Постанова № 43441720, 01.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа № 922/4720/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

за участю представників:

позивача - Макаренко О.А.,

першого відповідача - Кулабухов О.В.,

другого відповідача - Зучек Є.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 730 Х/1-7), апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 368 Х/1-7) та апеляційну скаргу позивача (вх. № 972 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.01.15 у справі

за позовом Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м. Чугуїв,

до

1) ТОВ "Завод Евєркон", м. Чугуїв,

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків,

про визнання угоди недійсною та усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання недійсною додаткової угоди №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н від 28.12.2005 року, укладеного між відповідачами; виселення першого відповідача з нежитлових приміщень: кім. № №44,45,46,49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10 кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, м/р "Авіатор",162.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає про те, що під час дії договору оренди №2299-Н змінилась особа, яка має повноваження на розпорядження державним майном, що є предметом договору оренди, тобто РВФДМ України по Харківській області втратило право надавати в оренду окреме нерухоме майно, яке знаходиться на балансі позивача та, як наслідок, втратило право на вчинення будь-яких дій щодо такого майна.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2015 року (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області і ТОВ "Завод Еверкон" від 28.12.2005 року. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині відмови у позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким виселити першого відповідача з нежитлових приміщень: кім. № №44,45,46,49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10 кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, м/р "Авіатор",162.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суду першої інстанції були надані належним чином засвідчені копії квитанцій про направлення відповідачам листа ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний" № 869 від 11.07.2014 року, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог в частині виселення першого відповідача із спірних приміщень.

Перший відповідач також із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині визнання недійсною додаткової угоди №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н, постановити в цій частині нове рішення - яким у позові відмовити, в іншій частині - просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач зазначає, що Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.12р., який набрав чинності 30.10.12р., не передбачено регулювання правовідносин, що виникли до вступу в дію цього закону, тому даним законом не можуть регулюватись правовідносини за договором оренди №2299-Н від 28.12.05р. Крім того, на думку першого відповідача, позивачем не надано належних доказів в підтвердження наміру позивача використання спірного орендованого майна для власних потреб.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині визнання недійсною додаткової угоди №11 від 16.10.2014 року до договору оренди №2299-Н, постановити в цій частині нове рішення - яким у позові відмовити, в іншій частині - просить залишити рішення без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач зазначає що власник орендованого майна, який має намір використовувати таке майно для власних потреб, повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору, як це встановлено статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Відповідачі були попереджені власником майна з порушенням строку, встановленого законом для такого попередження, тому другий відповідач вважає, що мав усі правові підстави на продовження строку договору оренди, укладаючи спірну додаткову угоду №11 від 16.10.14р.

В судовому засіданні представник позивача свою апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарги відповідачів - заперечував.

Представник першого відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення. Свою апеляційну скаргу та скаргу другого відповідача підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення. Свою апеляційну скаргу та скаргу першого відповідача підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Евєркон" (орендар) 28.12.2005 року укладено договір оренди №2299-Н (далі договір оренди). До вказаного договору оренди укладались додаткові угоди №№1-10, якими сторони погоджували зміни до договору оренди, зокрема щодо терміну дії цього договору.

Як вбачається із змісту договору оренди та додаткових угод до нього орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кім.№№ 44, 45, 46, 49 на 2-му поверсі 2-х поверхової будівлі штабу (інв.№33), площею 144,80 кв.м, в 1-поверховій будівлі виробничого цеху №2 (інв.№7) площею 372,10кв.м, загальною площею 516,90 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, м/р "Авіатор" (далі -Майно), що перебуває на балансі Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (далі -балансоутримувач) (п.1.1 договору оренди).

Згідно з п. 10.1. договору оренди цей договір укладено строком на 11 місяців, діє з 28.12.2005 року до 27.11.2006 року.

