Рішення № 43441585, 02.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1911/15

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Короткова В.Д., Комаровської Н.В.

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року, -

встановила:

У липні 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № ОDXRF107060597, за яким позивач надав відповідачеві кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року.

Проте через невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань по поверненню кредиту станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп.,

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2007 року у розмірі 34833 грн. 34 коп., та понесені Банком судові витрати.

Рішення ухвалено у відсутність сторін.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приват Банк", заборгованість за кредитним договором за № ОDXRF107060597 від 28 вересня 2007 року у розмірі 34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу - 500 грн. 00 коп.; штрафу - 1634 грн. 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судові витрати у розмірі 348 грн. 33 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав. .

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позов і стягуючи з відповідача 34833 грн. 34 коп. виходив з того,що за кредитним договором,укладеним 28.09.2007 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 ,у позивача виникло право звернення з вимогою про стягнення заборгованості в зв'язку із невиконанням взятих за договором зобов'язань, а відповідач повинна відповідати за порушення зобов'язання.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступного.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові за кредитним договором у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої само якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається , що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Приват Банк") та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за № ОDXRF107060597, що складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Рострочка" і "Стандарт"), згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 5050 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном погашення кредиту до 28.09.2008 року (а.с.6-10).

ОСОБА_2 зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 27 червня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 34833 грн. 34 коп., яка складається з: заборгованості за відсотками за користування кредитом - 10817 грн. 64 коп.; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1515 грн. 00 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань - 20365 грн. 78 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп.; штрафу (процентна складова) - 1634 грн. 92 коп.,що підтверджується розрахунком заборгованості ,який узгоджується з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та матеріалами справи (а.с.5,37-39)

Відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції звернулася з заявою про застосування строку позовної давності (а.с.40).

Строк дії договору кредиту сплинув 28.09.2008 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та пояснень сторін ,наданих ними колегії суддів ,вбачається ,що останній платіж по погашенню кредиту відповідач здійснила у жовтні 2007 року .

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовом 29.07.2014 року , поза межами позовної давності .

Матеріали справи не містять докази переривання перебігу позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України або спливу позовної давності з поважних причин.

Суд першої інстанції помилково виходив з того,що оскільки відповідачем у період з жовтня 2013 року по січень 2014 року ,в рахунок погашення заборгованості сплачено 9000 грн. ,що свідчить про визнання ОСОБА_2 боргу та підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування позовної давності, оскільки вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким,що перериває перебіг позовної давності ,лише за умови ,коли такі дії здійснено у період позовної давності.

Погашення заборгованості або визнання боржником боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при укладенні кредитного договору передбачено терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом,винагороди ,неустойки -пені,штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 5 років.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності домовленості між Банком та ОСОБА_2 про збільшення строку позовної давності до п'яти років через те ,що ОСОБА_2 не підписувала Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"),оскільки Умови не містять підпису ОСОБА_2, матеріали справи не містять докази того,що саме ці Умови розуміла ОСОБА_2,підписуючи заяву позичальника,а також те ,що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника ,або в подальшому такі Умови ,зокрема щодо збільшення строку позовної давності не змінювалися.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України , висловленої в постановах № 6-16 цс-15 від 11.03.2015 року та 6-240 цс -14, що відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив позов Банку.

За таких підстав ,відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України , апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню ,а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПАТ КБ "Приват Банк" підлягає стягненню судовий збір сплачений ОСОБА_2 при принесенні нею апеляційної скарги у розмірі 174 грн.16 коп.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ "Приват Банк" на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 174 грн.16 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.Д. Коротков

Н.В. Комаровська