Ухвала суду № 43440258, 01.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2460/14-ц

Провадження № 22-ц/779/653/2015

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

секретаря Гавриляк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму списаних із зарплатної картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 2561,98 грн. та 1000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про те, що відповідач не мав законних підстав для здійснення списання грошових коштів з рахунку позивача. Судом не враховано той факт, що 12.04.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, який складається з підписаної позивачем заяви, а також Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до п. 4.6. яких позичальник доручив банку здійснювати списання грошових коштів з усіх поточних рахунків у валюті кредиту, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Крім того, апелянт зазначає, що в порушення ч. 3 ст. 23 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 214 ЦПК України, абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд першої інстанції не з'ясував та не зазначив в мотивувальній частині оскаржуваного рішення чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

У засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_2 надіслав суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.08.2014 року позивачем у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» було отримано зарплатну картку НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_2 від 26.09.2014 року (а.с. 6), за період з 01.08.2014 року по 26.09.2014 року з його зарплатної картки НОМЕР_1 банком списано:

16.08.2014 року - 24,88 грн., назва операції «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05;

18.08.2014 року - 12,44 грн., назва операції «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05;

05.09.2014 року - 19,26 грн., назва операції «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05;

07.09.2014 року - 5,07 грн., назва операції «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05;

19.09.2014 року - 2500,33 грн., назва операції «Автоматичне списання коштів для погашення простроченої заборгованості по картці 22**05.

Всього за вказаний період з рахунку позивача списано 2561,98 грн.

Судом також встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.03.2014 року по справі №750/83/14 (а.с. 8-10) відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.04.2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15.05.2014 року (а.с. 11) апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова залишено без змін.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2014 року (а.с. 13) відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

18.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся з заявою (а.с. 14) до керуючої Долинським відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням повернути стягнуті кошти, однак отримав відмову (а.с. 32-33).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» списаних з зарплатної картки коштів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», не маючи розпорядження клієнта - позивача по справі, не маючи рішення суду про стягнення коштів з його заробітної плати, безпідставно автоматично списав кошти з зарплатної картки позивача для погашення заборгованості по іншому договору споживчого кредиту, відносно якого є рішення суду про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що суперечить принципам розумності, справедливості і законності. У зв'язку з наведеним порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

В матеріалах справи не містяться докази того, що позивач надавав банку розпорядження на списання з його зарплатного рахунку коштів на погашення заборгованості по інших договорах.

Доводи апелянта про право банку на списання грошових коштів з банківського рахунку позивача на виконання положень п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, відповідно до яких клієнт доручає банку здійснювати списання з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що належать сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строку платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

В силу ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Є два способи виплати заробітної плати: через касу підприємства або на платіжні картки.

Відкриттю карткового рахунку та отриманню платіжної картки передує договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку між установою банку та працівником підприємства.

Апелянтом не надано суду доказів того, що в умовах договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку позивач надав згоду банку на списання з його зарплатного рахунку коштів на погашення заборгованості по інших договорах.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 вказаного закону відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Отже, банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, що є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом.

Будь-яке рішення, прийняте судом стосовно позивача (володільця рахунка), яке б зобов'язувало банк здійснити списання коштів з його особового рахунка в матеріалах справи також відсутнє.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно визначився, що списання банком 2561,98 грн. з зарплатного рахунку позивача на погашення його заборгованості за іншим договором про надання банківських послуг є безпідставним.

Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів з його зарплатного рахунку є обґрунтованим та законним.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій представників відповідача щодо безпідставного списання коштів з зарплатної картки позивача, останній зазнав моральних страждань, які виразились в негативних емоціях та переживаннях, відсутності можливості утримувати себе та свою сім'ю, в тому числі малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

В силу ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення прав ОСОБА_2 безпідставним списанням коштів з його зарплатної картки, а розмір визначеної судом першої інстанції моральної шкоди в сумі 1000 грн. відповідає вимогам розумності, то рішення суду першої інстанції в наведеній частині є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Ясеновенко Л.В.