 під час проведення "так званих спільних заходів", позивач стверджує, що відповідачем не було вжито заходів ні 05.11.2014, ні 06.11.2014 щодо ознайомлення його з планом завданням від 05.11.2014 №3373/11, не ознайомлено зі складом групи, не повідомлено про мету, час та місце проведення заходів та щодо якого конкретного суб'єкту такі заходи будуть проводитись. 06.11.2014 він не самоусувався від виконання службових обов'язків з виявлення та припинення порушень митного законодавства. Також ОСОБА_1 зазначає, що складаючи протоколи про порушення митних правил №0001/80600/14, №0041/80600/14, №0042/80600/14, №0043/80600/14, №0053/80600/14, №0054/80600/14, №0057/80600/14, №0092/80600/14, №0091/80600/14 він діяв у відповідності до вимог митного законодавства. Позивач вважає, що відповідачем неодноразово незаконно були порушені його права, а тому просить стягнути з Полтавської митниці Міндоходів на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн та витрати, понесені на оплату правової допомоги в розмірі 6000,00 грн.

Позивач та його представник в судових засіданнях позовні вимоги підтримували.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях посилався на те, що ОСОБА_1 при складенні протоколу №0091/80600/14 про порушення митних правил у відношенні гр.ОСОБА_6 не була проведена повна та всебічна перевірка на предмет встановлення всіх обставин справи, необхідних для кваліфікації правопорушення за ознаками частини 3 статті 470 Митного кодексу України. Також вказував на встановлені в ході службового розслідування обставини проведення 06.11.2014 спільного оперативного заходу з працівниками УМВС України в Полтавській області та УСБУ у Полтавській області, спрямованого на виявлення та припинення порушень чинного митного законодавства, під час яких ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків з виявлення та припинення порушень митного законодавства. При цьому, під час документування правопорушення не проявив належної ініціативи, а навпаки його дії мали ознаки сприяння правопорушникам в уникненні відповідальності за порушення чинного законодавства. Крім того, за результатами перевірки службової діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 06.11.2014 встановлені факти систематичних порушень ним вимог статей 494, 495, 511 Митного кодексу України під час складення протоколів про порушення митних правил №0001/80600/14, №0041/80600/14, №0042/80600/14, №0043/80600/14, №0053/80600/14, №0054/80600/14, №0057/80600/14, №0092/80600/14.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.10.1995 по 05.02.2015 перебував на державній службі в митних органах України (а.с.146-149 Т.3), 16.10.1995 ним прийнято присягу державного службовця (а.с. 109 Т.1).

Наказом Полтавської митниці Міндоходів № 140-о від 10.06.2014 позивач переведений на посаду старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями з 10.06.2014 (а.с. 110 Т.1).

Наказом Полтавської митниці Міндоходів № 295-о від 17.12.2014 ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків оголошено догану (а.с. 77 Т.1).

За наказом Полтавської митниці Міндоходів № 2-о від 05.02.2015 за систематичне невиконання без поважних причин вимог митного законодавства та службових обов'язків 05.02.2015 з позивачем розірвано трудовий договір, виплачено компенсації за невикористані щорічні відпустки та за роботу у вихідний день (а.с. 80 - 81 Т.1).

Не погоджуючись з вказаними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наказу Полтавської митниці Міндоходів № 295-о від 17.12.2014 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1", суд виходить з наступного.

Наказом Полтавської митниці Міндоходів № 295-о від 17.12.2014, з посиланням на статтю 14 Закону України "Про державну службу", статтю 147 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків оголошено догану (а.с. 77 Т.1).

