Постанова № 43443063, 01.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року Справа № 904/9754/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Захарченко О.В., довіреність №22 від 29.01.15, представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. у справі №904/9754/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - 2008", м. Сніжне, Донецька обл.

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ

про стягнення заборгованості у сумі 1 256 796,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. ( суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс-2008" 1 179 635 грн. 56 коп. основного боргу, 8 847 грн. 27 коп. річних, 68 313 грн. 62 коп. інфляції, 25 135 грн. 94 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано не виконанням зобов'язання відповідачем перед позивачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар, поставлений на підставі Договору поставки № 14-0646-02.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від 23.12.2014р.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що:

- господарський суд порушив ст..77 Господарського процесуального кодексу України, не задовольнивши клопотання відповідача, про відкладення розгляду справи, що призвело до неправильного застосування ст.ст.625, 613 ЦК України;

- стягнення заборгованості, нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на підставі видаткових накладних та актів приймання-передавання, не можуть розглядатись як доказ виникнення зобов'язання по оплаті поставленого товару, адже, у відповідності до умов договору сторони узгодили, що оплата проводиться на підставі виставлених фактичних рахунків. До позовної заяви рахунки, за якими у відповідача виникла заборгованість, не додані, в тексті позовної та в розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не зазначено;

- позивачем не доведений момент початку нарахування, необхідність якого випливає з аналізу приписів ст.. 625 Цивільного кодексу України, а господарським судом визнаний беззаперечним запропонований позивачем момент початку нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, наведені в апеляційній скарзі та вказала, що проаналізувавши пакет документів, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, документально підтверджується отримання відповідачем 1 801т вугілля на загальну суму 1 772 157,66 грн. Видаткові накладні та акти приймання-передавання вугілля № 18 від 31.03.2014р., № 7 від 25.04.2014р., № 5 від 11.06.2014р. на суму 532 474,56 грн. містять в собі розбіжності щодо номерів вагонів та залізничних накладних, тому не можуть бути належними доказами. У зв'язку з неправильно розраховані і 3% річних та інфляційні втрати.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вказала, що при перевірці бухгалтерської документації дійсно були встановлені розбіжності. При заповнені видаткової накладної № 18 від 31.03.2014р. помилково були зазначені інші вагони ніж в акті приймання-передачі № 18 від 31.03.2014р. Однак марка вугілля, загальна кількість товару, сума та інші реквізити зазначені вірно, що підтверджується залізничною накладною. В актів прийому-передачі № 7 від 25.04.2014р. також допущена помилка в зазначені номера вагону та залізничної накладної. Але видаткова накладна № 7 від 25.04.2014р. має достовірні дані, що збігаються з залізничною накладною. Звертає увагу, що всі видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані відповідачем без зауважень і вугілля поставлене за вищезазначеними видатковими накладними повністю оплачене відповідачем. Рахунки-фактури виписувались в одному екземплярі та направлялися відповідачу. Просить рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки вугільної продукції № 14-0646-02 від 28.03.2014 р., згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, якість, марка, кількість та ціна, якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до Договору, що є невід'ємною частиною, а Відповідач зобов'язується прийняти та сплатити продукцію на умовах, викладених в Договорі ( п.1.1 Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, загальна кількість продукції, яка поставляється, одиниці виміру, асортимент, якість, номенклатура визначаються в Специфікаціях по узгодженню сторін.

Порядок оплати вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору ( п.4.1 Договору).

В п. 4 Специфікацій сторони дійшли згоди про те, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 50 календарних днів з дати відвантаження.

Згідно п. 5.1. Договору, умови, строки поставки Продукції та, у випадку необхідності, перелік вантажовідправника, вантажотримувача та виробників вказуються в Специфікаціях до Договору.

У період з березня 2014 р. по травень 2014 р. сторони підписали Специфікації №№ 1, 2, 3, 4 до Договору, в яких узгодили, що товар поставляється з березня по травень 2014 р.

Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2014 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання Сторонами (п. 12.1. Договору).

На виконання умов договору, постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 2 304 635, 56 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі вугілля, підписаних сторонами (а.с. 27-57).

В порушення умов Договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1 125 000 грн. згідно банківських виписок ( а.с. 58-62)

Заборгованість, що утворилась - 1 179 635, 56 грн.

Позивач, звернувшись до суду просив стягнути сума боргу, 3% річних в сумі 8 847,27 грн. та інфляційні втрати в сумі 68 313,62 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором абоактами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено матеріалами справи відповідач з порушенням строків. але повністю розрахувався за вугілля поставлене в період з 26.03.2014р. по 18.04.2014р. За вугілля поставлене 25.04.2014р. розрахувався частково, борг - 55 334,36 грн. А за вугілля поставлене в період з 04.06.2014р. по 27.06.2014р. на суму 1 124 301,20 грн. оплату не здійснив. При цьому останній платіж (за поставку 27.06.2014р.) повинен був здійснити до 17.08.2014р.

Заборгованість відповідача на суму 1 179 635,56 грн. повністю підтверджується матеріалами справи та правильно стягнута судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 8 847, 27 грн. нарахованих за період з 17.08.2014 р. по 31.10.2014 р. та інфляційні за цей же період в сумі 68 313, 62 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів зазначає, що 3% річних за період з 17.08.2014р. по 31.10.2014р. (93 дня) складають 9 016,94 (1 179 635,56 / 100 / 365 х 3 х 93). А інфляційні втрати за вересень, жовтень 2014р., оскільки інфляція за серпень не враховується, так як прострочення платежу з 17 числа, складає 4 718,54 грн. (індекс інфляції за вересень 2014р. - 102,9, за жовтень - 102,4)

Оскільки заявлена позивачем сума 3% річних є меншою, що є правом позивача і не порушує прав відповідача то суд правильно стягнув 8 847,27 грн. Що стосується інфляційних втрат то з відповідача підлягає стягненню 4 718,54. Тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Всі видаткові накладні та Акти приймання-передачі підписані відповідачем без зауважень. Підпис скріплений печаткою. Претензій щодо кількості поставленого вугілля та його вартості відповідач позивачу не пред'являв.

Відповідно до п.3.1. Договору ціна продукції за одиницю товару наведена в Специфікаціях до договору.

Згідно п.7.1. Договору, продукція вважається поставленою постачальником по кількості, у відповідності з масою, вказаною в залізничній накладній або накладній на відпуск товару.

Колегією суддів були витребувані, а позивачем надані залізничні накладні на поставлене вугілля. Загальна кількість вугілля, зазначеного в залізничних накладних, відповідає кількості зазначеній в актах приймання-передачі та видаткових накладних. Тому кількість поставленого вугілля та його вартість є доведеною.

Відповідно до п.2.3.договору кількість кожної партії продукції зазначається у Сертифікаті якості, рахунку-фактурах та залізничній накладній. Відповідачем на вимогу суду надані копій рахунок-фактур. При огляді рахунок-фактури № 31/03-1 від 31.03.2014р. та рахунок-фактури № 25/04-1 від 25.04.2014р. (вугілля марки АО (25-50) встановлено, що зазначені в них номери вагонів та залізничних накладних повністю співпадають з номером залізничної накладної та зазначеним в ній номером вагону.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. А рішення суду підлягає зміні в частині інфляційних втрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. у справі №904/9754/14 змінити в частині стягнення інфляції, стягнувши з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс - 2008" 4 718,54 грн. інфляційних.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанов складено 06.04.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха