Постанова № 43443421, 11.03.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 березня 2015 року справа № 814/3556/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Кришнєва В.М. (довіреність №979/101-05-117-05 від 17.06.14);

від вдповідача: Гусак М.І. (довіреність №228/7 від 20.02.15);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв,54051

доМиколаївської митниці Державної фіскальної служби, вул. Московська 57/а, м.Миколаїв,54017

провизнання протиправним та скасування рішення від 18.10.2013р. № 504000003/2013/000150/2 та картку відмови №504010000/2013/00013 від 18.10.2013 р. , В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Митниця), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, а також визнати нечинною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вірно визначив митну вартість імпортуємих товарів за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (далі - МК України), а саме за ціною договору, тоді як визначення відповідачем вартості товарів за другорядним методом, а саме за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів, є протиправним, адже подані для митного оформлення товару документи не містили будь-яких розбіжностей або неточностей.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в запереченнях вказав, що визначити митну вартість товарів позивача за основним методом виявилось неможливим у зв'язку із не підтвердженням останнім числових значень складових митної вартості товарів і ненаданням на запит Митниці всіх необхідних для цього документів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Суд заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, дійшов наступного.

1 квітня 2013 року між Товариством і ВАТ "Єдина торгова компанія" (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) було укладено контракт № RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 201500 тон натру їдкого (гідроксіду натрію). Ціна товару за домовленістю сторін повинна визначатись за допомогою формули за кожні 10500 тон товару (п. 2.2. Контракту) і за кожну тону товару окремо (п. 2.3.). Так, вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно п. 2.1. і 3.1. Контракту, товар поставляється на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010 і включає всі витрати по доставці товару, які несе контрагент.

Відповідно до специфікації № 8 від 25 вересня 2013 р., у жовтні 2013 р. ВАТ "Єдина торгова компанія" повинно було поставити позивачу 5080,0 +/- 10% тон гідроксіду натрію, за ціною 260,0 доларів США за 1 тону, а всього 1320800,0 доларів США +/- 10%.

18 жовтня 2013 р. позивач подав до Митниці електрону митну декларацію (далі - МД) № 504010000/2013/002269, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 1 МК України.

Для митного оформлення товарів, позивач подав Митниці наступні документи: Контракт, специфікацію № 8, інвойс № ЕКТ/ВЭС/В-246 від 9 жовтня 2013 р., картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 504/2012/0000113 від 29 жовтня 2012 р., накладну СМГС від 9 жовтня 2013 р., довідку про декларування валютних цінностей від 22 липня 2013 р. № 33/40-417, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, копію митної декларації країни відправлення від 9 жовтня 2013 р. № 10311090/041013/0006299, сертифікат проходження товару RUUA 3009053836 від 9 жовтня 2013 р., паспорти якості.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим витребував у Товариства бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, визначену згідно п. 2.3. Контракту; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

У зв'язку із запитом Митниці, в свою чергу 16 жовтня 2013 р. позивач звернувся до постачальника - ВАТ "Єдина торгова компанія" із запитом про надання останнім договору із третіми особами, пов'язаного із Контрактом, розрахунків із вантожовідправниками, доказів оплати комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням Контракту, страхових документів, на який отримав відповідь, що запитувана Товариством інформація є комерційною таємницею і не може бути надана позивачу. Крім того, ВАТ "Єдина торгова компанія" повідомило, що страхування товару не здійснювало.

18 жовтня 2013 р. позивач надав Митниці платіжне доручення в іноземній валюті № 4190 від 14 жовтня 2013 р.; інформацію щодо біржових котирувань Caustic Soda (Europe) ICIS prising за останні 4 тижні, які формували ціну на товар, згідно умов Контракту; біржові котирування; митну декларацію країни відправлення від 9 жовтня 2013 р. № 10311090/041013/0006299. Також, своїм листом за № 470/101-10 позивач повідомив Митницю, що сторони правочину страхування товару не здійснювали і умовами Контракту не передбачено його страхування. Лист позивача містив пояснення і щодо причин відсутності у нього договорів із третіми особами.