Згідно статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №N 3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини 1 статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Зі змісту наказу № 295-о від 17.12.2014 судом встановлено, що його прийнято на підставі службової записки члена комісії з реорганізації Полтавської митниці Міндоходів Дудника В.І. від 16.12.2014 № 06/196 (а.с.29-30 Т.1), пояснень ОСОБА_1 від 17.12.2014 (а.с. 48-49 Т.1) у зв'язку з тим, що позивачем при складанні протоколу № 0091/80600/14 про порушення митних правил відносно громадянки ОСОБА_6 (а.с. 88-91 Т.3) не була проведена повна та всебічна перевірка на предмет встановлення всіх обставин справи, необхідних для кваліфікації правопорушення за ознаками частини 3 статті 470 Митного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, до Полтавської митниці Міндоходів надійшло орієнтування Чопської митниці від 15.07.2014 №03.1-2-13-37/4712-ЕП (а.с.93 Т.3) про те, що 30.06.2014 в зоні діяльності Чопської митниці Міндоходів громадянкою ОСОБА_6 на митну територію України в режимі "транзит" був ввезений автомобіль "HONDA JAZZ", номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Позивач вказує, що відповідно до резолюції керівництва - заступника начальника управління - начальника оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Ярового В.С. були направлені електронні копії орієнтування на митні пости, а йому дана вказівка провести перевірку по даному факту. На адресу вказаної громадянки ним було направлено лист з повідомленням №11/1733 від 26.08.2014 (а.с.95 Т.3) про необхідність явки в Полтавську митницю Міндоходів для дачі пояснень по факту ввезення автомобіля. Також ним в АДВ ГУДМС України в Полтавській області було отримано реєстраційні дані на громадянку ОСОБА_6 (а.с. 92 Т.3). На виклик до митниці громадянка не з'явилась, ні в усній, ні в письмовій формі про обставини ввезення, митного оформлення автомобіля, не повідомила. 05.09.2014 ним здійснено виїзд за місцем проживання громадянки ОСОБА_6, але вдома її не було. Він залишив записку з мобільним та робочим номерами телефонів. Оскільки згідно даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (а.с. 94 Т.3) факт вивезення за межі митної території України зазначеного автомобіля у період з 30.06.2014 по 08.09.2014 був відсутній, позивач дійшов висновку про перевищення ОСОБА_6, встановленого частиною 1 статті 95 Митного кодексу України, десятиденного терміну доставки автомобіля, що перебуває під митним контролем до митного органу призначення (пункту вивезення за межі митної території України), більше ніж на десять діб. Зазначені дії кваліфіковано ним як порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та 08.09.2014 складено протокол про порушення митних правил №0091/80600/14 (а.с. 88-91 Т.3).

Позивач в ході розгляду справи наголошував на тому, що про звернення громадянки ОСОБА_6 до співробітників митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів його не повідомляли, про здійснення митного оформлення автомобіля він не знав. Звертав увагу суду на те, що саме митний пост "Лтава" повинен був в порядку та строки, визначені чинним законодавством, надати до ОУБК та МП Міндоходів та Чопської митниці Міндоходів інформацію про звернення ОСОБА_6 із заявою про зміну митного режиму щодо ввезеного нею автомобіля. Оскільки станом на 30.06.2014 митний пост "Лтава" даний обов'язок не виконав, тому на дату складення протоколу №0091/80600/14 інформація про зняття з контролю орієнтування Чопської митниці Міндоходів від 15.07.2014 №03.1-2-13-37/4712-ЕП, до Полтавської митниці Міндоходів не надходила. Відтак, на основі наявних документів ним 08.09.2014 був складений протокол про порушення митних правил №0091/80600/14.

Судом з'ясовано, що в ході провадження у справі про порушення митних правил №0091/80600/14 встановлено, що автомобіль "HONDA JAZZ", номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 09.07.2014 був доставлений у зону митного контролю місця прибуття автомобільного транспорту ПФ "КМ" (м. Полтава, вул. Половка, 64), про що свідчать відтиски штампу Полтавської митниці Міндоходів "Під митним контролем" на супровідних документах та витягу з електронного журналу обліку автотранспорту та вантажів з ЗМК ПФ "КМ". 20.08.2014 року до Полтавської митниці Міндоходів ОСОБА_6 була подана митна декларація №806020001/2014/100083, згідно якої даний автомобіль був оформлений Полтавською митницею Міндоходів у митному режимі "імпорт" зі звільненням від оподаткування митними платежами на підставі пункту 5 частини 10 статті 374 Митного кодексу України (спадщина).

В ході провадження у справі про порушення митних правил №0091/80600/14, ОУБК та МП було направлено лист про надання інформації та документів від 25.09.2014 №11/1912-вн-ЕП на адресу митного поста "Лтава", в якому запитувалась інформація щодо автомобіля "HONDA JAZZ", кузов НОМЕР_3 (а.с.21 Т.2).

Службовою запискою від 26.09.2014 №13/2379-ЕП (а.с. 22 Т.2) митним постом "Лтава" направлено митну декларацію №806020001/2014/100083 від 20.08.2014 разом з пакетом товаросупровідних документів, згідно якої був оформлений автомобіль "HONDA JAZZ", кузов НОМЕР_3 (а.с.23-44). Також митним постом повідомлено, що листом Полтавської митниці Міндоходів від 28.08.2014 №03/1/13-3160 було поінформовано Чопську митницю Міндоходів про митне оформлення зазначеного транспортного засобу.