Як зазначалося, сторонами неодноразово вносилися зміни щодо строку дії договору, так, зокрема, 22.10.2013 року додатковою угодою №10 до договору оренди №2299-Н від 28.12.2005 року сторони визначили, що цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто з 29.10.2013 року до 29.09.2014 року.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" 16.10.2014р. була укладена спірна додаткова угода №11 до договору оренди, якою цей договір продовжено строком на 11 місяців, тобто до 29.08.2015 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Законом України від 06.09.2012 № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набув чинності 30.10.12р., доповнено статтю 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" частиною 8, згідно з якою відносини оренди рухомого та нерухомого майна державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, оборонно-промислового комплексу, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

У відповідності до ч. 3 статті 3 вказаного Закону передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном "Укроборонпром", крім випадків передачі в оренду цілісних майнових комплексів підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких орендодавцем є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до Переліку державних підприємств, що включені до складу Державного концерну "Укроборонпром", що є Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" включене до складу ДК "Укроборонпром".

Пунктом 15 Статуту Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

Згідно з ч.1 ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ст. 136 ГК України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Беручи до уваги наведене, враховуючи приписи частини 8 статті 1, частини 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 3 статті З Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", починаючи з 30.10.2012р., коли зазначений закон набув чинності Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не мало статусу орендодавця спірного державного майна, тому не мало й повноважень на укладання додаткової угоди №11 від 16.10.14р. про продовження строку оренди за договором оренди №2299-Н.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що додаткова угода № 11 від 16.10.2014р. до договору оренди №2299-Н має бути визнана недійсною з огляду на те, що при її укладанні РВФДМ України по Харківській області не мав стосовно спірного орендованого майна функцій орендодавця, тобто Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області втратило право укладати угоди щодо продовження дії договору оренди, чим були порушені вимоги ч. 8 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Щодо позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Евєркон" із займаних приміщень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Матеріали справи містять копію листа Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" №869 від 11.07.2014р., надісланого відповідачам, в якому йдеться про те, що у зв'язку з закінченням 20.09.2014р. строку дії договору оренди №2299-Н від 28.12.2005 року підприємством заплановано подальше використання державного нерухомого майна для власних потреб з метою виконання завдань державного оборонного замовлення. Крім того, в цьому листі зазначено про відсутність наміру ДП "ЧАРЗ" продовжувати орендні відносини з підприємством другого відповідача та запропоновано добровільно звільнити орендовані приміщення у відповідності до вимог договору оренди від 28.12.05р.

Однак, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивачем не надано належних доказів, в підтвердження направлення даного листа на адресу відповідачів, як це передбачено чинним законодавством про оренду державного та комунального майна.

Наявні в матеріалах справи копії повідомлень про вручення поштового відправлення та фіскальних чеків (т.1 арк.134, 135) не можуть вважатись належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України, оскільки належним чином не засвідчені, як це передбачено п. 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно- розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55.

Щодо доданих копій вказаних документів, що додані до апеляційної скарги, слід зазначити, що згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано неможливість подання вищевказаних документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для прийняття цих доказів до уваги.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку відсутні заперечення щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які встановлені договором.

Тобто договір оренди №2299-Н продовжений строком на 11 місяців, до 29.08.2015 року, оскільки до матеріалів справи сторонами не надано належних доказів наявності заперечень проти його продовження, тому відсутні підстави для виселення першого відповідача.

Позивачем до матеріалів справи надана копія Плану реструктуризації ДП "ЧАРЗ" та перелік будівель і споруд, які входять до складу ЦМК підприємства до реструктуризації. Між тим цими документами не підтверджується намір позивача використовувати спірне орендоване майно для власних потреб.

До матеріалів справи також додане листування позивача і відповідачів та проекти договору оренди нерухомого державного майна №2/2014/ОН, які свідчать про намір позивача надати в оренду другому відповідачу спірне нерухоме майно (арк. 43-65).

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо виселення другого відповідача є недоведеними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційних скарг не спростовують вищевикладені обставини та висновки, а тому - апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.04.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.