18 жовтня Митниця склала картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 504010000/2013/00013 (далі - Картка). Як слідує з цієї Картки, основний метод визначення вартості товарів, на думку Митниці, не може бути застосовано, так як подані Товариством документи не містять всіх даних, які б підтверджували числові значення складової митної вартості: зокрема Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Того ж дня відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2013/000150/2 (далі - Рішення), в якому митна вартість визначена за другорядним методом, передбаченим ст. 57 ч. 1 п. 2 пп. "б" МК України - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 18 жовтня подав до Митниці нову митну декларацію № 504010000/2013/002275, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем Рішення.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 52 ч. 1 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 ч. 1 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Як визначено ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд трактує наведену норму таким чином, що законодавцем наведений перелік документів, які можуть витребовуватись митним органом, але які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, так як деяких документів декларант може і не мати.

Відповідно до ст. 54 ч. 6 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз цієї норми дозволяє стверджувати, що перелік підстав для відмови у митному оформленні є вичерпним.

Як слідує із спірних рішень, відповідач, як на підставу для відмови у митному оформленні товару та подальшому коригуванні їх митної вартості, вказує на ненадання Товариством документів щодо страхування товару і договорів із третіми особами, що призвело до висновку про не підтвердження Товариством числових значень складових митної вартості товарів. Суд знаходить ці доводи відповідача безпідставними.

Ненадання позивачем на запит Митниці документів, які стосуються страхування і договорів із третіми особами, пояснюється об'єктивними причинами - страхування товару не здійснювалось, а договір із третьою особою, під яким відповідач розуміє договір ВАТ "Єдина торгова компанія" із виробником товару, у позивача не може бути в наявності і постачальник відмовився надати його за запит Товариства.

Крім того, суд приходить до висновку про те, що Митниця мала в своєму розпорядженні всі документи, які дозволяли їй перевірити числові складові митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем.

Так, у МД № 504010000/2013/002269 у графі 31, вказано, що позивачем декларується 555742 кг соди каустичної (гідроксиду натрію) у вигляді водного розчину. Ці дані співпадають із обсягом товару, визначеному в інвойсі № ЕКТ/ВЭС/В-246 від 9 жовтня 2013 р. (оскільки кількість товару перерахована у 100% розрахунку, відповідно виходить 555,742). Надані позивачем котировки FOB MED ICIS prising Caustic Soda (Europe) за 30 серпня, 6, 13 і 20 вересня 2013 р. визначають найнижчу ціну соди каустичної на рівні 300 доларів США і протягом періоду поставки товару не відбувалось змін цієї ціні (а. с. 59-67). Враховуючи, що за Контрактом ціна товару визначається за формулою FOB MED Low, тобто за найнижчим показником котировок мінус 40 доларів США, позивач вірно визначив ціну товару у 260,0 доларів США (300-40=260). Саме ця ціна за тону товару вказана в інвойсі № ЕКТ/ВЭС/В-246 від 9 жовтня 2013 р. Відповідно, загальна вартість товару складає 144492,92 доларів США (555,742х260=144492,92). Остання сума і занесена до МД № 504010000/2013/002269 у графі 22.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вірно застосував основний метод розрахунку митної вартості товарів і не допустив помилок в цьому розрахунку.

Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

З урахуванням вимог викладених в ухвалі ВАСУ від 06.11.2014 р. по даній справі судом при розгляді справи були перевірені обставини, які потягли за собою суттєве зниження ціни, задекларованої Товариством, а саме:

Відповідачем було надано суду копії митних декларацій та порівняльну таблицю з якої вбачається, що до вересня 2013 року позивач декларував товар за митною вартістю, яку Миколаївська митниця вважала прийнятою, про цей факт свідчить те, що заявлена декларантом ціна співпадала з цінами по всій території України та така ціна не була скоригована митним органом.

З пояснень позивача щодо підстав отримання суттєвої знижки (40 доларів США за тонну) на придбання товару у посередника за умовами поставки СРТ (з безкоштовною доставкою ) порівняно з найнижчою європейською вартістю аналогічного товару за умов поставки FOB (без обов'язку продавця доставити товар), вбачається що, згідно з п. 2.1 Контракту, ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ - «Фрахт/перевозка оплачені до (…місця призначення)» означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити всі витрати, пов'язані з перевозкою товара до названого пункту призначення.

Таким чином, умови поставки СРТ покладаються на постачальника/продавця обов'язок нести всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення. В даному випадку продавець несе всі витрати по доставці товару до станції Жовтнева (територія покупця), тому всі ці витрати включені в ціну товару.

Сторони також погодили, що згідно з пунктом 2.3 Контракту, ціна на товар за 1 одну тонну в перерахунку на 100 % основної речовини розраховується за формулою FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekly report за попередні періоди відгрузки два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.

Тобто, останній показник - 40 доларів США є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому її неможливо розглядати в якості знижки. Така формула з показником - 40 доларів США прямо передбачена контрактом і тому погодження такої ціни є результатом переговорів та вільного волевиявлення сторін.

При укладенні договору сторони враховували строк дії контракту (на 3 роки), постійний обсяг поставки (біля 6 тисяч тон щомісячно) та відсутність вимог щодо якості товару та його виробника.

З врахуванням зазначеного продавець має можливість виконувати свої договірні зобов'язання, закуповуючи товар у різних виробників.

Митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, тому обгрунтування результатів комерційної домовленості сторін, що передувало укладенню контракту, на формування митної вартості не впливають.

Щодо підстав існування різниці в ціні вищевказаного товару за даними агентства ICIS порівняно з ціною контракту, слід окремо зазначити, що інформація про біржові ціни на товар «сода каустична» агентства ICIS стосується європейського ринку. В даному випадку, товар постачався з Росії, територія якої географічно лише частково належить до європейського континенту. Крім того, ціна на цей товар у зазначених біржових котируваннях визначена на умовах поставки FOB, які згідно з ІНКОТЕРМС-2010 використовуються виключно при морських та внутрішніх водних перевезеннях, в той час як згідно контракту, позивач купував товар на умовах поставки СРТ з доставкою залізничним транспортом.

Крім того, порівняння контрактної ціни на вищевказаний товар з біржовими цінами агентства ICIS є неможливим, оскільки в такому випадку невідомі, а отже не можуть бути враховані такі суттєві умови (які впливають на рівень цін), як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія постачальників тощо. Як слідує з тексту контракту, дані про біржові котирування вартості вищевказаного товару використовувались лише як базовий елемент формули визначення контрактної ціни, тобто суто умовно.

Вищенаведене свідчить, що порівняння цін на товар «сода каустична» агентства ICIS з контрактними цінами для обґрунтування достовірності або недостовірності рівня його митної вартості є недоречним.

Стосовно надання прайс-листів виробника позивач зазначає, що вони не могли бути надані в зв'язку з їх відсутністю, оскільки контракт укладено не з виробником товару. Згідно з наданими сертифікатами якості за контрактом виробниками товару є різні компанії, зокрема: ВАТ «Башкірська содова компанія», ВАТ «Каустік», ВАТ «Хімпром».

Умови контракту не містять вимог щодо виробника товару та його якості, тому при погодженні договірної ціни прайс-листи виробника товару не могли враховуватись, оскільки виробник товару, що має постачатись на момент погодження ціни сторонами невідомий. Визначальними умовами контракту є кількість товару і його ціна.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач не наддав суду належних доказів у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позову.

Відповідачем не доведено також протиправності застосованих до нього штрафних санкцій за порушення законодавства, а отже останні застосовані правомірно.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС від 18.10.2013 р. №504000003/2013/000150/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Миколаївської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2013/00013 від 18.10.2013 р.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 68,82 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (код ЄДРПОУ 33133003).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна