Рішення № 43442693, 26.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/24/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 Справа № 908/675/15-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1)

до Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062 м. Донецьк, вул. Артема, 68)

про стягнення 33 366 грн. 71 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька область, м. Маріуполь звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк про стягнення 33 366 грн. 71 коп. збитків у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно зі ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та ст. ст. 1, 3 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції”, якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 03.02.2015р., справу № 908/675/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/675/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/24/15 та призначено судове засідання на 03.03.2015р.

Ухвалою суду від 03.03.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 26.03.2015р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Представник позивача у судові засідання 03.03.2015р. та 26.03.2015р. не з’явився, надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судові засідання, відкриті 03.03.2015р. та 26.03.2015р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 03.03.2015р. та ухвала суду від 03.03.2015р. про відкладення розгляду справи на 26.03.2015р. було направлено на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи – подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-062052/14, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу” зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі, коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 нього пункту, У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення” суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, - які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого суду, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи”, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійсни їй повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час ї місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вичиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК України.

Ухвала суду від 04.02.2015р. була розміщені на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Інформація про дату призначених судових засідань була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy).

Крім того, 03.03.2015р. протягом робочого часу роботи господарського суду працівники суду з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи і передачі телефонограми зателефонувала на номери телефонів 062-319-46-18, 062-319-58-77, 062-319-47-22. Однак, за вказаними вище номерами телефонів ніхто не відповів, про що складено відповідний акт.

Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з’явитися в судове засідання та представляти інтереси Державного підприємства “Донецька залізниця”, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Господарським судом встановлено, що на виконання договору № ММД-13.50-13-0757/152 від 31.12.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест Холдинг», який здійснює поставки на умовах FCA по залізничній накладній № 52561495 від 21.09.2014р., вантажовідправник Публічне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод” в напіввагонах №№ 60972932, 56962665, 54784384, 56968274, 53528451, 55329502, 60029162 на адресу позивача здійснив поставку коксу доменного.

Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

При прибутті на станцію Маріуполь-Сортувальний 23.09.2014р. була здійснена перевірка вантажу з представниками залізниці.

В результаті перевірки вантажу була виявлена недостача в напіввагоні № 60972932 у кількості 2100 кг, в результаті чого складено комерційний акт № БН № 723141/599 від 23.09.2014р.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до комерційного акту № БН № 723141/599 від 23.09.2014р. «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразна. Поверхня вантажу маркована вапном. С 1-7 люк знята шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ складає:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 60972932 - 41640кг.

Фактично виявилося - 39540кг. Недостача - 2100кг

41640кг х 2% (природний спад) = 832,80кгкг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 2100кг-832,8 () кг = 1267,20кг

3742,52 грн. х 1,26720тн = 4 742,52грн.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить - 4 742 грн. 52 коп.

Недостача в напіввагоні № 56962665 в кількості 2 600кг та був складений комерційний акт БН № 723142/600 від 23.09.2014р., в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразна. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1-7 люк знята «шапка». Маркування порушене. Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 56962665 - 43450кг.

Фактично виявилося - 40850кг. Недостача - 2600кг

43450кг х 2% (природний спад) = 869,00кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 2600кг-832,80кг = 1731кг

3742,52 грн. х 1,731тн = 6478,20грн.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить – 6 478 грн. 20 коп.

Недостача в напіввагоні № 54784384 в кількості 2 250кг та був складений комерційний акт БН № 723143 / 601 від 23.09.2014р, в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразна. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1-7 люк знята «шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 54784384 - 43230кг.

Фактично виявилося - 40980кг. Недостача - 2250кг.

43230кг х 2% (природний спад) - 864,60кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 2250кг-864,60кг = 1385,40кг 3742,52 грн. х 1,38540тн = 5184,89грн.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить - 5 184 грн. 89 коп.

Недостача в напіввагоні № 56968274 в кількості 1 500кг і був складений комерційний акт БН № 723144/602 від 23.09.2014р., в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразна. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1-7 люк знята «шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 56968274 - 39600кг.

Фактично виявилося - 38100кг. Недостача - 1500кг

39600кг х 2% (природний спад) = 792,00кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 1500кг-792кг = 708кг

3742,52 грн. х 0,708тн - 2 649,70грн.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить - 2 649 грн. 70 коп.

Недостача в напіввагоні № 53528451 в кількості 2 450 кг і був складений комерційний акт БН № 723145/603 від 23.09.14г, в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразная. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1 -7 люк знята «шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 53528451 - 42350кг.

Фактично виявилося - 39900кг. Недостача - 2450кг 42350кг х 2% (природний спад) = 847,00кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 2450кг-792кг = 1658кг 3742,52 грн. х 1,658тн = 6 205 грн. 10 коп.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить – 6 205 грн. 10 коп.

Недостача в напіввагоні № 55329502 в кількості 2 200кг і був складений комерційний акт БН № 723139/597 від 23.09.2014р. в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразная. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1-7 люк знята «шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52 грн.

Вага згідно документа в напіввагоні № 55392502 - 42600кг.

Фактично виявилося - 40400кг.

Недостача - 2200кг

42600кг х 2% (природний спад) = 852,00кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 2200кг-852кг = 1348кг 3742,52 грн. х 1,348тн = 5 044 грн. 92 коп.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ складає 5 044 грн. 92 коп.

Недостача в напіввагоні № 60029162 в кількості 1 650кг і був складений комерційний акт БН№ 723140/598 від 23.09.2014р., в якому зазначено, що «завантаження у вагоні вище рівня бортів, шапкообразная. Поверхня вантажу маркована вапном. З 1-7 люк знята «шапка». Маркування порушене.

Вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить:

Вартість 1 тонни з ПДВ- 3742,52грн. Вага згідно документа в напіввагоні № 60029162 - 41600кг.

Фактично виявилося - 39950кг.

Недостача - 1650кг.

41600кг х 2% (природний спад) = 832,00кг вага піввагона з урахуванням природної втрати.

Недостача з урахуванням природної втрати становить: 1650кг-832кг = 818кг 3742,52 грн. х 0,818тн = 3 061 грн. 38 коп.

Таким чином, загальна вартість недостачі з урахуванням ПДВ становить - 3 061 грн. 38 коп.

Загальна сума недостачі складає 33 366 грн. 71 коп.

Пунктом 28 “Правил приймання вантажів до перевезення” передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Жодних зауважень з боку перевізника при прийманні вантажу до перевезення в залізничні накладній не зазначено.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Згідно ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

За приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов’язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) у даному спірному перевезенні становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил перевезення вантажів, кількість товару визначається у урахуванням природної втрати 2%.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Вказані обставини свідчать що нестача вантажу трапилася на шляху прямування, саме тоді, коли відповідальним за збереження вантажу був відповідальний перевізник, а отже саме відповідач повинен сплачувати вантажоотримувачу вартість втраченого вантажу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць України).

Аналогічні положення закріплені ст. 314 ГК України та ст. 924 ЦК України, відповідно до яких перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 114 Статуту залізниць України визначено, що Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

За приписами ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 127 Статуту залізниць України встановлено, що Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

За розрахунком позивача, який здійснено з урахуванням норми недостачі та суми ПДВ, розмір понесених збитків становить 33 366 грн. 71 коп.

Оскільки ДП “Донецька залізниця” не доведено факту виникнення недостачі з незалежних від відповідача обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ “Маріупольський МК імені Ілліча” про стягнення 33 366 грн. 71 коп. збитків є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України – 26.03.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Маріуполь, Донецька область до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001 м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 33 366 (тридцять три тисячі триста шістдесят шість) грн. 71 коп. збитків, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.03.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.