Постанова № 43443069, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 року Справа № 904/9767/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чікіньова А.Д., довіреність б/н від 15.12.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце засідання суду відповідач повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 року у справі № 904/9767/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 року (суддя Петренко І.В.) з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" стягнуто 82624 грн. 45 коп. основного боргу, 4820 грн. 34 коп. пені, 2719 грн. 34 коп. річних, 16188 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 2127грн. 06 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати частково, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 724 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 343 грн. 28 коп. річних та 2463 грн. 14 коп. пені. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" у відзиві на апеляційну скаргу погоджується із контррозрахунком відповідача щодо інфляційних втрат, пені та 3 % річних.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

01.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" (позивач, виконавець) та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (відповідач, замовник) укладено договір №EBFI.Ukr.04-08/550081395, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційні, та/або інспекційні, та/або консультаційні, та/або сюрвейерські послуги, а замовник зобов'язується оплатити послуги по ціні, на умовах та у складі, узгодженому сторонами та вказані у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, яка підписується на кожну окрему задачу в рамках договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що специфікація складається на кожну конкретну роботу, яка поручається виконавцю, та включає наступні розділи:

- найменування та об'єм партії продукції, для котрої виконуються послуги;

- об'єм робіт та строк їх виконання;

- вартість та порядок оплати.

Даний договір вступає в силу з 01.04.2008 року і буде мати силу на першопочатковий строк до 31.12.2008 року та буде автоматично продовжуватися в наступному на один рік за винятком випадку, коли одна зі сторін припинить дію даного договору шляхом письмового попередження іншої сторони не менш ніж за 30 (тридцять) днів до припинення дії договору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 3.10 договору встановлено, що оплата послуг за даним договором здійснюється після завершення виконання послуг та підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності з пунктом 3.11 договору замовник зобов'язаний оплатити всі підтверджені акти приймання-здачі робіт рахунки протягом 10 днів після підписання відповідного акту приймання-здачі робіт. Оплата здійснюється в національній валюті України. Ціни є кінцевими та можуть бути переглянуті лише за погодженням сторін.

Згідно пункту 4.1 договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг (робіт), передбачених у пункті 3.11, останній зобов'язується оплатити виконавцю пеню за кожен день прострочки оплати у розмірі 0,3% від вартості неоплачених у строк послуг (робіт).

01.09.2009 року сторонами підписано специфікацію від 01.09.2009 року №12, де сторони узгодили послуги, які повинні бути надані позивачем.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав обумовлені договором послуги, що підтверджується актами здачі-приймання послуг, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, а саме:

- акт здачі-приймання послуг від 29.07.2013 року UKR13-00219 на суму 19461 грн. 72 коп.;

- акт здачі-приймання послуг від 29.08.2013 року UKR13-00246 на суму 13486 грн. 88 коп.;

- акт здачі-приймання послуг від 30.09.2013 року UKR13-00287 на суму 9340 грн. 58 коп.;

- акт здачі-приймання послуг від 26.11.2013 року UKR13-00325 на суму 21859 грн. 07 коп.;

- акт здачі-приймання послуг від 27.12.2013 року UKR13-00347 на суму 14898 грн. 29 коп.;

- акт здачі-приймання послуг від 21.02.2014 року UKR14-00031 на суму 3577 грн. 91 коп.

Позивачем відповідачу надано послуг на загальну суму 82624 грн. 45 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив погасити існуючу заборгованість, а саме: листом від 28.03.2014 року, який відповідач отримав 02.04.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; листом від 07.05.2014 року, який відповідач отримав 13.05.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; листом від 14.05.2014 року; листом від 22.07.2014 року, який відповідач отримав 28.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; листом від 24.10.2014 року, який відповідач отримав 30.10.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказані листи позивача відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 17.11.2014 року №170/14DNP.EBFI, яку відповідач отримав 18.11.2014 року, однак також залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки в порушення умов договору відповідач не розрахувався за надані йому послуги, товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 82624 грн. 45 коп. основного боргу, 4820 грн. 34 коп. пені, 2719 грн. 34 коп. річних і 16188 грн. 63 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності з пунктом 4.1 договору у випадку порушення замовником строків оплати послуг (робіт), передбачених у пункті 3.11, останній зобов'язується оплатити виконавцю пеню за кожен день прострочки оплати у розмірі 0,3% від вартості неоплачених у строк послуг (робіт).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 4820 грн. 34 коп. за загальний період з 09.12.2013 року по 03.08.2014 року (по кожному акту окремо), три відсотки річних у сумі 2719 грн. 34 коп. за загальний період з 09.08.2013 року по 01.12.2014 року (по кожному акту окремо) та інфляційні втрати у сумі 16188 грн. 63 коп. за загальний період з 09.08.2013 року по 01.12.2014 року (по кожному акту окремо).

