Ухвала суду № 43440970, 24.03.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Марчишаку Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу ДВС Іршавського районного управління юстиції Бобіти Тетяни Василівни під час виконання рішення суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду від 4 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

22 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції Бобіти Т.В. під час виконання рішення суду, в якій просив визнати дії неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 4 грудня 2014 року.

Скаргу мотивував тим, що 21 серпня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції Бобітою Т.В. відкрито виконавче провадження № 39428240 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-244/07, виданого 5 квітня 2007 року Іршавським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 19308,84 грн. боргу.

Постановою від 4 грудня 2014 року виконавче провадження закінчено. Копія постанови направлена для виконання до відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, сторонам та органу чи посадовій особі, що видав виконавчий документ для відома, з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» й на те, що під час проведення розшукових заходів о/у СКР Ужгородського МВ встановлено місцезнаходження боржника: АДРЕСА_1, та відібрано від боржника пояснення, у якому зазначено, що у АДРЕСА_2 боржник проживає з матір'ю та дочкою.

Пояснення боржника, отримане о/у СКР Ужгородського МВ у м. Ужгород 13 жовтня 2014 року, стало підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у той час, коли виконавчий лист більше року знаходиться на виконанні державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції. Тому, направлення постанови про закінчення виконавчого провадження для виконання до іншого державного виконавця є незаконним і свідчить про упереджене ставлення державного виконавця до виконання рішення суду, що є підставою для визнання його дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Іршавського районного суду від 4 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу ДВС Іршавського РУЮ Бобіти Т.В. під час виконання рішення суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ним ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Межі доводів апеляційної скарги - інформація про місцеперебування боржника доведена до відома державного виконавця з порушенням «Порядку розшуку боржника - фізичної особи», затвердженого наказом МВС від 27 серпня 2008 року № 408 (зареєстровано в Мін'юсті України 5 листопада 2008 року за №1078/15769), яким передбачено розшук боржника працівниками ГІРФО, який при встановленні місцеперебування боржника в день закриття розшукової справи інформує державного виконавця, який приймає рішення щодо подальших дій відносно боржника. Тому посилання суду в ухвалі на лист начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 15 жовтня 2014 року, який грунтується на поясненні ОСОБА_3, є неправомірним.

ОСОБА_1 подав заяву про підтримання апеляційної скарги та розгляд справи в його відсутності. До заяви приєднав копію постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стятошинського районного управління юстиції Семчук Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті виконавчого документа) від 4 лютого 2015 року

Старший державний виконавець відділу ДВС Іршавського РУЮ Бобіта Т.В. просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 як безпідставну та необгрунтовану й залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення державного виконавця Бобіти Т.В., дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження ВП №39428240 й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Матеріалами справи встановлено, що постановою старшого державного виконавця Бобіти Т.В. відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції від 21 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-244/07, виданого 5 квітня 2007 року Іршавським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 19308,84 грн. боргу.

Ухвалою Іршавського районного суду від 4 жовтня 2013 року ОСОБА_3 оголошено в розшук та встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон.

Постановою старшого державного виконавця Бобіти Т.В. відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції від 19 лютого 2014 року зупинено вказане вище виконавче провадження у зв'язку з оголошенням ОСОБА_3 в розшук.

27 листопада 2014 року старший державний виконавець Бобіта Т.В. винесла постанову про відновлення виконавчого провадження в зв'язку із встановленням місця проживання боржника ОСОБА_3 в м. Києві.

Постановою старшого державного виконавця Бобіти Т.В. відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції від 4 грудня 2014 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-244/07, виданого 5 квітня 2007 року Іршавським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 19308,84 грн. боргу у зв'язку з тим, що майна, належного боржникові ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 на території Іршавського району, не виявлено. Зазначено, що виконавчий документ слід надіслати для подальшого виконання до відділу ДВС Святошинського РУЮ у с. Києві.

Відмовляючи в задоволенні скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця Бобіти Т.В. відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції від 4 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяла в межах закону і права скаржника не порушено.

Проте з такими висновками суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходженням його майна.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 ЗК «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

В поясненні від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 зазначив, що проживає з матір'ю та дочкою в АДРЕСА_2, Іршавського району, додому приїзжав один рах на рік, працює різноробочим у місті Києві й тимчасово проживає в АДРЕСА_1. Однак, боржник не вказав місце роботи в м. Києві і, чи працює офіційно.

В Україні діє Порядок, розроблений відповідно до Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», який визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, згідно з яким реєстрація місця проживання або місця перебування особи, це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Пунктом 2.1. вказаного Порядку передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу УМВС України в Закарпатській області від 24 травня 2013 року міце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровано 5 березня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2, Іршавського району, що також вбачається з копії паспорта боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи те, що останнім офіційним місцем реєстрації боржника є АДРЕСА_2, Іршавського району, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу УМВС України в Закарпатській області, даних про місце реєстрації ОСОБА_3 в м. Києві немає, місцезнаходження боржника у АДРЕСА_1, документально не підтверджено, а пояснення ОСОБА_3 про тимчасове проживання за вказаною вище адресою не є документальним підтвердженням його місця проживання в розумінні ч. 5 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає, що оскаржувані дії державного виконавця Бобіти Т.Ю. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження та направленню виконавчого листа за належністю до відділу ДВС Святошинського РУЮ у місті Києві є неправомірними, а постанова від 4 грудня 2014 року є незаконною.

Крім того, з надісланої ОСОБА_1 до апеляційного суду постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Стятошинського районного управління юстиції у м. Києві Семчук Я.О. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті виконавчого документа) від 4 лютого 2015 року вбачається, що на порушення п. 4 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» у пред'явленому виконавчому листі № 2-244/07, виданому 5 квітня 2007 року Іршавським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 19308,84 грн. вказана адреса реєстрації боржника не підвідомча ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, виконавчий документ поданий не за підвідомчістю (п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону).

На підставі викладеного та п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, оскільки питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та необхідно постановити нову ухвалу про визнання дій старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції Бобіти Т.М. під час виконання рішення суду неправомірними й скасувати постанову вказаного державного виконавця від 4 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору у розмірі 121 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 307, 312, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іршавського районного суду від 4 лютого 2015 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції Бобіти Тетяни Василівни неправомірними.

Постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції Бобіти Т.В. про закінчення виконавчого провадження від 4 грудня 2014 року скасувати.

Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: