Рішення № 43440341, 31.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4483/14-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 22-ц/780/907/15 Доповідач у 2 інстанції СліпченкоКатегорія 21 31.03.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Приватного підприємства «Нива В.Ш.», ОСОБА_1, Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання результатів публічних торгів недійсними ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У липні 2014 року ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що прилюдні торги по реалізації майна третьої особи ОСОБА_3 проведені з порушенням діючого законодавства, оскільки на час проведення прилюдних торгів звіт з оцінки арештованого нерухомого майна був прострочений, у інформаційному оголошенні розміщеному на веб - сайті Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо проведення спірних прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна була відсутня технічна характеристика об'єкта продажу, відсутні оголошення у двох друкованих засобах масової інформації, учасники торгів не були ознайомленні із правилами їх проведення, тому просив визнати недійсними результати публічних торгів, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів від 25.04.2014 року.

В запереченнях на позовну заяву ПП «Нива В.Ш.» зазначив, що визначення вартості майна боржника та проведення повторної оцінки майна боржника здійснюється державним виконавцем або залученим ним суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання і відповідно дії яких мають самостійний спосіб оскарження, оскільки не стосуються правил проведення прилюдних торгів, тому відповідно до Правової Позиції Верховного Суду України від 24.10.2012 року та від 26.12.2012 року не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, посилається, що позивач не зазначив які його права, свободи чи інтереси порушено, невизнано чи оспорено у зв'язку із закінченням терміном дії експертного висновку, тому просив відмовити у позові.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.

Суд визнав недійсним результати прилюдних торгів, проведених 25.04.2014р. ПП «Нива - «В.Ш.» з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_3, а саме квартири АДРЕСА_1, оформлені Протоколом проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна № 1013112/1/1 від 25.04.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову та скасувати заходи забезпечення позовних вимог вжиті ухвалою суду від 21.07.2014 року.

Посилається, що суд першої інстанції в порушення п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України не встановив характер спірних правовідносин, не навів мотивів, з яких вважає наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, які норми матеріального права застосував, тобто вважає що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, а висновок суду вважає хибним.

Так, апелянт зазначила, що тривалість у призначені повторних прилюдних торгів сталося внаслідок зупинення виконавчого провадження з підстав оскарження звіту з оцінки арештованого майна, який судом був визнаний законним та у зв'язку із заміною стягувача у виконавчому провадженні, тобто з об'єктивних підстав, не пов'язаних із порушенням правил (процедури) проведення торгів. Таким чином апелянт послалась, що це не може бути підставою для проведення повторної оцінки арештованого майна, оскільки нормами якими врегульовані правовідносини з приводу примусового відчуження в рамках виконавчого провадження предмета іпотеки а саме: ст. 62 Закону України «Про виконавчого провадження», ст. 43 - 48 Закону України «Про іпотеку» та нормами Тимчасового положення 68/5 не передбачено проведення повторної оцінки арештованого майна на стадії організації та проведення прилюдних торгів.

Крім того, апелянт просила врахувати правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 26.01.2012 у справі № 6-140 цс 12, відповідно до якої порушення, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення аукціону, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають окремому оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, апелянт зазначила, що позивач був ознайомлений із матеріалами виконавчого провадження - 20.02.2014 р., 02.04.2014 р. та 13.05.2014 р., а отже мав можливість оскаржити оцінку майна в порядку встановленому ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо посилань третьої особи на зміни які відбулись в порядку проведення прилюдних торгів, опублікованих у офіційних виданнях 25.04.2014 р, тобто в день проведення спірних торгів, апелянт заперечувала, мотивуючи тим, що ці зміни набрали законної сили з 04 травня 2014 року,

Інші доводи позивача апелянт вважала необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, тому просила задовольнити апеляційну скаргу.

У запереченнях на скаргу позивач, посилаючись на те, що при проведенні прилюдних торгів не було дотримано порядку реалізації нерухомого майна імперативно встановленого Законом України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкової чинності Звіту про вартість майна на день проведення торгів, що є підставою для визнання результатів проведення прилюдних торгів недійсними.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що прилюдні торги по реалізації майна Боржника були проведені з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2006 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено Кредитний договір. Відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати ОСОБА_3, кредит у сумі 174 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, Банк та Позичальник уклали Іпотечний договір від 22.12.2006 року, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме - квартира АДРЕСА_1

Під час виконання зобов'язання за кредитом, Позичальник порушив умови кредитного договору.

Стягнення заборгованості за кредитним договором проходило на підставі рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, яким позов Банку було задоволено та яке набрало законної сили 20 травня 2011 року.

В процесі виконавчого провадження державним виконавцем проведено опис нерухомого майна Боржника, а саме - квартири АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці згідного договору іпотеки №40348 від 22 грудня 2012 року.

13.02.2012 року АТ «УкрСиббанк» на підставі договору факторингу № 2 відступило право вимоги заборгованості по кредитному договору від 22.06.2006 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та відповідно 13.02.2012 року між АТ «УкрСиббанк» і Позивачем укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 22.12.2006 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року відповідно до заяви Позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні, було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект», про що позивач повідомив ДВС заявою про заміну сторони 27.03.2014 року.

Між ДВС та ПП «НИВА-В.Ш.» як спеціалізованою організацією, було укладено договір про послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1

25.04.2014 року у ході прилюдних торгів учасником №5 (ОСОБА_4) була запропонована найвища ціна - 1000000 (один мільйон) грн. 00 коп. Підпис в протоколі проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) №1013112/1 учасник №5 ставити відмовився. Враховуючи вищевикладене переможцем прилюдних торгів оголошено учасника ОСОБА_1 через представника за довіреністю ОСОБА_5, якою запропоновано найвищу ціну за лот у розмірі 380 000,00 (Триста вісімдесят тисяч) гривень.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року № 74/5, (далі - Інструкція) та Тимчасовим положенням. Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України «Про іпотеку».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб'єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п'ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», частина друга статті 43 Закону України «Про іпотеку).

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією.

Разом із тим відповідно до частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

При цьому, як роз'яснив Пленум Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ у пункті 30 своєї постанови від 07 лютого 2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв'язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред'явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають.

Отже, судова колегія вважає, що у даному випадку питання про визнання недійсними результатів спірних публічних торгів у зв'язку порушеннями, на які посилається позивач, має вирішуватись в залежності від того, чи є такі порушення суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів і чи порушені права і законні інтереси самого позивача ТОВ «Кей Колект» внаслідок таких порушень.

Перевіряючи доводи позивача, судова колегія встановила, що інформаційне повідомлення про проведення прилюдних торгів було розташоване на сайті ДП "Інформаційний центр" у "Системі реалізації арештованого та конфіскованого майна" із зазначенням технічної характеристику нерухомого майна та інші відомості які встановлена п. 3.6 та п. 3.9 Тимчасового положення. (а.с. 91.92 т. 1 та а.с.58 т.2).

Крім того, інформація про умови та порядок проведення прилюдних торгів була опублікована у двох друкованих засобах масової інформації (а.с. 73 т.1 а.с.57.59 т.2).

Таким чином доводи позивача щодо невідповідності інформаційного оголошення вимогам тимчасового положенням та щодо відсутності оголошення у друкованих засобах масової інформації не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Щодо звіту про оцінку спірного майна, який був підписаний 13.11.2012 року, а торги відбулися 25.04.2014 року, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч.4 ст.656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

За правилами ст. ст. 328, 204 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача під час вказаних прилюдних торгів та відповідно підстав визнання результатів публічних торгів недійсними, оскільки позивач не був їх учасником та права його у даному випадку не порушені, так як у позивача не втрачена можливість отримання решти суми боргу за рахунок іншого майна, належного боржнику у встановленому законом порядку.

Крім того, судова колегія встановила, що не отримання нового звіту про оцінку майна не вплинуло на результат торгів у яких прийняло участь п'ять зареєстрованих учасників, що є достатнім для їх проведення, при цьому боржник не оскаржує їх результатів. (а.с. 61, 62 том 2).

Отже, судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні підстави для визнання прилюдних торгів недійсними за вимогами заявленими ТОВ «Кей-Колект», оскільки права останнього в даному випадку не порушені.

Також, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо не відповідності рішення суду першої інстанції вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, оскільки суд не з'ясував обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень та не обґрунтував свій висновок.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Крім того, згідно з положеннями ч.3 ст. 151 ЦПК України метою забезпечення позову є забезпечення належного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для накладення арешту відсутні, тому ухвала суду від 21.07.2014 року підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Приватного підприємства «Нива В.Ш.», ОСОБА_1, Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання результатів публічних торгів недійсними - відмовити.

Ухвалу суду від 21.07.2014 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: