Ухвала суду № 43441600, 31.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2228/15

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Станкевича В. А., Ступакова О. А.

при секретарі Стадніченко А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельних об'єктів" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору дольової участі в будівництві житла недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02. 12. 2014 р.,

в с т а н о в и л а:

29. 09. 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельних об'єктів" (далі ТОВ "Будівельних об'єктів") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, з проханням визнати недійним договір дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 11. 03. 2004 р., укладений між ОСОБА_2 і ТОВ "Будівельних об'єктів".

В обґрунтування позову вказано, що на балансі позивача знаходиться 90-квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 і за зазначеним договором відповідач мав сплатити позивачу 214400 грн. і отримати в рахунок сплаченої долі квартиру загальною площею 80,0 кв. м., але при зміні керівництва позивача не було виявлено вказаного договору і відсутні дані про сплату відповідачем коштів, ОСОБА_2 не заперечує проти визнання договору недійсним, а ОСОБА_3 безпідставно проживає з 2003 р. в АДРЕСА_1, не сплачуючи за комунальні послуги. Одночасно зазначається, що ОСОБА_2 укладав договір дольової участі при будівництві будинку АДРЕСА_1 і скористався вказаним договором дольової участі у будівництві житла та оформив право власності на АДРЕСА_1. Крім того, в позові зазначено, що ст. 203 ЦК України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у тому числі волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі, на підтвердження позовних вимог є посилання на ст. ст. 203, 215 ЦК України, з виділенням жирним шрифтом, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02. 12. 2014 р. відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ "Будівельних об'єктів" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору дольової участі в будівництві житла недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити позов ТОВ "Будівельних об'єктів" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору дольової участі в будівництві житла недійсним.

Одночасно посилається на те, що ОСОБА_3 при будівництві будинку АДРЕСА_1 працював на посаді заступника генпідрядної організації "Арманд" на безоплатній основі його інтелектуальної праці і отримання на пільгових умовах кв. 33 у цьому будинку і надземного гаражу № 2 з підсобним приміщенням 2-го поверху, а в липні 1999 р. йому було запропоновано перейти на роботу в ТОВ "Будівельних об'єктів" на посаду заступника генерального директора на тих же пільгових умовах отримання квартири та гаражу. 27. 08. 1999 р. ним був укладений договір про дольову участь в будівництві житла з ТОВ "Будівельних об'єктів" зі сплатою пільгової вартості квартири, а 25. 10. 2000 р. між ним та ТОВ "Будівельних об'єктів" був укладений договір дольової участі в будівництві гаражу за ціною себе вартості і він сплатив грошові кошти з переплатою, що було враховано як погашення боргу по оплаті квартири. Вказує на те, що ним повністю виконані умови вказаних договорів, а ТОВ "Будівельних об'єктів" не передало йому у власність квартиру та гараж, а в іншій справі у 2006 р. за ОСОБА_2, який стверджував, що за укладеним договором про дольову участь він сплатив гроші, було визнано право власності на АДРЕСА_1. Посилається на наявність багатьох судових справ і рішень за участю ТОВ "Будівельних об'єктів" і, що у позові ТОВ "Будівельних об'єктів" заявлено про те, що при прийомі справ новим директором ТОВ "Будівельних об'єктів" не виявлено ніяких платіжних документів з оплати ОСОБА_2 за квартиру і ніяких грошових перерахувань на рахунок ТОВ "Будівельних об'єктів" від ОСОБА_2 не поступало.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, а Єжова Н. Д., представник ТОВ "Будівельних об'єктів", не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будівельних об'єктів" про визнання недійсним договору про дольову участь у будівництві житла, укладеного з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а обставини, викладені в позовній заяві надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи тому, що ОСОБА_2 є законним власником квартири АДРЕСА_1, і факт виконання відповідачем спірного договору дольової участі у будівництві багатоквартирного будинку від 11. 03. 2004 р. визнано рішенням суду першої інстанції в іншій справі.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Договір про дольову участь у будівництві ЦК України не передбачено. При розробці та укладанні такого договору його сторони керуються ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, та ст. 627 ЦК України, яка вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 203 (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) ЦК України (в редакції на час спірних правовідносин):

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду лише в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Крім того, ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що за договором про дольову участь у будівництва житла від 11. 03. 2004 р., укладеним між ТОВ "Будівельних об'єктів" і ОСОБА_2, останній мав сплатити ТОВ "Будівельних об'єктів" 214400 грн. і отримати від останнього квартиру загальною площею 80 кв. м.

У письмовій заяві до суду (вх. №88962/14 від 02. 02. 2014 р.) ОСОБА_2 з проханням розглядати справу у його відсутність пояснює, що ніколи не стверджував про недійсність договору дольової участі у будівництві та не стверджував, що не мав наміру на виконання його умов і посилається на наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси у 2006 р., за яким при визнанні його позову з боку ТОВ "Будівельних об'єктів" на підставі цього договору за ним визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13. 07. 2006 р., яке набрало чинності, було задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "Будівельні об'єкти" і визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що при розгляді цієї справи Єжова Н. Д., представник ТОВ "Будівельні об'єкти", визнала повністю позов ОСОБА_2 і судом було встановлено, що ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов'язання за договором дольової участі у будівництві багатоквартирного будинку, укладеного 11. 03. 2004 р. між ним та ТОВ "Будівельні об'єкти".

Вказані обставини справи підтверджені матеріалами справи та сторонами у справі (позивачем і відповідачем, які є сторонами оспорюваного договору про дольову участь в будівництва житла) не оспорені і ОСОБА_3 у даній справі не спростовані.

Аналізуючи матеріали справи апеляційний суд з урахуванням вищенаведених правових положень вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Будівельні об'єкти" є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а обставини, викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи тому, що ОСОБА_2 є законним власником квартири АДРЕСА_1, і факт виконання відповідачем спірного договору дольової участі у будівництві багатоквартирного будинку від 11. 03. 2004 р. визнано вищевказаним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13. 07. 2006 р.

При цьому, апеляційний суд враховує положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення позову ТОВ "Будівельних об'єктів" з урахуванням вказаних правових положень спростовуються матеріалами справи, а доводи апеляційної скарги, які виходять за межі позову ТОВ "Будівельних об'єктів", у даному випадку не мають правового значення.

При цьому, з урахуванням доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, які різняться від позовних вимог ТОВ "Будівельних об'єктів" та знаходяться за їх межами, і пояснення представника ТОВ "Будівельних об'єктів" про визнання апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги, що як ТОВ "Будівельних об'єктів", так і ОСОБА_5 вправі звернутися до суду з позовними вимогами щодо спірного договору або спірної квартири з інших підстав або обрати інший спосіб судового захисту своїх прав.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ТОВ "Будівельних об'єктів" до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дольової участі в будівництві житла у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02. 12. 2014 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

В. А. Станкевич

О. А. Ступаков