Враховуючи те, що даний автомобіль був доставлений в зону діяльності Полтавської митниці Міндоходів з дотриманням строків, які визначені митним законодавством, та оформлений в інший митний режим, заступник начальника Полтавської митниці Міндоходів дійшов до висновку, що в діях громадянки України ОСОБА_6 відсутній склад порушення митних правил, передбачений частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, тобто перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів, в зв'язку з чим, 12.12.2014 прийнято постанову про закриття провадження у справі (а.с.46 Т.2).

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наказу Полтавської митниці Міндоходів №101 від 29.07.2013, ОСОБА_1 надано право регламентованого доступу до програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ПІК ЄАІС Держмитслужби), зокрема, до ПІК "Контроль за доставкою товарів" "МД-7: оператор ДІТМС /ЦА Держмитслужби" (01 /код задачі/ - 27 /код ролі/) (а.с. 244-247 Т. 2). Вказане також підтверджується обліковою карткою реєстрації в ЄАІС Держмитслужби користувача програмного забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 85 Т.3).

Згідно реєстру ПІК ЄАІС Держмитслужби, код задачі - 01 та код ролі - 27 має ПІК "Автотранспортні засоби". Зокрема, розділ 7.4 "Пошук автотранспортних засобів" ПІК "Автотранспортні засоби" дає змогу пошуку автотранспорту за номером кузову, двигуна, шасі (а.с. 82-84 Т.3). Так, наявна у матеріалах справи роздруківка з ПІК "Пошук автотранспортних засобів" відображає інформацію по автомобілю "HONDA JAZZ", кузов НОМЕР_3 - документи ЗМК, ВМД, їх дати та номери (а.с. 18, 151 Т.3).

Таким чином, в ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження факт того, що при складенні протоколу №0091/80600/14 про порушення митних правил у відношенні громадянки ОСОБА_6 позивачем не була проведена повна та всебічна перевірка на предмет встановлення всіх обставин справи, необхідних для кваліфікації правопорушення за ознаками частини 3 статті 470 Митного кодексу України, хоча ОСОБА_1 мав доступ до ПІК, які відображали всю необхідну інформацію про ввезеному нею автомобілю, в тому числі щодо оформлення автомобіля 20.08.2014 Полтавською митницею у митному режимі "імпорт".

Статтею 147 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани або звільнення.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових чи службових обов'язків.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора оперативного відділу ОУБК та МП Полтавської митниці Міндоходів, затвердженої в.о. начальника Полтавської митниці Міндоходів 10.06.2014, старший державний інспектор відділу несе відповідальність за невиконання або неналежне, несумлінне виконання своїх службових обов'язків /пункт 4.1/ (а.с. 82-102 Т.1).

Згідно з пунктом 3.1 посадової інструкції старший державний інспектор відділу має право складати протоколи про порушення митних правил, які за змістом статті 495 Митного кодексу України є доказами у справі про порушення митних правил та мають містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Отже, склавши протокол №0091/80600/14 про порушення митних правил у відношенні громадянки ОСОБА_6 позивачем не була проведена повна та всебічна перевірка на предмет встановлення всіх обставин справи, необхідних для кваліфікації правопорушення за ознаками частини 3 статті 470 Митного кодексу України.

Статтею 148 Кодексу законів про працю України регламентовано, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судом встановлено, що протокол № 0091/80600/14 складений 08.09.2014 (а.с. 88-91 Т.3), постанова в справі про порушення митних правил № 0091/80600/14 від 12.12.2014 (а.с. 78 Т.1), службова записка члена комісії з реорганізації Полтавської митниці Міндоходів Дудника В.І. від 16.12.2014 № 06/196 (а.с. 29-30 Т.1), наказ Полтавської митниці Міндоходів № 295-о від 17.12.2014 (а.с. 77 Т.1).

Отже, дисциплінарне стягнення застосовано з дотримання строків, визначених статтею 148 Кодексу законів про працю України.

За порядком застосування дисциплінарних стягнень, встановленим статтею 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що позивачем 17.12.2014 за фактом складення протоколу №0091/80600/14 від 08.09.2014 про порушення митних правил відносно ОСОБА_6 надані письмові пояснення (а.с. 48-49 Т.1).

За порушення трудової дисципліни до позивача застосовано одне, більш м'яке, стягнення з тих, що передбачені частиною 1 статті 147 Кодексу законів про працю України.

З наказом Полтавської митниці Міндоходів № 295-о від 17.12.2014 позивача ознайомлено під розписку 12.01.2015 (а.с. 128-130 Т.2), а тому суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги статті 149 Кодексу законів про працю України.

В ході судового розгляду з'ясовано, що службове розслідування за цим фактом неналежного виконання позивачем службових обов'язків відповідачем не проводилось.

З огляду на те, що приписами Закону України "Про державну службу", Кодексу законів про працю України, Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, не передбачено обов'язковості службового розслідування, суд вважає, що при підтвердженні факту вчинення ОСОБА_1 вище зазначеного дисциплінарного правопорушення, наказ Полтавської митниці Міндоходів №295-о від 17.12.2014 є правомірним. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу №295-о від 17.12.2014 слід залишити без задоволення.

Надаючи правову оцінку пунктам 1, 2, підпункту 3.2 пункту 3, пункту 4 наказу №2-о від 05.02.2015 "Про звільнення ОСОБА_1", суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що наказом Полтавської митниці Міндоходів від 07.11.2014 №230 (із змінами, внесеними наказами Полтавської митниці Міндоходів від 04.12.2014 № 237 та від 12.01.2015 № 2) (а.с. 129-133, 136 Т.1) призначено проведення службового розслідування за фактами дій старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями ОСОБА_1 під час виявлення, припинення та документування порушень митного законодавства, передбаченого статтею 484 Митного кодексу України, шляхом складення протоколу про порушення митних правил № 0100/80600/14 та його службової діяльності з 01.01.2014 по 07.11.2014.

Зі змісту цього наказу судом з'ясовано, що службове розслідування призначено на підставі доповідної записки від 07.11.2014 № 7844/10, у зв'язку з виявленням можливих ознак порушення службової дисципліни в діях позивача під час проведення 06.11.2014 спеціальних заходів з виявлення, припинення та документування порушень митного законодавства.

За результатами службового розслідування, висновки якого зафіксовані в акті службового розслідування №3 від 13.01.2015 (а.с.172-196 Т. 1), встановлено, що під час проведення 06.11.2014 спільного оперативного заходу з працівниками УМВС України в Полтавській області та УСБУ у Полтавській області, спрямованого на виявлення та припинення порушень чинного митного законодавства, відповідно до Плану заходів оперативного ОУБК та МП Полтавської митниці на 2014 рік від 06.06.2014 №2126/11 (а.с.121-123 Т.1) та на підставі плану-завдання від 05.11.2014 №3373/11 (а.с.120 Т.1) старший державний інспектор оперативного відділу ОУБК та МП Полтавської митниці ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків з виявлення та припинення порушень митного законодавства. При цьому, під час документування правопорушення не проявив належної ініціативи, а навпаки його дії мали ознаки сприяння правопорушникам в уникненні відповідальності за порушення чинного законодавства. Крім того, за результатами перевірки службової діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 06.11.2014 встановлені факти систематичних порушень ним вимог статей 494, 495, 511 Митного кодексу України під час складення протоколів про порушення митних правил №0001/80600/14, №0041/80600/14, №0042/80600/14, №0043/80600/14, №0053/80600/14, №0054/80600/14, №0057/80600/14, №0092/80600/14.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом наведеної норми працівник може бути звільнений на підставі вказаного пункту лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, із врахуванням лише тих заходів дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не скасовані або не зняті.

Таке роз'яснення застосування цієї правової норми дане в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів": "за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року."

Як встановлено судом, в ході службового розслідування встановлено невиконання ОСОБА_1 без поважних причин вимог чинного митного законодавства та службових обов'язків, визначених пунктами 2.4, 2.5, 2.19, 2.139, 2.159, 2.196, 2.199 посадової інструкції, в період з 01.01.2014 по 06.11.2014. Невиконання службових обов'язків ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 по 06.11.2014 кваліфіковано Полтавською митницею Міндоходів як систематичне невиконання таких обов'язків та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України розірвано з позивачем трудовий договір 05.02.2015 (слід відмітити, що в письмовій формі трудовий договір між сторонами не укладався). При цьому, як свідчать матеріали справи, до ОСОБА_1 наказом від 17.12.2014 №295-о застосовано захід дисциплінарного стягнення - догана за неналежне виконання службових обов'язків при складенні протоколу про порушення митних правил №0091/80600/14 від 08.09.2014.