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд погодився з розрахунком, складеним позивачем. При цьому суд не дослідив належним чином всі наявні матеріали справи та не з'ясував всі обставини, що мають значення для справи.

Так, при здійсненні розрахунку та визначенні періоду прострочення, позивач керувався п. 3.11 договору, відповідно до якого замовник (відповідач) зобов'язаний оплатити всі підтверджені актами приймання-здачі робіт рахунки протягом 10 днів після підписання відповідного акту приймання-здачі робіт. Але 30.12.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до договору № EBFL.Ukr.04-08/550081395, де п. 3.11. договору викладено в наступній редакції: «Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця вартості наданих послуг протягом 60 календарних днів після надходження підписаного сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, на підставі рахунку, за наявності податкової накладної».

Також, 04.01.2012 року сторонами було підписано додаткову угоду № 8 до договору № EBFL.Ukr.04-08/550081395, відповідно до ст. 2 якої п. 3.11 договору змінено та викладено в наступній редакції: «Замовник зобов'язаний сплатити всі підтверджені актами приймання-здачі робіт рахунки в термін до 60 днів після підписання відповідного акту приймання-здачі робіт. Оплата здійснюється в національній валюті України».

Таким чином, договором передбачений строк для оплати наданих послуг до 60 днів, тоді як період прострочення оплати позивачем визначений виходячи з 10-денного строку для оплати наданих послуг.

Факт укладання сторонами додаткових угод від 30.12.2009 року № 5 та від 04.01.2012 року № 8 до договору від 01.04.2008 року № EBFL.Ukr.04-08/550081395, а також допущена помилка при визначенні періоду прострочення оплати послуг визнається товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно наданого позивачем розрахунку пені станом на 01.12.2014 pоку сума пені склала 3096 грн. 28 коп. Суд в рішенні зазначає, що «перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарський суд визнав його вірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 3096 грн. 28 коп. за загальний період з 09.12.2013 року по 03.08.2014 року (по кожному акту окремо) такою, що підлягає задоволенню». Таким чином, суд погодився з нарахованою позивачем сумою пені 3096 грн. 28 коп. При цьому підстави, за яких відповідно резолютивної частини рішення стягнуто з відповідача пеню у сумі 4820 грн. 34 коп., господарським судом не вказано.

Нараховуючи інфляційні втрати, пеню та 3% річних, позивач у розрахунку зазначив, що датою складання акту здачі-приймання послуг UKR14-00031 на суму 3577 грн. 91 коп. є 21.01.2014 pоку, у зв'язку з чим період прострочення був визначений починаючи з 21.01.2014 року. Проте, до позовної заяви позивачем було додано копію акту здачі-приймання послуг UKR14- 00031, відповідно до якого датою складання даного акту є 21.02.2014 pоку (а.с. 32). Таким чином позивачем невірно вказано у розрахунку дату складання акту, а відтак неправильно визначено період прострочення оплати по даному акту. Проте суд першої інстанції не перевірив наданий позивачем розрахунок на відповідність зазначених в ньому відомостей з реквізитами документів, які додані позивачем до позовної заяви на підтвердження своїх вимог.

При розрахунку інфляційних втрат позивачем та судом першої інстанції не враховано вимоги п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал" при нарахуванні інфляційних втрат враховувався індекс інфляції за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, що суперечить п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14.

Таким чином, приймаючи рішення по справі господарський суд не з'ясував всі обставини справи, не дослідив належним чином наявні у матеріалах справи документи, не перевірив складені позивачем розрахунки інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відповідачем разом з апеляційною скаргою надано контррозрахунок інфляційних втрат, пені та 3% річних по договору № EBFL.Ukr.04-08/550081395, відповідно до якого сума пені складає 2357 грн. 20 коп., сума інфляційних втрат становить 15463 грн. 78 коп., сума 3% річних дорівнює 2376 грн. 06 коп. З цим контррозрахунком позивач погодився, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції перевірено наданий відповідачем контррозрахунок пені, річних і втрат від інфляції та визнано його правильним.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 року у справі № 904/9767/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал", м. Дніпропетровськ 82624 грн. 45 коп. основного боргу, 2357 грн. 20 коп. пені, 2376 грн. 06 коп. річних, 15463 грн. 78 коп. втрат від інфляції і 2056 грн. 43 коп. судового збору, видавши наказ.

В решті позову відмовити».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерне бюро Франке Інтернешенал", м. Дніпропетровськ на користь публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ 1063 грн. 53 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 06.04.15р.