Постанова № 43439902, 01.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 910/29219/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Дорошенко Я.О., представник за довіреністю б/н від 30.01.2015р.;

від відповідача: Мегема В.В., представник за довіреністю №32/23 від 20.01.2015р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Державної організації «Автобаза Державного управління справами»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. (підписано - 23.02.2015р.)

у справі №910/29219/14 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій»

до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»

про стягнення 28 024,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації «Автобаза Державного управління справами» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16 282,53 грн. згідно Договору про надання послуг №203250 від 13.01.2012р., 7 076,33 грн. пені, 3377,00 грн. інфляційних втрат та 1288,77 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №910/29219/14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору №203250 від 13.01.2012р. позивач здійснював ремонтні роботи транспортного засобу відповідача, тоді як останній вартість послуг з ремонту не сплатив та заборгував 16 282,53 грн. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача, як до боржника, який прострочив виконання, пені у розмірі 7 076,33 грн., 3377,00 грн. інфляційних втрат та 1288,77 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем надано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому він погоджувався з існуванням суми основного боргу в розмірі 16 282,53 грн., але не погоджувався з вимогами про стягнення з нього штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державної організації «Автобаза Державного управління справами» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» основний борг в розмірі 16 282,53 грн. (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят дві гривни 53 копійки), пеню в розмірі 1 234,53 грн. (одна тисяча двісті тридцять чотири гривни 53 копійки), 3% річних в розмірі 1 283,42 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят три гривни 42 копійки), інфляційні втрати в розмірі 3 377,00 грн. (три тисячі триста сімдесят сім гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 445,80 грн. (одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень 80 копійок). В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна організація «Автобаза Державного управління справами» звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просила скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині стягнення суми боргу у розмірі 16 282, 53 грн., в решті позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

За твердженням апелянта, рішення прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, оскільки відповідно до Положення про Державну організацію «Автобаза Державного управління справами», затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами 07.03.2006р. №74, відповідач є бюджетною установою та його кошторисом на 2015 рік не передбачено такої статті видатків, як сплата штрафних санкцій за судовими рішеннями, а тому виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. є неможливим в частині стягнення штрафних санкцій.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, апеляційну скаргу Державної організації «Автобаза Державного управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.Г. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у справі №910/29219/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 01.04.2015р. Запропоновано апелянту надати суду до дня слухання справи докази сплати судового збору у розмірі 190,60грн.

31.03.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суду відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

31.03.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державної організації «Автобаза Державного управління справами» надійшло клопотання про долучення платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 190,60грн.

У зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу Державної організації «Автобаза Державного управління справами» у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.

У судове засідання 01.04.2015р. з'явились представники сторін. Відводів складу суду не заявлено.

01.04.2015р. у судовому засіданні представник відповідача просив суд скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково в частині стягнення суми боргу у розмірі 16 282, 53 грн., в решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 01.04.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» (надалі - позивач, виконавець) та Державною організацію «Автобаза Державного управління справами» (надалі - відповідач, замовник) був укладений Договір про надання послуг №203250 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався у відповідності до умов даного Договору проводити технічне обслуговування та/чи ремонт пасажирських автомобілів - Шкода у 2012 році, а відповідач приймати роботи чи послуги та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.

Оплата послуг проводила в безготівковій формі (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору відповідач сплачує позивачу грошові кошти протягом трьох банківських днів згідно пред'явлених рахунків, але, в будь-якому випадку, не пізніше двох банківських днів з моменту підписання акту виконання робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів.

Згідно з п. 3.4. Договору підписання акту здавання-приймання наданих послуг та наряду-замовлення про приймання робіт відповідачем є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Ціна Договору становить 476 130,00 грн. з ПДВ. (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 7.1. та п. 7.2. Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Спір у справі виник внаслідок неоплати відповідачем виконаних позивачем робіт вартістю 16 282,53 грн. згідно Договору №203250 від 13.01.2012р.

Задовольняючи суму основного боргу повністю, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та п. 3.2. Договору №203250 від 13.01.2012р., виходив з того, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав. У зв'язку з встановленням відповідача, як боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання суд задовольнив частково пені, інфляційні втрати та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення основного боргу у розмірі 16 282,53 грн. , з огляду на наступне.

За своїм характером договірні відносини, які склалися між сторонами, носять підрядний характер, а отже регулюються главою 61 книги V Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За загальним правилом, зобов'язання мають виконуватися належним чином (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.2. Договору відповідач сплачує позивачу грошові кошти протягом трьох банківських днів згідно пред'явлених рахунків, але, в будь-якому випадку, не пізніше двох банківських днів з моменту підписання акту виконання робіт, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів.

Згідно з п. 3.4. Договору підписання акту здавання-приймання виконаних робіт та наряду-замовлення про приймання робіт відповідачем є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Так в підтвердження факту виконання робіт за Договором №203250 від 13.01.2012р. на загальну суму 16 282,53 грн. позивач надав Акт №АСК-000541 від 04.05.2012р. (а.с. 12, т. 1), який підписаний представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, позивач належними та допустимими, згідно з Договором, доказами довів факт виконання ним робіт, загальною вартістю 16 282,53 грн.

Однак, відповідач своїх грошових зобов'язань не виконав, доказів, які би спростували встановлене судом першої інстанції не надав.

За таких обставин справи, в силу умов пункту 3.2. Договору у виконавця виникло право вимагати від замовника оплати вартості виконаних ним робіт після їх прийняття замовником у розмірі 16282,53 грн., а у останнього - обов'язок розрахуватися з виконавцем протягом двох банківських днів з дня їх прийняття та підписання актів приймання послуг.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що замовник вартість виконаних робіт не оплатив, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в обсязі заявленої до стягнення суми у розмірі 16 282,53 грн.

Отже, з урахуванням положень пункту 3.2. Договору прострочення оплати послуг, наданих позивачем, у відповідача виникло з 09.05.2012р.

Несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, як вірно зазначив суд першої інстанції, є підставою для визнання відповідача боржником, який прострочив виконання з усіма правовими наслідками, пов'язаним з цим.

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта з приводу того, що апелянт є бюджетною установою та його кошторисом на 2015 рік не передбачено такої статті видатків, як сплата штрафних санкцій за судовими рішеннями, а тому виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. є неможливим в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Так згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім того статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не звільняється від обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від виконання взятих на себе зобов'язань.

Судова колегія вважає, що невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання боржником фактично дозволяє йому неправомірно користуватися чужими грошовими коштами, тоді як, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства, ніхто не вправі отримувати переваг від свої протиправної поведінки. Поряд з цим, неустойка має компенсаційний характер і є не лише заходом, який стимулює боржника до належного виконання ним зобов'язань, але є мірою відповідальності за допущене правопорушення у цивільно-правовому зобов'язанні.

Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і така відповідальність не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція підтримана Вищим господарським судом України. Так, згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд апеляційної інстанції застосовує практику Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005р.), у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004р.), у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005р.) зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі №3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі №11/446 (судової палати у господарських справах).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 5.6. Договору у випадку порушення строку оплати послуг передбачених цим Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що в укладеному між сторонами Договорі не передбачено іншого строку нарахування пені ніж це встановлено положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Утім, позивачем не були враховані положення ст. 232 ГК України і здійснено нарахування пені за більший, ніж шість місяців, період.

Здійснивши перерахунок пені від суми загальної вартості невиконаного своєчасно зобов'язання з оплати наданих послуг, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі 7076,33грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором є неправомірною і підлягають частковому задоволенню у розмірі 1234,53 грн. за період нарахування з 09.05.2012р. по 09.11.2012р.

Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший процент не встановлений договором або законом.

Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Провівши повторний математичний розрахунок за допомогою "калькулятора підрахунку ЛІГА:ЗАКОН", колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення стягнення з боржника, який у період з 09.05.2012р. по 23.12.2014р. прострочив виконання грошового зобов'язання 3 % річних в розмірі 1 283,42 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 3 377,00 грн.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної організації «Автобаза Державного управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/29219/14 - без змін.

2.Матеріали справи №910/29219/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Л.В. Чорна