Отже, невиконання за висновками службового розслідування службових обов'язків допущено ОСОБА_1 до застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани наказом від 17.12.2014 №295-о. За таких обставин, суд вважає, що звільнення позивача проведено з порушенням пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що Полтавською митницею Міндоходів в ході розгляду справи правомірності оскаржуваного в частині пунктів 1, 2, підпункту 3.2 пункту 3, пункту 4 наказу №2-о від 05.02.2015 не доведено, оскільки звільнення позивача з публічної служби проведено з порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вказана норма є нормою прямої дії, вона зобов'язує орган, що розглядає трудовий спір, поновити незаконно звільненого працівника саме на попередню роботу, без урахування можливого призначення на посаду іншої особи.

Згідно з частинами 1, 4 статті 2411 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110, визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

З аналізу вказаних норм слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, позивача слід поновити на посаді, з якої його незаконно звільнено, з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 06.02.2015.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2, підпункту 3.2 пункту 3, пункту 4 наказу Полтавської митниці Міндоходів №2-о від 05.02.2015 "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлення його на державній службі в митних органах України на посаді старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Міндоходів підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд вважає, що стягненню з Полтавської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2015 по 26.03.2015 в сумі 4225,55 грн (35 робочих днів х 120,73 грн /середньоденна заробітна плата позивача згідно довідки відповідача від 26.02.2015 №224/9/16-70-10 /а.с. 156 Т.2) з утриманням та перерахуванням до бюджету та відповідних державних цільових фондів податків та зборів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн, суд керується наступним.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України в пункті 13 постанови Пленуму №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказує, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237 1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів спричинення йому моральної шкоди, визначення її розміру.

Посилання позивача лише на сам факт протиправності наказу відповідача не може бути визнано судом достатньою підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки ним не доведено характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характер та розмір немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо).

Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа); якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом наведених норм судові витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 N 3674-VI від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви судовий збір з огляду на положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачем не сплачувався, а тому відповідно у справі відсутні витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У позовній заяві та в ході судового розгляду ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат ним надано до суду квитанції №1ПО від 12.02.2015, № 2ПО від 24.02.2015, розрахунок вартості наданої правової допомоги від 24.02.2015, акт №1 прийому-передачі виконаних послуг від 24.02.2015, розрахунок №2 вартості наданої правової допомоги від 16.03.2015, акт №2 прийому-передачі виконаних послуг від 25.03.2015, ордер від 20.02.2015, договір №15 про надання юридичних послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471 (а.с. 210-214 Т.1, а.с. 118-119 Т.3).

Так, з наданих суду документів слідує, що 06.02.2015 між позивачем та адвокатом Панченко О.О. укладений договір №15 про надання юридичних послуг, відповідно до якого гонорар виконавця (адвоката) становить 6000,00 грн. Оплата даного гонорару підтверджується квитанціями №1ПО від 12.02.2015, № 2ПО від 24.02.2015.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 N 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 складає 1218,00 грн, 40% від якої складає 487,2 грн, в зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 3600,00 грн з огляду на часткове задоволення позову (заявлено "5" позовних вимог, "3" з яких задоволено судом), оскільки матеріалами справи підтверджується, що адвокат позивача підготував та склав адміністративний позов ОСОБА_1, витрачав час на підготовку до судових засідань, вивчаючи матеріали справи, приймав участь в судових засіданнях більше семи годин 25.02.2015, 05.03.2015, 17.03.2015 та 26.03.2015, що підтверджується журналами судових засідань (а.с. 218-220 Т.1, а.с. 248-249 Т.2, а.с. 26-28 Т.3, а.с 157-158 Т.3).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На виконання наведених правових норм постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, підпункт 3.2 пункту 3, пункт 4 наказу Полтавської митниці Міндоходів №2-о від 05.02.2015 "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Міндоходів з 06.02.2015.

Стягнути з Полтавської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.02.2015 по 26.03.2015 в розмірі 4225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію витрат на правову допомогу в розмірі 3600 (три тисячі шістсот) гривень.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді старшого державного інспектора оперативного відділу оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Полтавської митниці Міндоходів з 06.02.2015 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 31 березня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава