Рішення № 43440255, 02.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11316/14-ц

Провадження № 22-ц/779/777/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Мелінишин Г.П.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

30 липня 2014 року ПАТ «Банк Золоті Ворота» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів в сумі 439 796 грн. 11 коп.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 04 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №02/250Ф, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 200 000 грн. зі сплатою 16,16% річних у період з 04.12.2007 року по 03.12.2012 року та 21,16% у період після 03.12.2012 року, зі сплатою 0,2% від суми кредиту комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, з кінцевим строком повернення 03.12.2012 року.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по кредитному договору в сумі 439 796 грн. 11 коп., просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Золоті Ворота» заборгованість за кредитним договором №02/250Ф від 04 грудня 2007 року за період з 04.12.2007 року по 24.06.2014 року у розмірі 439 796 грн. 11 коп. (з яких: 170 000,03 грн. - кредит, 131 932,35 грн. - проценти, 21 200,46 грн. - комісія за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, 116 663,73 грн. - пеня) та 3 654 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи.

Зазначає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови зобов'язання та його строк, встановивши кінцевий термін повернення всієї суми кредиту - 16.05.2009 року.

Так, банк направив йому вимогу №01/601 від 26.03.2009 року, в якій на підставі п. 3.3.1 кредитного договору та ст. 1050 ЦК України вимагав дострокового виконання боргових зобов'язань у повному обсязі протягом 30 днів з дати її отримання (16.04.2009 року), в тому числі, повного повернення всієї суми кредиту. Оскільки вимога у встановлений строк не була виконана ним, право кредитора на отримання від боржника всієї суми кредиту було порушене останнім 16.05.2009 року. Отже, перебіг строку позовної давності почався 17.05.2009 року та закінчився 17.05.2012 року, позовна заява подана банком тільки в липні 2014 року з пропуском строку позовної давності.

У зв'язку з викладеним, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник ПАТ «Банк Золоті Ворота» - Якубовський О.О. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, допустив заборгованість по кредиту, яка підлягає стягненню з боржника.

При цьому суд вважав, що відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки сторонами погоджено кінцевий строк погашення кредиту - 3 грудня 2012 року, тому перебіг позовної давності починається саме з цієї дати.

Проте, з таким висновком погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 04 грудня 2007 року між ПАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №02/250Ф, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 200 000 грн. зі сплатою 16,16% річних у період з 04.12.2007 року по 03.12.2012 року та 21,16% у період після 03.12.2012 року, зі сплатою 0,2% від суми кредиту комісії за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, з кінцевим строком повернення 03.12.2012 року.

Відповідно до п. 2.2. кредитного договору, за користування кредитом банк нараховує проценти, а позичальник у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також на день закінчення строку дії договору, сплачує проценти банку за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту).

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд із встановленням строку дії договору, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 24.06.2014 року, виникла заборгованість у розмірі 439 796 грн. 11 коп., з яких: 170 000,03 грн. - кредит, 131 932,35 грн. - проценти, 21 200,46 грн. - комісія за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, 116 663,73 грн. - пеня).

З представленого позивачем помісячного розрахунку суми заборгованості вбачається, що останній платіж на погашення тіла кредиту, відсотків та комісії ОСОБА_3 було сплачено у вересні 2008 року.

З вимогами про стягнення кредитної заборгованості ПАТ «Банк Золоті Ворота» звернувся до суду 30 липня 2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 5.9. договору, сторони домовились, що позовна давність про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13).

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно було здійснюватись позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного з цих зобов'язань.

А тому висновок суду першої інстанції проте, що початок перебігу позовної давності починається з дати закінчення дії кредитного договору ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Встановлено, що 12.08.2014 року відповідач звернувся до суду з заявою, в якій просив застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності.

Оскільки з жовтня 2008 року відповідач жодних платежів за кредитним договором не здійснив, колегія суддів приходить до висновку, що, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості в липні 2014 року, банк пропустив загальний строк позовної давності.

А тому з врахуванням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота» до ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

Г.П. Мелінишин