Ухвала суду № 43443399, 06.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

26 березня 2015 р. справа № 804/3026/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Червяченко Д.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кравченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (код 08004581) про визнання протиправним та скасування рішення № 354 від 22.01.2015 р., відшкодування морального ущербу в сумі 3000,00 грн., та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

20 лютого 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати рішення № 354 від 22.01.2015 року протиправним;

- скасувати рішення № 354 від 22.01.2015 року;

- відшкодувати ОСОБА_3 витрати на суди та моральний збиток в сумі 3000 грн.;

- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення щодо приватизації квартири ОСОБА_3 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська із заявою про приватизацію займаної квартири, проте останнім було прийнято рішення № 354 від 22.01.2015 року, яким відмовлено ОСОБА_3 в приватизації займаного житла. Позивач вважає, що відповідачем було грубо порушено права позивача, позивач правом на приватизацію займаного житла, передбаченим Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не скористався, отже відповідач не мав права відмовити позивачу у приватизації займаного житла.

26.03.2015 року в судовому засіданні представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська було заявлено клопотання про закриття провадження у адміністративній справі.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що зі змісту позовних вимог позивачем оскаржується рішення відповідача, як органу приватизації, про відмову у приватизації житла державного житлового фонду, в якому проживає позивач, отже вбачається спір про право на приватизацію житла. За вказаних обставин даний спір не підсудний адміністративному суду, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а виникають із житлових відносин, отже повинен вирішуватися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Представник позивача проти задоволення клопотання про закриття провадження у адміністративній справі заперечував, посилаючись на те, що позов щодо визнання протиправним та скасування рішення № 354 від 22.01.2015 року, відшкодування морального збитку в сумі 3000,00 грн. та зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо приватизації квартири позивачу згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» повинен бути вирішений в рамках адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Також частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Слід зазначити, що законодавство не містить визначення терміну «публічно-правовий спір».

Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору необхідно враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також слід звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Згідно інформаційного листа Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. З огляду на положення частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи положення статті 1 Цивільного процесуального Кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду", метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, яка включає в себе ряд заходів, в тому числі і розгляд відповідних заяв та прийняття відповідних рішень.

Як вбачається зі змісту заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, останній фактично оскаржує рішення № 354 від 22.01.2015 року прийняте Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, як органу приватизації, яким відмовлено у приватизації житла державного житлового фонду, у якому проживає позивач.

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих актів та матеріалів справи, вбачається, що в даному випадку між позивачем та відповідачем виник спір про захист права конкретної фізичної особи на одержання житла в приватну власність, шляхом приватизації який є не публічним, а приватноправовим.

До того ж, у відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

Відповідно до статті 15 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства, суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), визначеної пунктом частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів, встановлена в статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на даний спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача, а в даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.

Отже, дана справа підсудна місцевому загальному суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України, а клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі є таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 73,08 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1/304 від 20.02.2015 року.

На підставі частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Виготовлення ухвали у повному обсязі відкладено на 31 березня 2015 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини ухвали в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 18, 49, 87, 94, 112, 122, 157, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі - задовольнити.

Закрити провадження у адміністративній справі № 804/3026/15 за позовом ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (код 08004581) про визнання протиправним та скасування рішення № 354 від 22.01.2015 р., відшкодування морального ущербу в сумі 3000,00 грн., та зобов'язання вчинити певні дії.

Повернути ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1; індекс 51270, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України сплачену суму судового збору до УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок № 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету - 22030001, у розмірі 73,08 грн., згідно квитанції банківської установи від 20.02.2015 року.

Роз'яснити позивачу право на звернення із зазначеною позовною заявою до місцевого загального суду, за місцезнаходженням відповідача, в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати всім сторонам по справі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 31 березня 2015 року.

Суддя С. В. Прудник