Постанова № 43439896, 30.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 910/22985/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 27.01.2015

у справі №910/22985/13 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

до 1) Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта",

2) Голосіївської в місті Києві ради,

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вацьківська І.В. - посвідчення № 030809 від 12.12.2014;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Федорчук О.В. - представник (довіреність № 50 від 20.01.2015);

від відповідача 1: Гибало О.В. - представник (довіреність № 12-23 від 21.01.2015);

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач 1), Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач 2) звернувся з позовом до Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі - Південний поштамт Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта») про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Голосіївського району міста Києва №128-09 від 10.08.2009, укладеного Голосіївською районною в місті Києві радою та Південним поштампом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди, яким є нежитлове приміщення у СЗШ №150, загальною площею 36 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 148.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 проведено заміну первісного відповідача на належного - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі - УДППЗ «Укрпошта», відповідач 1) в особі Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", а ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Голосіївську в місті Києві раду (надалі - відповідач 2).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 у справі № 910/22985/13 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №128-09 від 10.08.2009, укладений між Голосіївською районною в місті Києві радою та Південним поштампом Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", загальною площею 36,0 кв.м. розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 148, на 1-ому поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації. Зобов'язано Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" повернути Управлінню освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації дане нежитлове приміщення. Стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 005,42 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повістю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2015.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача 2 проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач 1 та відповідач 2 своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам поштових відправлень.

Вислухавши думку прокурора, представників позивача 2 та відповідача 1 щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача 1 та відповідача 2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності представників вказаних осіб.

30.03.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор зазначив, що за результатами проведення перевірки додержання вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було виявлено порушення останнім при укладенні договору оренди нежитлового приміщення від 10.08.2009 № 128-09 вимог статті 63 Закону України «Про освіту», яка забороняє використання приміщень навчальних закладів для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом. Оскільки передача в оренду приміщень закладів освіти негативно впливає на реалізацію державної політики щодо збереження мережі дошкільних та шкільних навчально-виховних закладів, створення належних умов реалізації громадянами права на доступну та безоплатну шкільну освіту та забезпечення здобуття обов'язкової шкільної освіти дітьми, у прокуратури наявні підстави для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень та звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.08.2009 між Голосіївською районною в місті Києві радою (в тексті договору - орендодавець) та Південним поштампом Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №128-09 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві ради від 07.07.2009 №82 п.2.6 ордеру №164-09 від 10.08.2009 та розпорядження від 17.09.2009 №116 п.1.3 орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 36,0 кв.м., яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопропорна, 148, 1-й поверх СЗШ №150, та використовується для відділення поштового зв'язку.

Термін дії договору встановлюється з 10.08.2009 до 10.07.2012 (пункт 5.1. договору).

Місцевий господарський суд, дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором оренди, за умовами якого, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 283 Господарського кодексу України законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди.

Заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди, прокурор Голосіївського району міста Києва послався на те, що нормами чинного законодавства приміщення навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, натомість спірне приміщення передане в оренду відповідачеві 1 для розміщення відділення поштового зв'язку, тобто для використання з метою, що не пов'язана з навчально-виховним процесом, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, так як укладений з порушенням чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 «Про окремі питання організації управління районами в місті Києві» до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій віднесено майно підприємств, організацій та установ, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад районів у місті Києві та забезпечують життєдіяльність відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сферах житлово-комунального господарства, освіти і науки культури, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я, без права розпорядження.

На виконання вказаного рішення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві», згідно Додатку № 1 якого, до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації було передано майно підприємств, організацій та установ, в тому числі і комунальні навчальні заклади, зокрема середню загальноосвітню школу №150, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 148.

З метою впорядкування організаційно-правових питань, пов'язаних із функціонуванням комунальних навчальних закладів міста Києва розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.03.2011 №209 комунальні заклади, зокрема Середню загальноосвітню школу № 150 м. Києва віднесено до сфери оперативного відання Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, господарським судом встановлено, що приміщення, яке знаходиться, на 1-му поверсі школи № 150 по вул. Червонопрапорній, 148 у м. Києві є майном середньої загальноосвітньої школи №150 Голосіївського району міста Києва, яка підпорядкована та знаходиться на балансі Управління освіти Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про освіту" визначено, що право громадян на освіту забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти згідно зі статтею 29 вказаного Закону включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.

В свою чергу, навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (п. 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 № 563).

За змістом наведених норм законодавства під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Згідно частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Частиною 5 статті 18 Закону України "Про освіту" встановлено, що діяльність навчальних закладів розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно інформації Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА № 063-23-01/13-1815 від 05.08.2013, Південний поштамт УДППЗ «Укрпошта» не отримував ліцензії для провадження діяльності з надання послуг у сфері освіти.

Статтею 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

За приписами частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Так, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що орендоване приміщення використовується не за призначенням, а саме, для розміщення відділення поштового зв'язку, що не пов'язано з проведенням навчально-виховним процесу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що нежитлове приміщення, яке орендує Південним поштамтом Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за спірним договором відноситься до матеріально-технічної бази об'єкту освіти, проте не являється об'єктом освіти та основним приміщенням закладу освіти, відтак, передача в оренду такого приміщення не змінює цільового призначення самого об'єкту освіти, а є лише додатковим джерелом фінансування навчального закладу.

Скаржник наголосив на тому, що зазначений висновок викладено у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 18.06.2014 у справі №752/1518/14-а, а тому, на думку апелянта, відповідно до приписів частини 2 статті 35 ГПК України такий висновок має преюдиціальне значення у справі №910/22985/13.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (пункт 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

З огляду на вище наведене, судом першої інстанції правильно встановлено, що висновки до яких дійшов Голосіївський районний суд м. Києва в межах справи №752/1518/14-а не мають преюдиціального значення у даній справі, оскільки є правовою оцінкою певних обставин, що зроблена судом за результатами розгляду справи.

Разом з тим, місцевий господарський суд, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що орендоване нежитлове приміщення (1-й поверх школи) представляє собою частину будівлі середньої загальноосвітньої шкоди №150 та є приміщенням закладу освіти, через що може передаватись в оренду виключно для здійснення діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Посилання апелянта на чинні розпорядження Голосіївської районної у місті Києві ради від 07.07.2009 №82 та від 17.09.2009 №116, на підставі яких спірне приміщення було надано відповідачеві 1 в оренду, як на підставу щодо неможливості визнання недійсним оспорюваного договору оренди без визнання недійсним вказаних розпоряджень колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказані розпорядження є формою волевиявлення органу місцевого самоврядування, уповноваженого на розпорядження відповідним майном територіальної громади, а оспорювання договору оренди у даній справі не пов'язано із правомочністю такого органу.

В апеляційній скарзі скаржник також послався на те, що спірне нежитлове приміщення відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, що підтверджується листом Санітарно-епідеміологічної станції Голосіївського району міста Києва від 19.05.2010 № 1945, а діяльність відділення поштового зв'язку ніяким чином не впливає на освітній процес у школі №150 в місті Києві, натомість відділення поштового зв'язку №26, що розташоване в м. Києві, вул. Червонопрапорна, 148, відіграє значну роль у соціальній інфраструктурі Голосіївського району, яке обслуговує 2000 тис. громадян.

Проте, відсутність порушень санітарно-епідеміологічного законодавства під час користування спірним приміщенням жодним чином не впливає на дійсність оспорюваного договору.

Зважаючи на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час укладення спірного договору мало місце порушення вимог статті 63 Закону України "Про освіту", адже приміщення було передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі,

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним, у зв'язку з тим, що його зміст суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку із визнанням недійсним договору оренди нежитлового приміщення на відповідача 1 покладається обов'язок повернути позивачу приміщення, що є предметом вказаного договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/22985/13 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/22985/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року у справі №910/22985/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22985/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий